Художник у КІНО

Коли в кіно-пресі велике місце займають питання про сценарії та сценаристів, коли не менше місця одводиться режисерові, операторові, акторові то-що, то художник в кіно посідав останнє і дуже незначне місце. І це, звичайно, не тому, що роля художника в кіно незначна, - ні. Очевидно, пояснень цьому треба шукати у всій художній політиці, а звідси й в нашій художній громадськості. Дійсно, із сценаріями в нас небезпечно, їх немає або майже немає Але уявимо собі на один мент, що в нас досить сценарного матеріялу, який задовольнить вимоги радянської кінематографії на всі 100% - чи готове у нас усе в кіно-виробництві для того, щоби картина могла витримати серйозну критику? Гадаю, що ні. Навіть, коли й при
пустити, що режисерська та лабораторна галузі
(оператор, лаборант та инш.), технічні та фінансові можливости забезпечено на усі 100%, то відсутність художника, художника в повному розумінні цього
слова (що входить в усі галузі роботи но кіно-виробництві: від гриму, через декорацію, аж до віражу фільма) дуже відіб’ється на вартості картини.
Коли досить багато говорять та пишуть про всі процеси кіно-роботи та про кіно-робітників, то про худояшика також не слід забувати; по-перше тому, що час уже одвести певне місце художникові в кіно
виробництві, і по-друге, й головне тому, що нор

мально збудоване кіно-виробництво не можна визнати

за таке доти, доки художник не відограватиме в ньому рішучої ролі.
Кіно - синтез образотворчих мистецтв. Об єднуючи в собі літературу, малярство, театр та музику (у формі ритму постановки, що ми його не чуємо, але відчу
ваємо) воно органічно й неухильно вимагає присутности художника.
Коли кіно розподілити на мистецькі елементи, що його складають, тоді яскраво відзначується роля художника. Так в галузі літературної художник, висту
паючи як ілюстратор, дає загальний стиль постановці й фон, що на ньому розгортатиметься увесь сюжет (сце
нарій), фіксує композицію як окремих кадрів, так і усього фільму в цілому. В галузі малярської художник творить конструкції, на тлі яких розгорнеться уся кар
тина (декорації, будівлі). Галузь театральну художник обслуговує виступаючи як творець типу (грим), дотримання стилю певної доби або місця (одяг, бута
форія, реквізит), і, з рештою, розвязуючи завдання світотіні й т. п. Ось приблизне виправдання ролі художника в кіно - виробництві. Процес роботи уявляється таким: після того, як сценарій взяли ста
вити, художник одразу-ж починає його обробляти, частково для самостійної, й частково для спільної роботи. Спільна робота з режисером (крім загального оброблення сценарія) полягає в установленні типажа (грим, костюм і т. ин.), розробленні загального плану
декоративних (павільйон) устатковань відповідно з мізансценами; спільно з оператором та освітлювачем робота - добір кадру (кут зору), встановлення «світових позицій» і, нарешті, самостійна робота - створення фону (виготовлення декорацій, конструкцій та инш. і при павільйонній з’йомці та инші роботи, аж до останнього фото-процесу, де художник керує підчас віражу вже готового фільму. Ось коротенько про ті галузі роботи, що в них участь художника може мати рішуче значіння.
При щасливій нагоді, коли в режисері, лаборанту, операторі є природнє чуття художника, і коли такий випадок зводить на одну фабрику таких виключних
робітників, тоді фабриці щастить випускати більш вдалі фільми. Але це усе лише випадок, що гарантує лише відносне піднесення якости продукції тої або иншої фабрики, але випадок такни не може бути введений, як закон.
Треба утворити кадри кіно-художників, і не лише казати, заспокоюючи себе й инших, що, мовляв, у нас вони є але треба й критично розібратися в їхній роботі. Ми вже маємо низку картин, що в них роботу художника виявлено. Але, коли взяти таку картину, як «Аеліта» - можна прочитати й почути кри
тичні відгуки (не будемо говорити - позитивні чи негативні) про саму постановку, про гру Ільїнського або Солнцевої, і ні слова або майже жодного слова про велику роботу художника (костюми, декорації), що в даній картині є основою всієї постановки. Те саме можна сказати і про «Колежського Реєстратора», де перед художником також стояло серйозне завдання передати добу (розвязане не зовсім до кінця). Або візьмемо картину «Боротьба велетнів», де художник мусив працювати над утворенням будівель майбутнього, кінця двадцятого або початку двадцять першого віку. Тут, правда, справжнього художника за

мінив спеціяльно для цього виписаний з Німеччини

архїтект-конструктор. Наслідком його роботи ми маємо Звичайні шаблонові будівлі, що з успіхом можна було віднести, як що не до кінця 19-го, то до початку 20-го віку.
І ось, як найбільше уваги нашому художниковії І в разі, що себе він не виявив в достатній мірі, то
треба притягти його й створити умови для його нормальної роботи та вдосконалення в цій «вузько
спеціальній», і в той же час необмеженій галузі, якою й є кіно-виробництво.
Я не випадково сказав фразу про художню політику та художню громадскість, а звідси й критику, звичайно. Здорова громадскість створить здорову критику, а здорова (не однобічна) критика мусить ви
крити ту порожнечу, що утворилась через відсутністьхудожника в кіно.
К. Болотов