„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво
Фільм „Микола Джеря“ цілком закінчено. Цими днями він починає демонструватися по екранах України.
Сценарій фільму написав за повістю славетного українського письменника Ів. Нечуй-Левицького М. Бажан. Ставили його режисери М. Терещенко та Тона. Знимав оператор Тона. В головних ролях брали участь актори А. Бучма, Токарська,
Ляров, Осташевський, Лісовський та инші.
На фотографії - молода жінка Миколина Нимидора (грає цю ролю арт. Токарська).
Досі ми дуже мало міркували над питанням, що власне має собою становити кіно-хроніка. Чи звичайний перелік подій, чи зверхній огляд, чи щось, що має серйозніше угрунтовання? Звичайно, заспокоювалися на першім.
Хроніка, як звичайний перелік подій, не має того значіння, якого-б вона могла набути за точнішого її опреділення, за більшої раціоналізації, за яснішої мети.
Хроніка - це життя сьогодні, а не майбутнє, для історії-літопис. Життя наших днів - епоха, а епоха має свої характерні риси. Окремі моменти життя, що їх вихоплено нарізно, так і лишаться - окремими моментами. У пам’яті глядача вони й фіксуються тількино як пожежа, свято, змагання то-що.
Не можна перечити, що глядач частенько з захопленням дивиться на такий калейдоскоп, але сума його вражінь остільки зверхня та різноманітна, що про неї не доводиться й говорити.
Наколи-б ми зібрали всю хроніку, що її досі випущено її переглянули її, то висновків глядач не зміг-би зробити а-ніяких. Яка-ж мусить бути кіно-хроніка?
Хроніка мусить дати чітке та ясне уявлення про те, в чому полягає найголовніший зміст наших днів, це - надхненна праця що-до зміцнення нашої економічної сили.
Було-б принаймні дивно заповнювати невеличке розміром місце, що його має хроніка, картинами характеру ліричного, ви
дового, чи такого, що інтригує, лишаючи осторонь, дійсно, слона, про якого можна сказати тільки між иншим. Ні, треба щільно підійти до життя, а наше життя та життя України зосібна, це передусім: сільське господарство, вугіль, залізо, руда, машини, електрифікація та організація праці.
Ось, що так просто й ясно накреслюється з-поміж завдань хроніки.
Ось на чому треба зосередити увагу.
Але, на жаль, кіно-хроніка досі ще не врізалася своїм лемішом в надра звичайного буденного життя нашого села і наших заводов. Треба було-б зафіксувати на плівці ті не складні й разом із тим важливі життьові й виробничі процеси, яких ми досі ще не фіксували, - треба просувати ці шматки нашого буденного життя села на завод, а заводського життя в село, щоб ще щільніше нав’язати стосунки між трудящими. Та не тільки ці завдання кіно-хроніки: ще багато инших і своєрідних завдань має вона.
На Україні хроніка розвивається кволо. Коли в РСФРР із цього приводу здіймається несамовитий галас, то на Україні - справа стоїть зовсім непорушно. Майже жодної роботи що до цього. Таку велику хибу, таку прогалину в українській кінематографії треба як найпильнішою, як найстараннішою та енергійною роботою заповнити.
Отже - увага кіно-хроніці, що має таку велику, всіма визнану агітаційно-пропагандистську вагу. Увага кіно-хроніці, що має зафіксувати все наше багате й розмаїте життя. Планове знимання хроніки - наше чергове завдання.
Звісно, була-б своєрідна туполоба ортодоксальність гадати, що й події великої ваги, й питання культури то-що, які не можна вкласти до рямок накресленого плану, не мусять місце мати в хроніці. Не можна тільки створювати хроніку за зраз
ком: „Нижегородський ярмарок,,, „Дерево, що під ним Пушкин сидів , „Маневри флоти , „Теля з 8 ногами .
Для найближчої праці в кіно-хроніці накреслено: вугільна, металургічна, металобудівельна, металооброблююча промисловість, електрифікація та сільське господарство.
За накресленим планом у лютому мають розпочати працю в Донбасі. Ми мусимо створити кіно-хроніку України.
В. Вольський
ЛЕНІН ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
Лютий, 1927 року
№ 3 (15)
УВАГА КІНО-ХРОНІЦІ
Фільм „Микола Джеря“ цілком закінчено. Цими днями він починає демонструватися по екранах України.
Сценарій фільму написав за повістю славетного українського письменника Ів. Нечуй-Левицького М. Бажан. Ставили його режисери М. Терещенко та Тона. Знимав оператор Тона. В головних ролях брали участь актори А. Бучма, Токарська,
Ляров, Осташевський, Лісовський та инші.
На фотографії - молода жінка Миколина Нимидора (грає цю ролю арт. Токарська).
Досі ми дуже мало міркували над питанням, що власне має собою становити кіно-хроніка. Чи звичайний перелік подій, чи зверхній огляд, чи щось, що має серйозніше угрунтовання? Звичайно, заспокоювалися на першім.
Хроніка, як звичайний перелік подій, не має того значіння, якого-б вона могла набути за точнішого її опреділення, за більшої раціоналізації, за яснішої мети.
Хроніка - це життя сьогодні, а не майбутнє, для історії-літопис. Життя наших днів - епоха, а епоха має свої характерні риси. Окремі моменти життя, що їх вихоплено нарізно, так і лишаться - окремими моментами. У пам’яті глядача вони й фіксуються тількино як пожежа, свято, змагання то-що.
Не можна перечити, що глядач частенько з захопленням дивиться на такий калейдоскоп, але сума його вражінь остільки зверхня та різноманітна, що про неї не доводиться й говорити.
Наколи-б ми зібрали всю хроніку, що її досі випущено її переглянули її, то висновків глядач не зміг-би зробити а-ніяких. Яка-ж мусить бути кіно-хроніка?
Хроніка мусить дати чітке та ясне уявлення про те, в чому полягає найголовніший зміст наших днів, це - надхненна праця що-до зміцнення нашої економічної сили.
Було-б принаймні дивно заповнювати невеличке розміром місце, що його має хроніка, картинами характеру ліричного, ви
дового, чи такого, що інтригує, лишаючи осторонь, дійсно, слона, про якого можна сказати тільки між иншим. Ні, треба щільно підійти до життя, а наше життя та життя України зосібна, це передусім: сільське господарство, вугіль, залізо, руда, машини, електрифікація та організація праці.
Ось, що так просто й ясно накреслюється з-поміж завдань хроніки.
Ось на чому треба зосередити увагу.
Але, на жаль, кіно-хроніка досі ще не врізалася своїм лемішом в надра звичайного буденного життя нашого села і наших заводов. Треба було-б зафіксувати на плівці ті не складні й разом із тим важливі життьові й виробничі процеси, яких ми досі ще не фіксували, - треба просувати ці шматки нашого буденного життя села на завод, а заводського життя в село, щоб ще щільніше нав’язати стосунки між трудящими. Та не тільки ці завдання кіно-хроніки: ще багато инших і своєрідних завдань має вона.
На Україні хроніка розвивається кволо. Коли в РСФРР із цього приводу здіймається несамовитий галас, то на Україні - справа стоїть зовсім непорушно. Майже жодної роботи що до цього. Таку велику хибу, таку прогалину в українській кінематографії треба як найпильнішою, як найстараннішою та енергійною роботою заповнити.
Отже - увага кіно-хроніці, що має таку велику, всіма визнану агітаційно-пропагандистську вагу. Увага кіно-хроніці, що має зафіксувати все наше багате й розмаїте життя. Планове знимання хроніки - наше чергове завдання.
Звісно, була-б своєрідна туполоба ортодоксальність гадати, що й події великої ваги, й питання культури то-що, які не можна вкласти до рямок накресленого плану, не мусять місце мати в хроніці. Не можна тільки створювати хроніку за зраз
ком: „Нижегородський ярмарок,,, „Дерево, що під ним Пушкин сидів , „Маневри флоти , „Теля з 8 ногами .
Для найближчої праці в кіно-хроніці накреслено: вугільна, металургічна, металобудівельна, металооброблююча промисловість, електрифікація та сільське господарство.
За накресленим планом у лютому мають розпочати працю в Донбасі. Ми мусимо створити кіно-хроніку України.
В. Вольський