[792 (477) (05) „1927 ] Рік видання III
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Адреса редакції: Харків, вул. Карла Лібкнехта, б. № 9. Телефон № 1-68.
ТИЖНЕВИКВИДАННЯ ВІДДІЛУ МИСТЕЦТВ УПО УСРР № 26 (67)6 ГРУДНЯ
1927


Памʻяти Василя Блакитного


Найтрудніше нам в нашу бурхливу й багатобарвну епоху, повну кипучої енер
гії, великих дерзань і великих досягнень не тоді, як тріщать мʻязи наших бойців на воєнних фронтах, чи повсякденних будівників соціялізму.
Але ще трудніше нам тоді, коли примушені ми констатувати прикрий болючий факт вибуття з лав наших будівників рядового будівника, що на малень
кій ділянці, виконував потрібну функцію у велитенськім процесі. І ще трудніше, вже невимовно трудно нам стає тоді, як вибувають з лав славної когорти, з лав будівничих вищої кваліфікації, організа
торів і керовників цілого процесу. І особ ливо гостро це відчувається саме в галузі культурного будівництва, на ділянці тво
рення української культури, коли до цього процесу прилучається цілий клас, що до того був від нього штучно одірваний. І саме тепер коли питання культурного будівництва соціялістичних республік стає найактуальнішим і ставиться на рішення X зʻїзду КП(б)У — потрібні нам організа
тори й керовники цього складного процесу, люди високої кваліфікації й високого інтелекту, досвідчені й віддані ухвалам партії в справі будівництва національної культури.
Разом з реконструкцією радянської промисловости йде, так би мовити реконструкція української культури. До української культури, буржуазної й
з селянською основою до революції, щільно зараз підходить пролетаріят, опа
новує надбання попередніх віків і творить нові пролетарські цінности. Це факт знаменний, бо він становить новий етап.
I саме в цей момент нам слід згадати товариша й письменника одного з керовників і організаторів українського культурного процесу, гарячого поборника
реконструкції його, комунара-бойця й літературно-громадського діяча — Василя Блакитного. Цими днями саме 4/XII минає 2 роки з дня його смерти. Це був різно
манітний талант, з високим інтелектом, організованою волею й революційним тем
пераментом. Він вміщав в собі гарячого поборника ідеї комунізму, організатора й бойця часів горожанської війни, блискучого публіциста, поета революційної лі
рики, белетриста сатирика, драматурга (дрібні твори) і, нарешті, теоретика україн
ської літератури та організатора й керов
ника літературної організації „Гарт“, що кладе основу дальшому розвитку й консо
лідації літературних сил Радянської України.
Заслуги Блакитного в процесі розвитку української літератури зокрема й культури в цілому великі. І особливо зараз нам тим тяжче згадувати втрату його, коли перед українським культурним про
цесом відкрилися широкі перспективи й можливості творити культурні цінности.
Блакитному ж довелося працювати в часи найбільшого напруження революційної енергії пролетаріяту скерованої на ство
рення й захист від класово ворожих сил своєї держави. Коли йому до водилося як і многим нам, воювати не тільки ху
дожнім словом втіленним в прекрасні літературні форми, але й з рушницею
та наганом в руках ставати часто в лави передових бойців за комунізм.
Смерть Василя Блакитного велика втрата, нам трудно ще й досі, після двох років, приймати цей болючий факт. Однак сили пролетаріяту не вичерпані, молодий бадьорий клас — творець молодої українсь
кої культури поповнив прогалину по смерти Блакитного низкою молодих талантів, висунутих із своїх лав на терен будів
НИЦтва — соціялістичної культури.