„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН
Березень, 1926 року№ 5
Біографія великого поета надзвичайно барвиста та різноманітна в своїх деталях. Вона охоплює і все
бічно змальовує добу кріпацтва та поміщицького панування.
Камінь гранітового пам’ятника ніколи не дасть повної уяви геніяльного образа Т. Г. Шевченка, а
тим більше не дасть картини того оточення та тих історичних подій, що звязані з його життям. Та й таке кам’яне погруддя, що стоїть на певному місці, яке-б воно не було художнє; та майстерне, можуть бачити лише «паломники».
Кожний щорічний ювилей Т. Г. Шевченка у нас відзначається різ
ними виданнями його творів або виданнями наукових развідок з його творчости та життя. Це теж пам’ятники, але вони приступні лише письменним, і тому велика частина людности все-ж таки не зможе познайомитися з його біографією.
Постать Т. Г. Шевченка викликає захоплення не тільки в своїх земляків українців, ним цікавлять
ся й чужоземні народи, бо крім того, що він був геніальним поетом, він був і бунтарем, револю
ціонером, борцем за визволення пригнічених та пригноблених.
І от ВУФКУ збудувало йому найкращий пам’ятник. Два фільми з життя та творчости Т. Г. Шевченка, що один з них маю дві великі серії, закінчуються постановкою. Ще кілька маленьких рисо
чок і ми маємо новий пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Роля такого фільму-пам’ятника величезна, бо його побачуть, зро
зуміють, відчують мільйони людей: українців, росіян і взагалі трудящих цілого світу.
Такий фільм маю характер вічний. Він як пам’ятник ніколи не старітиме і що-року з’являтиметься на екранах в день ювилею Тараса Григоровича перед мільйонною авдиторією.
А показати широкій авдиторії є що. На екрані кожен трудящий побачить велике й творче життя, перевите неймовірними труднощами та суворими подіями.
Глядач побачить, що Тарас - кріпак, син бідного селянина, невільника пишного пана Енгельгарта. Що в 12-тилітньому білоголовому Тарасові збуд
жуються непереможний потяг до малювання й жене його, обідраного, босого й голодного, від села в село,
щоб найти хоча-б якого собі вчи
теля. Він знаходить сільського маляра-іконописця, але треба попе
реду мати від пана дозвіл на науку. Замісць цього дозволу його беруть «попихачем» на панську кухню... Більш того, - робиться це навіть для його-ж, Тарасового добра, за протекцією його родичів, що, звичайно, не могли собі уявити біль
шого щастя для кріпацького сина,
як долю служки. Зрозуміла річ, - це було тоді, саме в дні декабри
стів, коли кріпацтво ще стояло непохитньою скелею, визначаючи
собою всі поняття, весь світогляд людей.
Але кухарчук з Тараса вийшов нікудишній: коли яблуні стоять в рясному білоцвіті, він під деревом, із книжечкою або малюнками. Хай собі розриваються,свариться кухар - малий попихач не згадаю ні про лайку, ані про неминучі «екзекуції», раз він зумів добути собі книжечку або малюнки.
Такий самий він мрійник та шукач і далі - на вищому щаблі своєї життьової кар’єри - в ролі пан
ського «козачка» у Вільні. І раз пан, повернувшись додому з банкету пізно вночі, ловить свого ко
зачка на гарячому вчинкові - за малюванням в такому захопленні, що хлопець навіть не почув пана. А на ранок його січуть різками на стайні.
Разом із паном Тарас потрапляє до Петербургу. Ще раніш пан, як добрий господар, посікши різ
Малий Тарас-Його ролю виконує
ЛЕНІН
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
№ 5
Березень, 1926 року№ 5
Пам’ятник Шевченкові
Біографія великого поета надзвичайно барвиста та різноманітна в своїх деталях. Вона охоплює і все
бічно змальовує добу кріпацтва та поміщицького панування.
Камінь гранітового пам’ятника ніколи не дасть повної уяви геніяльного образа Т. Г. Шевченка, а
тим більше не дасть картини того оточення та тих історичних подій, що звязані з його життям. Та й таке кам’яне погруддя, що стоїть на певному місці, яке-б воно не було художнє; та майстерне, можуть бачити лише «паломники».
Кожний щорічний ювилей Т. Г. Шевченка у нас відзначається різ
ними виданнями його творів або виданнями наукових развідок з його творчости та життя. Це теж пам’ятники, але вони приступні лише письменним, і тому велика частина людности все-ж таки не зможе познайомитися з його біографією.
Постать Т. Г. Шевченка викликає захоплення не тільки в своїх земляків українців, ним цікавлять
ся й чужоземні народи, бо крім того, що він був геніальним поетом, він був і бунтарем, револю
ціонером, борцем за визволення пригнічених та пригноблених.
І от ВУФКУ збудувало йому найкращий пам’ятник. Два фільми з життя та творчости Т. Г. Шевченка, що один з них маю дві великі серії, закінчуються постановкою. Ще кілька маленьких рисо
чок і ми маємо новий пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Роля такого фільму-пам’ятника величезна, бо його побачуть, зро
зуміють, відчують мільйони людей: українців, росіян і взагалі трудящих цілого світу.
Такий фільм маю характер вічний. Він як пам’ятник ніколи не старітиме і що-року з’являтиметься на екранах в день ювилею Тараса Григоровича перед мільйонною авдиторією.
А показати широкій авдиторії є що. На екрані кожен трудящий побачить велике й творче життя, перевите неймовірними труднощами та суворими подіями.
Глядач побачить, що Тарас - кріпак, син бідного селянина, невільника пишного пана Енгельгарта. Що в 12-тилітньому білоголовому Тарасові збуд
жуються непереможний потяг до малювання й жене його, обідраного, босого й голодного, від села в село,
щоб найти хоча-б якого собі вчи
теля. Він знаходить сільського маляра-іконописця, але треба попе
реду мати від пана дозвіл на науку. Замісць цього дозволу його беруть «попихачем» на панську кухню... Більш того, - робиться це навіть для його-ж, Тарасового добра, за протекцією його родичів, що, звичайно, не могли собі уявити біль
шого щастя для кріпацького сина,
як долю служки. Зрозуміла річ, - це було тоді, саме в дні декабри
стів, коли кріпацтво ще стояло непохитньою скелею, визначаючи
собою всі поняття, весь світогляд людей.
Але кухарчук з Тараса вийшов нікудишній: коли яблуні стоять в рясному білоцвіті, він під деревом, із книжечкою або малюнками. Хай собі розриваються,свариться кухар - малий попихач не згадаю ні про лайку, ані про неминучі «екзекуції», раз він зумів добути собі книжечку або малюнки.
Такий самий він мрійник та шукач і далі - на вищому щаблі своєї життьової кар’єри - в ролі пан
ського «козачка» у Вільні. І раз пан, повернувшись додому з банкету пізно вночі, ловить свого ко
зачка на гарячому вчинкові - за малюванням в такому захопленні, що хлопець навіть не почув пана. А на ранок його січуть різками на стайні.
Разом із паном Тарас потрапляє до Петербургу. Ще раніш пан, як добрий господар, посікши різ
Малий Тарас-Його ролю виконує