НІЧ У ПЕКЛІ

У середніх та крупних планах накручуються кадри атракціонів.
Грішники лижуть розпечену сковороду. Апарат трохи пересувають, - і око об’єктиву схоплює... примус, що на ньому гріється сковорода.
Апарат переносять з одного кінця пекла на другий. Ось - чорт-розпорядчик говорить по телефону.
Другий милується зі звуків грамофонної платівки. Третій...
Але досить на сьогодні.
Сьогодні вже давно перетворилося на завтра.
Ніч у пеклі скінчилася Ущухає сердитий прожектор - „Распутін”. Завмерло гудіння трьохсоток. Помреж записує акторів для дальшого знимання. 6 година ранку.
Біля воріт фабрики гуркоче вантажний автомобіль.
М. Лядов
- Коли-б бога не було, треба-б було його вигадати. Та хитрі цигани з „Сорочинського ярмарку” Вольтера не читали. Сама природа складного циганського ремества виробила з них скеп
тиків не згірших від французьких раціоналістів освіченого XVIII століття.
Циган уподобав Грицькових волів. А Грицько покохав дівчину, але засватати її, через упертість матери - сваркої Хиврі, не пощастило.
- А продаси волів за двадцать, - сказав циган, - наколи ми примусимо Черевика віддати нам Параску?
Ударили по руках.
І напустив циган чортівні по Сорочинцях, зарохкав чортом, на свиню перетворившися, розкидав шматки червоної свитки. Не ярмарок - світу кінець. Хто в бога вірить, - хреститься. А циган, ані чорта, ні бога не боючися, прибутки рахує.
Півгодини на перевітрювання ательє.
Робиться холоднувато. Голі чорти, корчу
чись, товпляться, присівши біля грубки в сусідній залі. Зрештою закурити можна. Чутно розмови про справи щоденні, земні:
- Чи покличуть на завтрашнє знимання? Коли сьогодні відпустять? Карбованців одинадцять, мо, заробимо. Тільки-б не затримали платні.
Режисер Гричер, перегортуючи сторінки робочого сценарій,
поспішаючи, пояснює:
- Одного разу за якусь прови
ну вигнали чорта з пекла... Ось це
й усе, що є в Гоголя. Я вирішив розгорнути цей епізод на 127 кадрів. Зниман
ня, як бачите, затя гається сни
маємо другу ніч, а ще три попе
реду. Матимем ексцентричну інтермедію:
„Побут та вдача пекла”.
Завдання постановщика - уникнути вампуки, подалі відійти від тради
ційної вальпургієвої ночі.
Якнайбільше гротеску. Несподіванок. Атракціонів.
- Проте, зараз самі побачите.
Ми починаємо знимати.
А тепер закриємо Гоголя. 10 година. Час на нічне знимання до режисера Гричера, що „накручує” веселий фільм про червону свитину, про свинячі рийки та Солопія Черевика, що в дурні пошився.
У другім павільйоні тхне вугіллям та смолою, як у пеклі. Це від безформенних скель та Гротів, що їх густо вкрито чорною фарбою. З-під казанів, пороблених з пап’є- маше, вітрогони роздмухують паперове полум’я.
Нерівними уступами закрадаються чудернацькі фігури: одні втягнені у фраки та червоні трико, инші - голі, з шарами червонуватого кольору пудри на тілі. Вуха й носи з гумозу. Кошлаті хвости.
Зроблено за всіма правилами демонології.
- Знимання починаємо. Грішники та чорти по місцях! Наготовилися...
Знимають загальну сцену. Вихід грішників. На першім плані вишикувалися „фрачні” чорти (це аристократія пекла) з ціпками. Оддалік пе
кельний „пролетаріят” перемішує в казанах смолу.
Кляцкання петард. Зірками розсипається фейверк. Густий дим змагається з промінням горішніх та бокових лямп.
- 5 метрів... - напів-запитуючи кидає оператор Вериго-Доровський у бік режисера.
- Стій!
Пекло з „Сорочинського ярмарку . Вгорі: чорт - секретар. Внизу: пекельна кара для балакучих.