„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН
Крилате слово - сценарна криза - облетіло всі сторінки наших газет. Що проти цього можна сказати? Дійсно так, і ніхто цього не заперечуватиме, - сце
нарна криза є, була й, можливо, буде ще. В усякому разі, ліквідувати її, рубаючи так з плеча, з таким поверховим запалом, як хочуть це зробити де
які наші завзяті лицарі й лицарки оливця, аніяк не можна. Коріння сценарної кризи вросло в глибокі й
грубі шари складних передумов, що їх не зоре, а лише пошкрябає кінчик оливця чи пера.
Навряд чи в таких серйозних справах, як справа розвитку нашої культури, що частиною її є кіно, до
сить обмежитися легкодумним лоскотанням темп.
Коли поглянути на справу серйозно, то побачимо, що кількарічне існування радянської кінематографії не спричинилося ще до народження кадру кваліфіко
ваних радянських сценаристів. Невже-я: оті «Прин
цеси з племени Гала», «Пригоди пари панталон», «В пазурах гіпнотизера», що так рясно сипляться на столи редакторів кіно-установ, і є канвою, що на ній вишиватимемо наші фільми? А щоб порахувати тих митців, що їхні твори надаються до фільмування, що за їхніми сценаріями можна зробити коли не чудовий, то, в усякому разі, порядний фільм - вистачить,
певне, пальців і в однорукого. Таких є одиниці.
Що ми до цього часу в галузі сценарній мали?
Цілі гори списаних «кадрами» та «епізодами» арку
Кадри з фільму «Вибух
шів, що їх всіх, власне, можна дуже легко поділити на три частини: сценарії з горожанської війни (п’яні білі розстрілюють червоних, що героїчно вмирають
в той час, як білі п’ють горілку, витанцьовуючи лезгінки), сценарії для селянського фільму (цнотлива не
заможниця кохає куркулівського синка, чи навпаки) та комедії. Єсть на Одеській кіно-фабриці комедійний актор Капка. І от пішли: «Капка - спортсмен», «Капка футболіст», «Капка жениться» «Капка - член профспілки» і т. д. і т. д.
Ясно, що з таким матеріялом працювати не можна. До сценаріїв для нашого кіно-виробництва, особливо до найближчих наших випусків, ми повинні ста
їх збільшуючи. Ці вимоги ми протиставляємо тій системі «потурання», що мали її до останнього часу.
Факт безперечний: радянське кіно росте й розвивається. Фільм радянського виробу завоював собі
місце, але є фактом також і те, що ми ладні, свідомо, або ні, затуляти очі на наші хиби, безмірно збільшуючи, иноді, наші досягнення.
Часто-густо в дій справі ми упираємося в ідео
ЛЕНІН
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
№ 9
Липень.1926 року
№ 9
Проблема кіно
Крилате слово - сценарна криза - облетіло всі сторінки наших газет. Що проти цього можна сказати? Дійсно так, і ніхто цього не заперечуватиме, - сце
нарна криза є, була й, можливо, буде ще. В усякому разі, ліквідувати її, рубаючи так з плеча, з таким поверховим запалом, як хочуть це зробити де
які наші завзяті лицарі й лицарки оливця, аніяк не можна. Коріння сценарної кризи вросло в глибокі й
грубі шари складних передумов, що їх не зоре, а лише пошкрябає кінчик оливця чи пера.
Навряд чи в таких серйозних справах, як справа розвитку нашої культури, що частиною її є кіно, до
сить обмежитися легкодумним лоскотанням темп.
Коли поглянути на справу серйозно, то побачимо, що кількарічне існування радянської кінематографії не спричинилося ще до народження кадру кваліфіко
ваних радянських сценаристів. Невже-я: оті «Прин
цеси з племени Гала», «Пригоди пари панталон», «В пазурах гіпнотизера», що так рясно сипляться на столи редакторів кіно-установ, і є канвою, що на ній вишиватимемо наші фільми? А щоб порахувати тих митців, що їхні твори надаються до фільмування, що за їхніми сценаріями можна зробити коли не чудовий, то, в усякому разі, порядний фільм - вистачить,
певне, пальців і в однорукого. Таких є одиниці.
Що ми до цього часу в галузі сценарній мали?
Цілі гори списаних «кадрами» та «епізодами» арку
Кадри з фільму «Вибух
шів, що їх всіх, власне, можна дуже легко поділити на три частини: сценарії з горожанської війни (п’яні білі розстрілюють червоних, що героїчно вмирають
в той час, як білі п’ють горілку, витанцьовуючи лезгінки), сценарії для селянського фільму (цнотлива не
заможниця кохає куркулівського синка, чи навпаки) та комедії. Єсть на Одеській кіно-фабриці комедійний актор Капка. І от пішли: «Капка - спортсмен», «Капка футболіст», «Капка жениться» «Капка - член профспілки» і т. д. і т. д.
Ясно, що з таким матеріялом працювати не можна. До сценаріїв для нашого кіно-виробництва, особливо до найближчих наших випусків, ми повинні ста
вити й ставимо як найсерйозніші вимоги, що разу
їх збільшуючи. Ці вимоги ми протиставляємо тій системі «потурання», що мали її до останнього часу.
Факт безперечний: радянське кіно росте й розвивається. Фільм радянського виробу завоював собі
місце, але є фактом також і те, що ми ладні, свідомо, або ні, затуляти очі на наші хиби, безмірно збільшуючи, иноді, наші досягнення.
Часто-густо в дій справі ми упираємося в ідео