Жити-б Смілянському на селі, довго й спокійно, виконувати обов’язки секретаря виконкому, а у неділю вийти за царину і грати пристрастно на сопілці.
Та ні-ж! Доля такій істоті становить низку зовсім непередбачених пригод і неприємностей.
Якась жінка, що тільки сіла на лаву, підняла голову і
побачила на свій жах якусь істоту в машкарі.
А тут ще командирували його до міста: зайвий плюс до „історії .
І пропав секретар виконкому, зійшов з рейок. Було так: -
Вечором, перед від’їздом на село, - Смілян
ський зайшов до кіно-театру. - „Знак Зеро .
Публіка істерично тупала ногами, плескала в долоні, - на екрані боролися, намагаючися когось стратити.
А Смілянський нерухомо сидів на „третім місці, инколи терп, горів невідомим огнем, - зовсім не уявляючи наслідків цього горіння.
Хіба знає офіра хуліганських жартів, що з нею буде за темним рогом вулиці? Сеанс закінчився.
Смілянський ледве протиснувся на вулицю, потому, вигукнувши якийсь дикий звук - прудко побіг на станцію.
Не чув‘як свистали і гналися за ним міліціонери. На розі перекинув насіння перекупки, звалив з ніг панянку, - і після низки дрібненьких злочинів - опинився перед касою.
- Даси нарешті? - крикнув на касира, кинувши гроші.
На плече лягла рука вартового.
- Знак на мордяку хочеш? - фатально прошипів Смілянський, - і вже вільним пішов до вагону.
На лавах було порожньо, але, на це не звертаючи жадної уваги, - секретар наш виліз на най
вищу поличку. Там розірвав свого брезентового портфеля, прорізав дві дірочки і старанно надів собі на лице. Зітхнув важко й тоскно: - у кишені не було револьвера.
Він уже не який-будь секретар виконкому, паршивий провінціял, він... схилив голову вниз і на цім думка увірвалася, бо у вагоні вереснуло дико й розпачливо.
Якась жінка, що тільки но сіла на лаву, підняла голову і на свій жах побачила якусь істоту у машкарі.
Зомліла. Ускочили кондуктори і не помітивши нікого, - витягли жінку на свіже повітря.
А Смілянський, задоволено посміхаючись, лежав на поличці.
Другого дня - до голови виконкому зайшов секретар. Призирливо кинув папери.
- Я більш не секретар. Можете звільнити! Голова пильно глянув йому в очі.
- Що з вами, т. Смілянський? Хто може так гарно вести справи? Ні, я вас не відпущу.
Смілянський мовчки вийшов. На порозі кинув:
- Буде пізно...
А потім на селі пройшла чутка: - щось не все гаразд. Пізно у ночі, якась людина вилазить на дзвіницю, розмахує руками, потім прудко бігає вулицями. Десятник запевняв: - сам бачив: мара, лише чорна.
А на ранок, біля виконкому з’явилося несподіване. Крейдою виведено: - „Знак Зеро .
Голова виконкому скликав раду. Запитали лікаря, але той розвів руками: - Ні чорта нерозумію!
Релігійні люде найняли попа, одслужили молебня.
Але все-ж таки, на ранок з’являвся напис: - „Знак Зеро .
Одного разу, вечором, коли ще голова виконкому. читав газету, до нього у вікно постукано, потім зламалася шибка і звідти висунулася жах
лива твар. Голова - охолов, не спромігся навіть схопитися за ре
вольвера. А машкара шепотіла:
- Довго будеш чекати секретаря?
- Ні... знайду! - крикнув „го
лова і без пам’яти упав на долівку.
Револьвер його зник.
Це так вплинуло на нервового голову виконкому, - що він не
гайно запросив з
міста наряд кінної міліції і пожежну команду.

„ЗНАК ЗЕРО“

- Довго будеш чекати секретаря?