во дни оны отъ іерарха: Имате свободы чтити, поучатися и усмѣхатися такожде . Отвѣщавъ же Карангозій смутѣ, рече: „Умри, сатано, что убо писаніе сіе, егоже небрегоша смутозиждители: сказано первѣе отъ пророка Вячеславія: казны смуту рокочущую, казни смуту слезы проливающу паче же казни смуту во ликованіи . И повелѣ верзити писаніе во тьму кромѣш
ную, и не узре свѣта смѣхотворіе, и прославися Карангозій мудростію, зане соблазнися словесы діавольскими и сотвори волю Вячеславія.
(Продолженіе слѣдуетъ).
За лѣтописца Дмитро Гудзь.

Повѣсть времянныхъ лѣтъ, откуда смута россійская пошла быти и кто первҍе пока на Руси мутитися,

Гл. VII.
И бысть, егда внити смутѣ во страну Приморскую во образѣ лѣтописаній діавольскихъ смѣхотворія и погубленія души ради сотворенныихъ, се градо
правитель Карангозій, славу велію имый, бѣ предъ нею. Узрѣвъ же сатрапа во гнѣвъ суща, рече ему смута смиренно глаголюще: „Мыслю, о муже воителю, яко смѣхотворія не убоишися, понеже и святіи отшельникы во славу Божію усмѣхалися. Писано бо есть