Артист А. Бучма в ролі Миколи Джері.
вже не раз намагалися змальовувати не тільки окремі життьові нитки, але й сплетіння їхнє. Не тільки
самі речі, але й стан їхній у світі, що оточує їх. Бо тільки усвідомлення одночасносте, тільки поперечний переріз дає вражіння суцільносте, тим більше, що світ навколо росте день за днем та що найтаємніший стукіт наших сердець є всього легкий відгук світових виявлень.
Але в літературі цей розвиток життьової картини в широчінь тягне за собою до втоми довгі описи. Картина, що її схоплює око в одну мить, потрібує безліч слів, щоб її висловити. Саме в цьому розумінні для фільму відкриті широкі специфічні можли
вості: він може стати в повнім розумінні за мистецтво світо-споглядання, бо фільм має змогу розгор
нути картину найширшого життьового \ фронту з такою швидкістю, що втворюється вражіння одночасности. Для цього не треба, приміром, довгий час читати «Братів Карамазових», аби довідатись про події одного дня, завдяки чому кожний акорд пере
творюється на арпеджіо. Таємне споріднення фільму з музикою саме й полягає в цій можливості оптичної поліфонії. Цей вимір і видаєтьсямені за адекватний фільму.
Раптовими сполохами освітлюватимем та схоплюватимем драматичні вузли життьових схрещень, які творять для ока гармонічну цільність, подібну до партитури, яку читаємо.
У цьому новому вимірі фільм зможе набути тої глибини, що її досі у нього, цілком слушно, запе
речували естети й тому цей новий вигляд мистецтва не визнавали за одноцінний зі старим. Площинне мис
тецтво фотографії вимагає поверхової психології та
сприймання. Знимок показує тільки самого себе, а не якийсь, для чогось захований зміст. Зате фото
графічні кадри, що їх поруч поставлено, зуміють себе пояснити й без літературного тлумачення, зрів
нюючи один одного, правлючи один одному за тло та даючи один одному той глибокий зміст, що його
вони самі зокрема не виявляють. Ці окремі кадри один поруч одного також змішуються в нашім сприй
манні, як і окремі мазки в загальній симфонії барв на картинах. Звідси втворюється почуття якоїсь іраціональної взаємної залежности, відчуття звязку, що його не можна формулювати та що відбувається десь глибоко під поверхнею. Ця іраціональна, так-би мо
вити, музична взаємна залежність і утворює зміцнену, але разом з тим і рухливу конструкцію, через що фільм усе-ж досягає певних обрисів.
Цими й подібними ідеями я керувався, коли писав сценарія для мого фільму «Пригоди десятимаркового білета»... Бела Баллаш
Повість українською письменника І. Нечуя-Левицького „Микола Джеря“ втілено на екрані. Режисери М. Терещенко та Рона закінчили знижати великий фільм за цією повістю, що сценарій його написав М. Бажан. Артист Бучма, відомий виконавець ролів Тараса Шевченка та Тараса Трясила в фільмах тієї-ж назви, ви
конує тут також заголовну ролю. Актори Ляров, Капка, Осташевський, Токарська - дали життьові й правдиві образи чи то пана, чи то рибалок, чи то бурлак, цих бунтарів і повстанців проти пан
ського гніту, що їх породила кріпацька Україна. Проф. В. Кричевський художньо оформлював цю картину.
З рідної Вербівки тікає од лютого свого пана Микола Джеря, старих батьків і жінку молоду залишивши. На цукроварні, де по
чав був він працювати, розшукує його пан, так що доводиться Миколі на степи Херсонські, а потім і далі, аж на Басарабію, до Дністра тікати, шукаючи щастя і волі. Там, у рибальській ватазі працює Микола. Але й сюди сягає хижа панська рука. Постановив пан:
чого-б це не коштувало - впіймати бунтаря та баламуту. Не сила Миколи боротися проти пана свого, що зо спиною його стоїть ці
лий державний апарат, зграя поліціянтів і урядників. Впіймали Миколу. Закутого в кайдани везуть його до рідної Вербівки. Такий зміст фільму.