„Панцирник Потьомкін

170. Бурхливе море.
171. Матроський мітинг на тлі моря. Ци
вільний (с.-д.) говорить. 172. Обурення в групі матросів (палуба панцирника Потьомкін ). Біля гнилого м’я­
са. (М҆ясо вісить).
173. Матроси хвилюються. Підходить лікар. 174. Лікар оглядає м’ясо.
175. Крізь лупу — повзе черва. 176. Лікар говорить:
177. Це мертві гробачки. Нешкід
ливі. Можна змити розеолом. 178. Кухарі рублять м ясо.
179. Киплять котли.
180. Матроси сидять за столами. Роздають суп. Матроси не їдять, позсовали миски
на середину стола.
181. Приходить офіцер. Наказує їсти. Матроси відмовляються. Демонстративно їдять чорний хліб.
182. Матросів кличуть на палубу. Командир наказує тим, що згодні їсти суп,
одійти у бік. (Скликано озброєну вартову команду).
183. Спочатку відокремлюється невеличка
група. (Фельфебелі, кондуктори). 184. Купками поволі переходять і инші. Ли
шилося чоловіка з 15. 185. Офіцер командує. Тих, що зосталися,
накривають брезентом. 186. Офіцер знову командує. (Команда не
слухає).
187. Жах поміж матросів.
188. Офіцер вихоплює рушницю в матроса.
Націлюється в покритих брезентом. 189. Вскочив матрос Вакулінчук. Схоплює руками рушницю офіцера. Офіцер стріляє- Вакулінчук забитий падає.
190. Бунт. Розправа з офіцерами (лікар і
инш.) Кидають усіх у море. 191. Офіцер кричить через борт:
192. Сукин син, я тебе задушу. 193. Розправа.
194. Шлюпка з тілом Вакулінчука пливе до
берега. 195. Натовп на березі. Палкі промові над
трупом. 196. Промова молодого оратора - студента
(Фельдман). 197. Юрба посилає його делегатом на пан
цирник. 198. Фельдман на «Потьомкіні» промовляє
до матросів. Його вітають. 199. На судні підносять червоного прапора. Підпливають сила шлюпок з міським населенням. Везуть провіянт, подарунки то-що.
200. Шлюпку з горілкою матроси перевер
тають у море. 201. Мітинг на «Потьомкіні». Фельдман го
ворить: 202. (Тема напису: Треба висадити
десант.).
203. Матроси заперечують.
204. (Тема напису: Зачекаємо на ес
кадру потім вирішемо.). 205. Мітинг на палубі. 206. Порожня палуба.
207. Панцирник спить. Чати. 208. Ескадра наближується.
209. Сполох на «Потьомкіні». Бойова готов
ність 210. Зустріч з ескадрою. Направлені одне
проти одного гирла гармат.
211. Момент величезного напруження. 212. Ескадра поволі проходить повз.
213. Загальний вигук «ура». Ескадра вітає
«Потьомкіна».

1905 рік у кіно

Перша Держкіно-фабрика поставила собі надзвичайно важливе, склад
не й відповідальне завдання: дати у фільмових кадрах рух 1905 року.
20 років минуло з тих часів. Зараз ми новий «революційний крок трима
ємо», але в ньому ми відчуваємо ходу й ритм великих бурхливих днів та подій того року велетня, року 1905.
Ми знаємо, як пишеться історія. Наше-ж радянське кіно насмілилося показати тепер, як історія робиться.
Звичайно, не метрами кіно-плівки вимірюється значіння істо
ричного руху, визначається шкала рево
люційного кипіння мас, кла
сів. Але кіно вміє, чи то му
сить вміти не лише фіксува
ти моменти класової бо
ротьби й руху, але й показувати їх.
Поки що в закінченому вигляді ми маємо частину цього фільму, але частину міцну й суцільну.
Відносно цієї частини, Панцирника Потьомкіна», що її було пока
зано на громадському перегляді, я й хочу де-що сказати.
Вражіння від цієї картини — надзвичайне. Коли наше кіно вміє такою мовою росповідати про минуле, тоді якою соковитою й яскравою мусить бути «кіно-мова» про сучасне!
Що найбільш вражає в цьому фільмові — це панцирник-бунтар, пливучий табір революції.
Це можливо (а воно так і є), заслуга операто

ра, що панцир

ника показано як «живого», що вода на екрані — «справ
жня» вода, що коли панцир
ник пливе, ми
відчуваємо подих моря.
Стільки світла, фарб, таке близьке й ре
альне життя на панцирнику
що воно наблизилось до нас, з’єдналося з нашим почуттям. Ішин
Конспект сценарія Агаджанової-Шутко