Рік видання III-й
Пролетарі всіх країн, єднайтеся! [792 (4771) (6) « 1925]6»
Адреса редакції: Харків, вул. Карла Лібкнехта, № 9.
Телефон 1-68.
ТИЖНЕВИКВИДАННЯ ВІДДІЛУ МИСТЕЦТВ УПО УСРР № 1(42)4 СІЧНЯ
1927 Р.
Диспут про шляхи українського
театру
На боєвім нашім театральнім фронті останніми часами з’явились цікаві симп
томи. Передовий наш театр, «Березільпісля «Золотого Черева», що вже було несподіванкою для тих, хто близче знав театр, показав «Седі». І коли «Золоте Че
рево» викликало жваві й гарячі дебати,
мавши і своїх захисників і ворогів, то друга премьєра, частково переплутавши карти, показала, що театр таки справді зрікся де-яких своїх попередніх формаль
них принципів і ступив на інший шлях. Який цей шлях зокрема в «Золотім Че
реві» й «Седі»? Чи справді пер
ша постановка тільки синтеза й підсумок всієї ранішої роботи театру, як гадають одні, чи помилка театру, що сталась через невдалий вибір мате
ріялу для роботи, як думають інші? Чи знову таки «Седі» — помилка театру, що зробив спробу використати чужого режи
сера, чи справжня сучасна постановка, подрібний нам нині реалізм на театрі?
Навколо цих питань точились і точаться дебати, що корінням своїм сягають звичайно в глибші шари театрального ґрунту ніж поодинокі постановки театру «Березіль». І «Золоте Черево» й «Седі
в цій справі лише привід поставити ще раз питання про шляхи революційного театру на Україні. Нова причина, щоб роз
почати стару боротьбу двох мистецьких течій в сучаснім суспільстві. Ця боротьба з часу революції власне ще не припиня
лась, а хіба на час притихала, щоб при нагоді знову вибухнути.
Особливо помітна вона була в РСФРР, де театральні течії, одні мавши вікову тра
дицію, а другі силу ентузіязму й віри в і свою майбутність, виразніше показували ріжноту своїх шляхів.
У нас не бракувало ентузіязму й віри в обох сторін, але через своєрідні умови культурно-мистецького життя не така по
мітна була тенденція повороту лівої групіровки до т. зв. реалізму в театрі.
Проте це річ інша, Незаперечно одначе, що ті самі процеси, що відбувалися про
тягом останніх двох років у театрах РСФРР, переходили і в нас — тільки трохи своєрідно, поскільки культурно-мистецьке життя українське ріжнилось своєю кон’юнктурою від життя руського. Безпереч
на річ, що відоме «поправіння» лівих і «полівіння» правих, що поворот «назад к
Островскому» в трохи інакших формах та під іншими назвами зазирали минулого року і в українські театри. І хоч як поріжному виглядають «Золоте Черево» з «Седіколи їх поставити приміром поруч з «Реві
зором» у Меєрхольда, проте причини тут ділали ті самі.
Ми тут не маємо наміру їх детально розглядати, як також передрішувати, чи були «Золоте Черево» й «Седі» природніми фактами в роботі «Березоля», що виплівали з вимог сучасности до театру, та його мистецької еволюції, чи були вони в ціло
му, або частково помилкою театру. Вони щільно звязані з проблемою шляхів нашого театру сьогодні і в близчі дні, а проблему цю ще не розвязала навіть диску
сія в руській пресі, хоч понад два роки вона там не сходить із сторінок мистецьких журналів.
І ці дві постановки «Березоля» ми згадали тому, що вони нині загострили гро
мадську увагу навколо згаданої проблеми й довели гостру й нагальну потребу близчої участи широких громадських кол... справах нашого мистецтва взагалі, й... атру зокрема, Потребу широко...
Пролетарі всіх країн, єднайтеся! [792 (4771) (6) « 1925]6»
Адреса редакції: Харків, вул. Карла Лібкнехта, № 9.
Телефон 1-68.
ТИЖНЕВИКВИДАННЯ ВІДДІЛУ МИСТЕЦТВ УПО УСРР № 1(42)4 СІЧНЯ
1927 Р.
Диспут про шляхи українського
театру
На боєвім нашім театральнім фронті останніми часами з’явились цікаві симп
томи. Передовий наш театр, «Березільпісля «Золотого Черева», що вже було несподіванкою для тих, хто близче знав театр, показав «Седі». І коли «Золоте Че
рево» викликало жваві й гарячі дебати,
мавши і своїх захисників і ворогів, то друга премьєра, частково переплутавши карти, показала, що театр таки справді зрікся де-яких своїх попередніх формаль
них принципів і ступив на інший шлях. Який цей шлях зокрема в «Золотім Че
реві» й «Седі»? Чи справді пер
ша постановка тільки синтеза й підсумок всієї ранішої роботи театру, як гадають одні, чи помилка театру, що сталась через невдалий вибір мате
ріялу для роботи, як думають інші? Чи знову таки «Седі» — помилка театру, що зробив спробу використати чужого режи
сера, чи справжня сучасна постановка, подрібний нам нині реалізм на театрі?
Навколо цих питань точились і точаться дебати, що корінням своїм сягають звичайно в глибші шари театрального ґрунту ніж поодинокі постановки театру «Березіль». І «Золоте Черево» й «Седі
в цій справі лише привід поставити ще раз питання про шляхи революційного театру на Україні. Нова причина, щоб роз
почати стару боротьбу двох мистецьких течій в сучаснім суспільстві. Ця боротьба з часу революції власне ще не припиня
лась, а хіба на час притихала, щоб при нагоді знову вибухнути.
Особливо помітна вона була в РСФРР, де театральні течії, одні мавши вікову тра
дицію, а другі силу ентузіязму й віри в і свою майбутність, виразніше показували ріжноту своїх шляхів.
У нас не бракувало ентузіязму й віри в обох сторін, але через своєрідні умови культурно-мистецького життя не така по
мітна була тенденція повороту лівої групіровки до т. зв. реалізму в театрі.
Проте це річ інша, Незаперечно одначе, що ті самі процеси, що відбувалися про
тягом останніх двох років у театрах РСФРР, переходили і в нас — тільки трохи своєрідно, поскільки культурно-мистецьке життя українське ріжнилось своєю кон’юнктурою від життя руського. Безпереч
на річ, що відоме «поправіння» лівих і «полівіння» правих, що поворот «назад к
Островскому» в трохи інакших формах та під іншими назвами зазирали минулого року і в українські театри. І хоч як поріжному виглядають «Золоте Черево» з «Седіколи їх поставити приміром поруч з «Реві
зором» у Меєрхольда, проте причини тут ділали ті самі.
Ми тут не маємо наміру їх детально розглядати, як також передрішувати, чи були «Золоте Черево» й «Седі» природніми фактами в роботі «Березоля», що виплівали з вимог сучасности до театру, та його мистецької еволюції, чи були вони в ціло
му, або частково помилкою театру. Вони щільно звязані з проблемою шляхів нашого театру сьогодні і в близчі дні, а проблему цю ще не розвязала навіть диску
сія в руській пресі, хоч понад два роки вона там не сходить із сторінок мистецьких журналів.
І ці дві постановки «Березоля» ми згадали тому, що вони нині загострили гро
мадську увагу навколо згаданої проблеми й довели гостру й нагальну потребу близчої участи широких громадських кол... справах нашого мистецтва взагалі, й... атру зокрема, Потребу широко...