ЛЮДИ ЕКРАНУ

Г. Тасін
Цими днями Україна побачить нову картину Ялтинської кіно-фабрики „Ордер на арешт”. Люди в революції - ось тема цього фільму. Така, ніби й звичайна, й проста, на перший погляд, тема, але насправді дуже важка, відповідальна й складна. Різнобарвні були люди в революцію, й розмаїті були їхні шляхи.
Взагалі, чомусь так складалось, що на долю режисера Г. М. Тасіна випадали важкі і небезпечні теми для фільмів. Адже й
в першій його великій картині „Алім” ховалася велика небезпека: небезпека „екзотичности”, того легковажного підходу до „східніх тем, що, як правило, встановився серед наших режисерів.
Всі вже переконалися, що Г. Тасін обминув небезпеку огидного й брехливого шаблону „екзотичности”. Радянська преса визнала цю його заслугу. Правдивість, щирість і глибока народність картини „Алім” спричинилася до того, що Крим її визнав за „свою першу національну картину”.
„Ордер на арешт” - не менш небезпечна картина. Трохи схибив режисер, і замість живих і незфальшованих людей на екрані рухатимуться ходульні й вигадані постаті, якісь умовні знаки дієвих осіб: оце „ко
муніст”, оце „біло-бандит”, це „жертва”, то „злодій”.
І ще раз Г. Тасін небезпеку переміг. „Ордер на артшт” - чи не перша дійсна картина з часі з горожанської війни, що побачить її на й глядач. Дійсна тому, що відповідає дійсності.
Режисер, сам перейшовши через всі етапи горожанської війни, бачивши зблизь
ка революцію і сам робивший, зміг влляти кров у жили своїх героїв, і вони живуть, борються, знемагають і перемотають.
Тепер Г. Тасін почав працю над новим фільмом „Муть” за сценарієм М. Лядова. Передреволюційна Росія - тема цього фільму.
Лице сценариста
Про них, про сценаристів мало знають. Промайне перед очима глядача на початку кожної картини напис: „за сценарієм та
кого-то”, і зникне. Глядач навіть прізвища не запамятає.
І от так, під похмурою тінню обов язкових режисерських нарікань, повз зацікавлення мільйонного глядача, росте радянський сценарист.
Спеціяльного кадру сценаристів майже немає: всі вони або письменники, або журналісти, взагалі люди (по більшости)
Д. Бузько
так чи инакше з роботою літературною звязані.
Візьміть імена українських сценаристів: Майський, Панч, Шкурупій, Дніпровський, Бузько, Бажан, Яновський, Семенко. Все це імена письменників. Письменники зро
били напад на нову форму літературної роботи: на сценарій. І вони перемотають.
Правда, дуже поволі, але вперто і послідовно плинуть до наших фабрик сценарії, писані рукою українського революційного письменника.
Ім я Д. Бузька. Це чи не перший український письменник, шо прорвався на
фронт кіно. Його „Лісовий звір- - був першим фільмом про українську контр
революцію. Не „безрічовий” авантурний фільм, а картина, міцно звязана з соці
яльним і національним оточенням. Це була заслуга цього, можливо, що й кволенького в де-чому, фільма.
Серія картин „Історія КП(б)У“, що в майбутньому ставитиметься, - це також велика й монументальна робота Д. Бузька.
Тепер Д. Бузько закінчив сценарій „10.000“ про техніку більшовицького підпілля, що його вже ухвалено ставити,
Українське кіно розвивається. Зростають і кадри сценаристів. Сценаристська молодь. Кіно - молодняк.
Таким от є і Л. Френкель, автор сценарія „Сигнали з моря”, що його режисер Большінцов почав ставити на Ялтинській фабриці.
Л. Френкель - молодий драматург. Низку п’єс його видали українські видавницт
ва („Книгоспілка”, „Гольфштром”). Працював за завідувача літературною частиною в театрі „Березіль”.
Тепер цілком віддався кіно. Написав „Сигнали з моря” Працює зараз над побутовою комедією.
До справи творення українского радянського фільму ідуть молоді і кращі сили України. Починаючи від Старицької-Чер
Л. Френкель
няхівської, Васильченка до Фальківського й Брасюка - український письменник віддає хист свій молодому мистецтву кінематографії.
Воно розмаїте й цікаве, оце лице сценариста. Не треба нікому (а особливо режисерам нашим) забувати, що сце
нарій - це початок і підвалина фільму. Боротьба за кращий сценарій - боротьба за кращий фільм.
Г. Тасін