оточила міліція. Ми розпочали евакуацію. Юрба скаженіла... Ніяк не могла протиснутись до місця знимання. Але зробилося відомо про виняток з правила: ті, що вносять податки, - без перешкоди проходять крізь „заборонену зону . Для фінвідділу успіх був небувалий. Платильників на цей день було більше, ніж за весь минулий місяц.
Що-правда якийсь наївний, але запеклий неплатильник, побачивши „евакуацію нависної для його установи, радісно зареготав, перехрестився й весело побіг віншувати жінку.
3. Скромне закінчення
Я читав про деяких режисерів (що-правда - столічних!), які заявляли про свої картини, що вони по-над бойовики, по-над усесвітні рекорди й инші тихі слова.
Я цього не робитиму. Із скромности. Власної та картини. Але не втримаюся від одної веселої згадки. В Америці перед випуском картини в прокат, її везуть на провінцію й показують наївним провінціялам, слідкуючи за вражінням. Так пересвідчуються в якості нової картини.
У нас це-ж робиться инакше. Показують картину в першу чергу відповідальним то
варишам, представникам різ
них громадських організацій. І зветься инакше - громадський перегляд.
І ось на такім перегляді моєї картини я бачив хусточ
ки біля мокрих очей і чув, як стримано плакали. І я радів.
Така вже наша режисерська доля: радіти тоді, коли плаче публіка!
Георгій Тасин