„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН

ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФӀЇ

№ 10

Серпень, 1926 року

№ 10

Кіно-виробництво РСФРР та ВУФКУ

За останній час у багатьох московських часописах з явилися статті, скеровані проти ВУФКУ в справі про неналагодженість взаємної купівлі та продажу фільмів радянського виробництва РСФРР та демонстрування їх на території України.
Щоб зрозуміти правильність полі
тики ВУФКУ в цій справі, треба поглянути на становище кіно - організацій РСФРР. В початку 1925/26 опе
раційного року в РСФРР було 7 кіно-фабрик, з них 4 Держкіно, 1 Пролеткіно, 1 Севзапкіно, 1 Межрабпом- Русь.
За попереднім операційним пла
ном ці кіно-організацїї мали випу
стити: Держкіно 112 фільмів (з них 52 фільми Культкіно), Севзапкіно -

28, Межрабпом -

Русь - 22, Пролеткіно - 56; - разом 218 фільмів, включаючи сюди нау
кові й виробничохудожні фільми
Культкіно. - Тепер в РСФРР з 7-ми кіно-фабрик 4 зачинено. І фактич
но в 1925/26 р. ці
кіно-організації випускають разом з мало - метражними сільськими картинами: Держкіно -
32, Севзапкіно - 11,
Межрабпом - Русь - 12, Пролеткіно 4, а разом 59 картин. Крім цього Держкінпром Грузії - 6, АФКУ - 2, -
виходить, що СРСР, крім України, випустив лише 67фільмів
У виробничому програмі ВУФКУ на 1925/26 р. було, крім хроніки, наукових фільмів та виробничих - 18 повнометражних художніх фільмів. За свої трьохрічні прибутки ВУФКУ гадає збудувати Київську кіно-фабрику, і на 1925/26 операційний рік не тільки
виконало свій ви
робничий план, але замість 18-ти випускає 22 повномет
ражні художні фільми. І в той час, як у Москві велике безробіття та ско
рочення всіх галузів кіно виробниц
тва, на Україні кращі сили пропо
нують свої послуги і для них знаходиться робота, звичайно причина полягає тут не в кліматі, а в правиль
ній господарській будові і в постанов
ці кіно-організацій. До березня 1925 р. Держкіно мало мо
нопольне право проката на території РСФРР. Одночасно з формаль
ною монополією кожна кіно - орга
нізація фактично мала прокатну контору. Тут є два мо
менти, що заздалегідь свідчать про невдачу такої по
становки. Поперше, Держкіно викори

стало свою моно

полію не для того, щоб поширити своє виробництво і ра
зом з тим дати моживість зробити теж саме окремим кіно-організаціям, а виключно для того, щоб воно своєю монополією могло-б задушити всіх своїх конкурентів, як-виробничих одиниць, і таким чином воно
«Гамбург» - Втеча з тюрми (арт. Спранце та арт. Западна)