ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ

„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво
ЛЕНІН

№ 4 (16)Лютий, 1927 року

№ 4 (16)

ІНДУСТРІЯЛІЗАЦІЯ Й КІНО

Україна - напередодні будування свого Дніпрельстану. Руки українських трудящих закладають перший камінь фундаменту наймогутнішої електричної станції не лише Союзу, але й всієї Европи. Перший камінь Дніпрельстану - один з найбільших ка
менів величньої будови соціялізму в шостій частині світу, в країні Рад. Дніпрельстан - наймогутніше осередовище творчої енергії, що кожна краплина її буде скерована лише на цю величню й недорівняну ні з чим будову.
Мало про Дніпрельстан казати - „перемога , про нього треба казати - „етап . Етап, найвизначніший і найбільший етап в тій боротьбі, що точиться в нашій країні проти технічної відсталости, проти культурної темряви, проти плуга й кустарницької майстерні за трактор і електрифікований завод, за індустріалізований СРСР.
Радянська металургія й гірнича промисловість буде мати через Дніпрельстан найдешевшу в світі електричну енергію для свого розвитку. За майбутнє радянської важкої індустрії нема чого турбуватися - її розвиток буде забезпечено й гарантовано.
Союз матиме доволі заліза й вугілля, м’яса й крови індустріяльної країни. І не посміхайтеся у відповідь на запит - а целулойд? А целулойдова кіно-плівка? А фільм?
Фільм - не лише розвага або, навіть, явище виключно мистецько-культурного значіння. Фільм - породження високо роз
виненої індустрії. Не дарма-ж кіно-індустрія Америки стоїть на третьому місці в американській промисловості. Не дарма-ж аме
риканський капіталіст вклав у неї коштів лише трохи менше, ніж в індустрію металургічну чи в гірничу промисловість.
Тому не так-то вже й дивно поряд з грандіозними проблемами організації енергетичного господарства Союзу висувати справи радянської кінематографії. Дніпрельстан і кіно-фабрики.
Досі радянське кіно творилося на тих злиденних, пагано встаткованих і не пристосованих до творення таких фільмів, які мусить творити радянське кіно, кіно-фабриках, що перейшли до нас у спадщину від буржуазії.
Справді-бо, хіба можна по тих стайнях, де ще так-сяк нашвидкуруч можна було знимати „інтимні фільми буржуазних
салонів, творити монументальний, багатогранний і багатолюдний радянський фільм?
Радянське кіно в процесі свого зростання мусило битися і розбити чотири стінки вбогого кіно-ательє.
В тій „житлоплощі , що її тепер посідає, воно задихалося.
І ось саме тому висунуто було і реалізується проект будови могутньої Київської кіно-фабрики, в Москві-ж Совкіно розробляє проект великої кіно-фабрики ім. Л. Красіна.
Великі, індустріялізовані цілком і озброєні технічно, виробничі кіно-велетні - ось та форма організації кіно-індустрії Союзу, що забезпечить їй змогу розвитку і належне їй місце в радян
ській промисловості. Від кустарної майстерні до дійсної фабрики кіно-мистецтва, - такий мусить бути й буде наш шлях.
Проте, на цьому справа не кінчається Величезна залежність радянської кінематографії від закордону (сировина) гальмує роз
виток. Тисячі червінців пливуть за межи Союзу. Ми мусимо чи то в Німеччині, чи то у Франції купувати не лише плівку, що без неї і метру радянського фільму не створити, але й різне технічне устаткування та хемікалії.
Не можна ще й мріяти про виробництво радянської знимальної апаратури. Надто висока ступінь розвитку оптичної та машино-будівельної індустрії мусить для цього бути. Такої сту
пени нам ще не скоро досягти. Проекційна апаратура - таку ми маємо. Радянський проектор може, хоч і не цілком, задовольнити попит на нього.
Головніше - плівка. Виробництво плівки щільно пов’язано з хемічною індустрією, що поволі починає в Союзі розвиватися. Ӏ завод радянської кіно-плівки мусить бути. Та концесія на бу
дування в Москві заводу плівки, що її радянський уряд дав французським підприємцям, допоможе таке важливе завдання зреалізувати.
Справу загальної індустріялізації Союзу тісно пов’язано зі справою розвитку радянського кіно. „Третя індустрія світу не буде останньою і на терені Рад. Радянська кіно-культура зростатиме поряд зі зростанням економічної та технічної міци Союзу.
М. Бажан Кадр з фільму „Портфель дипломатичного кур’єра . Режисер О. Довженко. Оператор Козловський. На фото - сцена
в таверні „Макра палуба .