Гамбург - В тюрмі. Робітників ведуть розстрілювати
головне, - про підтримку молодої радянської кінопромисловости. Що-до позитивних моментів «Совкіно», то це монопольний виступ його за кор
доном, він зменшив ціни на закордонні картини. При купівлі закордонних картин по твердих ці
нах при правильному обігові їх, «Совкіно», мало певний прибуток. В той час, як з радянських фільмів «Совкіно» одержує 25% од повного обігу, що дає иноді накладні видатки до 27-28 1/2%, воно мусить експлоатувати закордонні фільми і ставити в тяжке положення радянські кіно-організації. Крім того при теперішньому становищі «Совкіно», картини радянського виробництва в кращих умовах можна експлоату
вати протягом 14 місяців, в той час, як постановка їх триває 5-6 місяців.
Через 14 місяців кіно-організація одержує лише 70% собівартости картини, а на протязі 6 місяців вона мусить підготовити нові фільми, отже виходить, що вона не додержує 30%.
Ось одна з оснівних причин фінансового розвалу кіно-організацій, що виходять із організацій «Сов
кіно». Ще одна причина, - це
перепрокат картин радянсь
кого виробництва з боку «Совкіно».
При купівлі картин за кордоном господарем картини є «Совкіно», що за твердими пінами може розподі
« Гамбург» - Салдат і робітниця
лишалося-б єдиним виробником та прокатчиком на території РСФРР. З цього природньо повстає і друга причина, що кожна кіно-організація боролася за своє існування законним та незаконним шляхом, а здебільшого старими кінематографічними методами, цілком ворожими для радянського виробництва, що полягали у всяких комбінаціях, і ці старі кінема
Щоб усунути ці дефекти, було зорганізовано «Совкіно» для монополії проката на території РСФРР. Але при організації «Совкіно» теж були негативні моменти, що довели нежиттєздатність цієї установи. Поперше при умові монополії зовнішньої торговлі неможна відокремити прокат од
виробництва, по друге «Совкіно» - як акційне то вариство,
що має пайщиків різ них організацій, які не мають ніякого відношення до кіно- справи,
ставило своїм завдан пям зміцнення «Совкіно», по
ширення кіно-сітки, сільський прокаті різ
ні культурно-освітні роботи, забуваючи про
головне, - про підтримку молодої радянської кінопромисловости. Що-до позитивних моментів «Совкіно», то це монопольний виступ його за кор
доном, він зменшив ціни на закордонні картини. При купівлі закордонних картин по твердих ці
нах при правильному обігові їх, «Совкіно», мало певний прибуток. В той час, як з радянських фільмів «Совкіно» одержує 25% од повного обігу, що дає иноді накладні видатки до 27-28 1/2%, воно мусить експлоатувати закордонні фільми і ставити в тяжке положення радянські кіно-організації. Крім того при теперішньому становищі «Совкіно», картини радянського виробництва в кращих умовах можна експлоату
вати протягом 14 місяців, в той час, як постановка їх триває 5-6 місяців.
Через 14 місяців кіно-організація одержує лише 70% собівартости картини, а на протязі 6 місяців вона мусить підготовити нові фільми, отже виходить, що вона не додержує 30%.
Ось одна з оснівних причин фінансового розвалу кіно-організацій, що виходять із організацій «Сов
кіно». Ще одна причина, - це
перепрокат картин радянсь
кого виробництва з боку «Совкіно».
При купівлі картин за кордоном господарем картини є «Совкіно», що за твердими пінами може розподі
« Гамбург» - Салдат і робітниця
лишалося-б єдиним виробником та прокатчиком на території РСФРР. З цього природньо повстає і друга причина, що кожна кіно-організація боролася за своє існування законним та незаконним шляхом, а здебільшого старими кінематографічними методами, цілком ворожими для радянського виробництва, що полягали у всяких комбінаціях, і ці старі кінема
тографічні методи - одна з оснівних причин невдачі в роботі.
Щоб усунути ці дефекти, було зорганізовано «Совкіно» для монополії проката на території РСФРР. Але при організації «Совкіно» теж були негативні моменти, що довели нежиттєздатність цієї установи. Поперше при умові монополії зовнішньої торговлі неможна відокремити прокат од
виробництва, по друге «Совкіно» - як акційне то вариство,
що має пайщиків різ них організацій, які не мають ніякого відношення до кіно- справи,
ставило своїм завдан пям зміцнення «Совкіно», по
ширення кіно-сітки, сільський прокаті різ
ні культурно-освітні роботи, забуваючи про