Потяг мчав у напрямкові радянського кордону. У вагоні, що в ньому їхали співробітники чужоземних місій, усі спали спокійним сном. І раптом, серед глупої ночі, знялася тривога. Постріли. Грохіт від падіння тіла. Гамір. Стогони. А на ранок радіо всесвітові розповіло, як наймані вбивці вдерлися серед ночі до купе радянських дипкур’єрів, як загинув Теодор Нетте та як важко поранений Махмасталь усе-ж не віддав бандитам портфеля з дипломатичною кореспонденцією.
Цей трагічний епізод, нещодавно вписаний до історії ревоволюції й партії, і втворив сюжет нової картини ВУФКУ, що її допіру закінчив ставити режисер Довженко.
Своїм змістом та засобами побудови сюжету - типовий авантурний фільм. Політичний детектив, як опреділює його сам автор постановки.
Звідси й хиби картини - хиби, що загалом властиві авантурному жанрові, коли його подати в чистім вигляді.
Надто багато зовнішньої дії - гонитва, бійки, постріли, вбивства. За подіями не видко людей. Діють схематичні фігури: шпигуни, комуністи-дипкурє’ри то-що. Характер та тип замінено стандартом.
Режисер Довженко використав усі засоби, щоб уникнути дешевих штампів голої авантурности. І йому в значній мірі пощастило що до цього.
Про якусь там подію, що з себе являє нагромадження злочинів, загадок та майстерности поліційного розшуку, цілком по різному оповідають талановитий Стивенсон та безграмотний акт р бульварної детективіцини. „Портфель дипкур’єра , через старан
ність роботи режисерської, операторської та акторської, здобуває собі місце серед творів справжнього художнього сп лю, мимо лубочности та неглибокости сюжету. Наведемо приклад.
Після того, як притиснуті до стінки матроси підкидають шпигунам портфеля, повиймавши заздалегідь звідтам пакети, вночі на чердакові вібувається такий епізод. Матрос підходить до шпигуна - прохає прикурити. Крізь темряву наблизилося двоє обличчів. Допитливий погляд - один на одного. Сцена прикурю
вання тягнеться остілько довго, що глядач, якого підготував умілий монтаж (сцену показано з різних місць), починає споді
ватися на трагічну розвязку. Ӏ раптом запитання: - А портфель у вас? - У відповідь - штучна байдужість на обличчі шпигуна
(актора Загорського). За спиною курців ритмично коливаються реї. Розвязка надходить несподівано: матрос швидким рухом кидає шпигуна за борт.
По-за цікавою режисерською розробкою окремих сцен та ситуації та композиційною яскравістю окремих кадрів (почува
ється, що Довженко до кіно прийшов від малюнка та фарби), - треба ще відзначити в картині старанну й місцями дуже ефектовну фотографію. Нічні кадри оператор Козловський зфотографував чудово.
У головних ролях картини - Мінін (нач. поліції), Загорський (шпигун), Пензо (балерина), Клименко та Шипов (дипкур’єри).
Ніл
Цей трагічний епізод, нещодавно вписаний до історії ревоволюції й партії, і втворив сюжет нової картини ВУФКУ, що її допіру закінчив ставити режисер Довженко.
Своїм змістом та засобами побудови сюжету - типовий авантурний фільм. Політичний детектив, як опреділює його сам автор постановки.
Звідси й хиби картини - хиби, що загалом властиві авантурному жанрові, коли його подати в чистім вигляді.
Надто багато зовнішньої дії - гонитва, бійки, постріли, вбивства. За подіями не видко людей. Діють схематичні фігури: шпигуни, комуністи-дипкурє’ри то-що. Характер та тип замінено стандартом.
Режисер Довженко використав усі засоби, щоб уникнути дешевих штампів голої авантурности. І йому в значній мірі пощастило що до цього.
Про якусь там подію, що з себе являє нагромадження злочинів, загадок та майстерности поліційного розшуку, цілком по різному оповідають талановитий Стивенсон та безграмотний акт р бульварної детективіцини. „Портфель дипкур’єра , через старан
ність роботи режисерської, операторської та акторської, здобуває собі місце серед творів справжнього художнього сп лю, мимо лубочности та неглибокости сюжету. Наведемо приклад.
Після того, як притиснуті до стінки матроси підкидають шпигунам портфеля, повиймавши заздалегідь звідтам пакети, вночі на чердакові вібувається такий епізод. Матрос підходить до шпигуна - прохає прикурити. Крізь темряву наблизилося двоє обличчів. Допитливий погляд - один на одного. Сцена прикурю
вання тягнеться остілько довго, що глядач, якого підготував умілий монтаж (сцену показано з різних місць), починає споді
ватися на трагічну розвязку. Ӏ раптом запитання: - А портфель у вас? - У відповідь - штучна байдужість на обличчі шпигуна
(актора Загорського). За спиною курців ритмично коливаються реї. Розвязка надходить несподівано: матрос швидким рухом кидає шпигуна за борт.
По-за цікавою режисерською розробкою окремих сцен та ситуації та композиційною яскравістю окремих кадрів (почува
ється, що Довженко до кіно прийшов від малюнка та фарби), - треба ще відзначити в картині старанну й місцями дуже ефектовну фотографію. Нічні кадри оператор Козловський зфотографував чудово.
У головних ролях картини - Мінін (нач. поліції), Загорський (шпигун), Пензо (балерина), Клименко та Шипов (дипкур’єри).
Ніл