вужчий, вірніше вузюсінький, маштаб такого роду виставки мусив показати художника: в архітектурі і сполученій з нею декоративній живописі, сутій живописі (і не всякій зрозуміло), скуль
птурі в театрі, у виробництві річей обіходу, політосвітній роботі, в поліграфії, в педагогії, рекламі то-що, всього не пе
релічить, але принцип системи сподіва
ємося і з поданого зрозумілий. Стаття
тов. Т. В. правда наприкінці говорить про майбутню організацію виставок образотворчого мистецтва присвячених спеціяльно деяким з поданих нами ділянок,
проте-ж поточну виставку «Художник Сьогодні» вона вважає за виставку, такби мовити, вводну до цих спеціяльних, а цим значить сама доводить справедливість нашої думки.
Далі коли вже ставила виставка собі згадане завдання, то очевидно, що треба було додержуватися їй принципу експозиції художника, а не поодиноких май
стрів індивідуально і відповідно до цього розташувати експонати. На виставці хаос.
Ви тут дивитесь не книжку графіку, а графіку Леуса, Косарьова, Іванова та ще й з домішкою часом ілюстративних робот, або й просто невідь чого. Скульптуру, для красоти мабуть і щоб тісніше було ходити одвідувачам, розставлено по всім по
мешканні. Так само розвішано плакати, при чім зовсім не групіровано їх. Живо
пись, хоч і стоїть у декларативній статті «благое намеренiе» показати «творчий процес од матеріялів і знарядь роботи через головні етапи її до остаточного завершення», на виставці подано у перемішку, трохи кращих з гіршими худож
никами. 1 де той творчий процес Алах відає, та той хто шкафик шклянний із тюбиками фарб поставив під «очень красивым», — говорила одна дама своєму чо
ловікові, — портретом Борделіуса, робленим кольоровими олівцями.
А хіба, товариші, «художник перед масою» — то тільки видавництво «Радянське Село» з комплектом оригіналів свого дру
ку за рік чи два на трьох вітринах, та Менес із своїм «мрійновійним» Хвильовим?
В цім хаосі годі зорієнтуватися навіть
підготованішому глядачеві, а масовому й поготів.
Тепер дві слові про додатки. Хоча в однім поважнім органі, однієї досить ком
петентної в мистецьких справах установи і друковано позаторік замітку — «Фото
графія масове мистецтво», але дозвольте усумнитись в цім, прийнаймні в фотогра
фії Овзера та Назаренка. Також в тих вишивочках і подушечках, що притули
лися в куточку, та штучних квітах. І це товариші, по-вашому «Художник Сьогодні? ». А по-нашому це роблять люди знічев’я та нудьги.
Найкраще подано на виставці педагогічний відділ, де хоч і не все в порядку, та можна побачити роботу харківського
Худтехнікума в цілому. Звичайно виставка має й цікаві поодинокі роботи, з графі
ки (особливо), з живописи, з скульптури... та в цих нотатках ми мали на меті обгово
рити організаційний бік справи, оскільки виставку декларовано з притензією на оригінальність експозиції і названо «Художник Сьогодні». А хіба, приміром за
глянувши в театральний відділ, сьогодні в українськім театрі працює лишень Худте’хнікум та художник Цапок і більш ніхто? Хіба над все найбільше роблять ху
дожники плакатів для ВУФКУ? Або всі обкладники до книжок, що їх зробив худ. У. чи X. показувати варто?
Виставку звичайно, важче організувати, ніж «бахнуть» декларацію з нагоди відкриття, або оці нотатки написати це розуміють всі. Не тільки перша, а може й
друга виставка ще шкутильгатиме, та знавши це здається, що треба нам в но
вій цій справі поменше мудрувать лукаво і говорити «вумних» слів.
Ми зовсім обійшли художників індивідуально і просим їх пробачити за це — зга
даєм иншим разом або десь у иншім місці. бо тут уже не вистарча рядків.
На останку з приємністю констатуємо, що суспільство жваво цікавиться виставкою, першого дня її одвідало по-над тисячу людей. Публіка радо йде на вистав
ки і треба нам подбати очевидно, щоб з відтам вона рада поверталась.
В. Хмурий
(Стаття дискус. )
Сатирично-гумористичний
Виходить 1 й 15 числа кожного місяця і коштує тільки 15 коп.
птурі в театрі, у виробництві річей обіходу, політосвітній роботі, в поліграфії, в педагогії, рекламі то-що, всього не пе
релічить, але принцип системи сподіва
ємося і з поданого зрозумілий. Стаття
тов. Т. В. правда наприкінці говорить про майбутню організацію виставок образотворчого мистецтва присвячених спеціяльно деяким з поданих нами ділянок,
проте-ж поточну виставку «Художник Сьогодні» вона вважає за виставку, такби мовити, вводну до цих спеціяльних, а цим значить сама доводить справедливість нашої думки.
Далі коли вже ставила виставка собі згадане завдання, то очевидно, що треба було додержуватися їй принципу експозиції художника, а не поодиноких май
стрів індивідуально і відповідно до цього розташувати експонати. На виставці хаос.
Ви тут дивитесь не книжку графіку, а графіку Леуса, Косарьова, Іванова та ще й з домішкою часом ілюстративних робот, або й просто невідь чого. Скульптуру, для красоти мабуть і щоб тісніше було ходити одвідувачам, розставлено по всім по
мешканні. Так само розвішано плакати, при чім зовсім не групіровано їх. Живо
пись, хоч і стоїть у декларативній статті «благое намеренiе» показати «творчий процес од матеріялів і знарядь роботи через головні етапи її до остаточного завершення», на виставці подано у перемішку, трохи кращих з гіршими худож
никами. 1 де той творчий процес Алах відає, та той хто шкафик шклянний із тюбиками фарб поставив під «очень красивым», — говорила одна дама своєму чо
ловікові, — портретом Борделіуса, робленим кольоровими олівцями.
А хіба, товариші, «художник перед масою» — то тільки видавництво «Радянське Село» з комплектом оригіналів свого дру
ку за рік чи два на трьох вітринах, та Менес із своїм «мрійновійним» Хвильовим?
В цім хаосі годі зорієнтуватися навіть
підготованішому глядачеві, а масовому й поготів.
Тепер дві слові про додатки. Хоча в однім поважнім органі, однієї досить ком
петентної в мистецьких справах установи і друковано позаторік замітку — «Фото
графія масове мистецтво», але дозвольте усумнитись в цім, прийнаймні в фотогра
фії Овзера та Назаренка. Також в тих вишивочках і подушечках, що притули
лися в куточку, та штучних квітах. І це товариші, по-вашому «Художник Сьогодні? ». А по-нашому це роблять люди знічев’я та нудьги.
Найкраще подано на виставці педагогічний відділ, де хоч і не все в порядку, та можна побачити роботу харківського
Худтехнікума в цілому. Звичайно виставка має й цікаві поодинокі роботи, з графі
ки (особливо), з живописи, з скульптури... та в цих нотатках ми мали на меті обгово
рити організаційний бік справи, оскільки виставку декларовано з притензією на оригінальність експозиції і названо «Художник Сьогодні». А хіба, приміром за
глянувши в театральний відділ, сьогодні в українськім театрі працює лишень Худте’хнікум та художник Цапок і більш ніхто? Хіба над все найбільше роблять ху
дожники плакатів для ВУФКУ? Або всі обкладники до книжок, що їх зробив худ. У. чи X. показувати варто?
Виставку звичайно, важче організувати, ніж «бахнуть» декларацію з нагоди відкриття, або оці нотатки написати це розуміють всі. Не тільки перша, а може й
друга виставка ще шкутильгатиме, та знавши це здається, що треба нам в но
вій цій справі поменше мудрувать лукаво і говорити «вумних» слів.
Ми зовсім обійшли художників індивідуально і просим їх пробачити за це — зга
даєм иншим разом або десь у иншім місці. бо тут уже не вистарча рядків.
На останку з приємністю констатуємо, що суспільство жваво цікавиться виставкою, першого дня її одвідало по-над тисячу людей. Публіка радо йде на вистав
ки і треба нам подбати очевидно, щоб з відтам вона рада поверталась.
В. Хмурий
(Стаття дискус. )
КУПУЙТЕ
Сатирично-гумористичний
журнал
„ЧЕРВОНИЙ
ПЕРЕЦЬ
Виходить 1 й 15 числа кожного місяця і коштує тільки 15 коп.