В ролі кошового Кобзи в картині „Тарас Трясило“

АКТОР

Історія українського театру підготовила всі передумови до створення міцного акторського кадру. Ми маємо актора, воло
даря слова і руху, доброго і дійсного актора.
І от, з часом, коли кіно починає виходити на шлях широ
кої продукції, коли кіно-виробництво вимагає актора - ринок дає його.
Історія створила майстра, і дала йому змогу зрозуміти кіно, опанувати об єктивом, не лякатися світла кіно-ательє.
Підлягає цим точкам і І. Е. Замичковський, якого ми бачимо зараз видатною фігурою в кіно.
„Тарас Трясило”, „Напевний багаж” „Гамбург”, „Тарас Шевченко” - етапи роботи заслуже
ного артиста Республіки І. Е. Замичковського.
В ролі пристава Глечика в картині
„Беня Крик“
Старий театральний актор.
В зморшках його обличчя записана вся історія українського театру.
Його успіх в кіно-старанно підготова ний висновок із всієї історії української культури Майстер, свідомий своєї праці
в боротьбі зі своїм матеріалом в новій для нього сфері остався вірним собі й показав нам ще раз і ще раз своє творче обличчя.
Американський поліцай-президент, ста рий гамбурзький робітник, актор Щеп
кін, пишний отоман кошовий - персонажі
яких оживив старий майстер, і вони лишаться в шерегу кіно-облич зразками, по якій кіно-молоди треба вчитися. Економний, точний.
Знає глядача: опанував об єктивом, і знає кіно так, як його знають старі досвідчені майстрі.
Перемога Замичковського - це перемога всіх нас. Замичковського покликано в кіно. Типаж!
Симпатичне обличчя, кремезна постать, хороший театральний актор.
Але типажем не кінчилося.
Виявилося, що режисери мають в Замичковському велику творчу силу, якій треба було дати відповідну і гідну його роботу.
Дебелий, вайлуватий начальник поліції з „Непевного багажу”, з хитренькою no
Ӏ. Є. Замичковський
смішкою, з запобігливими рухами - ось така маска Замичковського в цій картині. Тонко, без перебільшувань, без зайвого шаржу й утрировки, але яскра
во і повно дає цей образ артист.
Тепер згадайте кошового Кобзу в „Тарасі Трясилі”. Бундюч
ний підпанок, що вміє пиху свою не зламати в нівець і перед можновладцами, не боягуз і впертий інтриган, що вміє робити й ро
бить своє діло, діло зиску влас
ної кишені й кишені панської,
що мовчки вмирає під кіями, щоб хоч на-зовні „честь козацьку додержати” - такий цей Кобза Замичковського.
Тепер він має змогу остаточно розгорнути на полотні екрану свій соковитий та різнобарвний хист. Він виконує го
ловну ролю, ролю старого слуги, що не може, довго не може зро
зуміти те нове, що принесла з собою революція, і що гине таки за це нове, в фільмі „Два дні”
за сценарієм Лазуріна, що його ставить режисер Стабавий.
Старий льокай. Вірний хазяйський пес, що, як хазяї втікли, злякавшись близьких громів революції, лишився вірою й правдою охороняти панське добро. Його зу
стріч із сином. Він давно вже не бачив його. В лавах червоної армії боровся син, захищаючи свою країну трудящих. Ӏ от, через муки, тортури й знущання пройшовши, запідозрений білими в помочі більшовикам, старий льокай зненавидів той світ, що весь вік свій служив йому. За те, що прозрів, заплатив він життям.
Пам ятаєте „Останню людину”? Старого швайцара, що став служкою в убиральні? Янінгс дав теплий і людський образ цього обмеженого, тупого, то бундючного, а то влесливого й затурканого пан
ського слуги. Важко боротися з Янінгсом. Але Замичковський мусить витримати цю боротьбу. Цілком протилежний образ - образ старого слуги, що сам зриває з себе одяг льокая, що сам зрікається своєї рабської пихи і пишноти - він мусить дати, і він дасть.
Бучма, Замичковський-піонери, за якими слідом піде низка театральної молоди, вихованої, свідомої, дужої.
Ювилей. Замичковського - це наш ювилей. Ювилей молодої культури Радянської України. Е. Гудін.
В ролі начальника поліції в „Непевному багажі“
В ролі робітника Ельснера в „Гамбурзі“