ШЕВЧЕНКО І МИ

почалося серйозне й погиблене вивчання Шевченкової поетики.
***
Шевченко є виключна постать - навіть у маштабі всесвітньому. Шевченко не вкладається в схему суто-мистецького, суто-літературного розвитку. Пушкін - є геніяльний поет - і тільки. Шевченко є, насамперед, постать громадсько-по
літична. Не було такої, хоч трохи визначної громадсько-політичної течії на Україні, яка не пробувала використати його культ по-свойому, яка не вішала його портрета на свої прапори, підстилізувавши, звісно, його на свій смак.
Матеріал для майбутнього сценарія - ряд кадрів: Шевченко - у штанях козацьких, із бандурою.
Над головою - огнистий німб (це очима р. р. 60-х- 70-х).
Шевченко - з молитовником в руках, благочестиво спустивши очі (це в освітленні галицьких попів-просвітян).
Шевченко - з червоним відгодованим обличчям куркулика - у шапці з китицею й шаблюкою (це вже новіший витвір 1918-20 р. р.)
і т. д:, і т. д.
* * *
Радянська суспільність для справи вивчення Шевченка й популяризації його спадщини серед найширших мас зробила чимало.
Шевченко, з‘явившися на провесні нашої літератури, надовго визначив своєю творчістю шляхи дальшого її розвитку. Він єдиний створив у нашій літературі виразну і тривку літературну школу, що, зародившися вже на початку шістде
сятих років, останніми своїми відгомонами сягає аж до часів революційних.
Уже „Основа (р. р. 1861-1862) зазнала страшної навали незчисленних шанувальників покійного поета, які спроможні були успадкувати від нього тільки „тополі - на волі , „море-горе“ - і заповнювали цими „тополями й „морями цілі сторінки.
Ӏ ще р. р. 1918-19 у якійсь Золотоноші або Сквирі якийсь невизнаний геній, наважившися збагатити, нарешті, бідну літературу нашу незна
ними доти шедеврами, - випускав тоненьку, на сірому бідулястому папері, книжечку, у якій воскресали ті самі невмирущі „тополі й моря
підсолоджені, правда, новим комплексом „очі - ночі .
Шевченко, поверхово, часто-густо, сприйманий, хутко й неминуче мусив стати за канон - побожнюваний і недоторканий, за гальмо, що в’язало, підкоряло штампові - і позабавляло власного обличчя численних наступних поетів.
Уже Куліш трохи не всю поетичну діяльність свою визначив, як заперечення Шевченкового культу, хоч цього культу не переборов, і за межі, покладені Шевченковою творчістю, не вийшов.
А роками передреволюційними буйний реформатор Семенко, відштовхувався від Шевченка, як від трампліну, щоб зробити як найхимерніше найризикованіше сальто-мортале.
Ані „основ’яни , ані невизнаний геній з Золотоноші, ані Куліш, ані Семенко не зрозуміли глибокої, тонкої, суворої, і, разом, вибагливої музи великого поета. Тільки останніми роками
Маленький Тарас (В. Людвинський) із сестрою своєю
Катрею
Наукове вивчення Шевченка поставлено в нас на тривкий грунт. За останній час (з р. 1921) видано 4 фундаментальні збірники, присвячені поетові. Цими днями виходить з друку наукове видання Шевченкового „Щоденника , цього кош
товного документу, який дає нам невичерпані матеріяли для освітлення постати поетової з найрізніших поглядів. (Уперше в повній редакції вийшов р. 1925. Уривки друковано в „Основі , а заборонені клаптики опубліковано р. 1918).
Цей „Щоденник має стати за початок повного академічного видання творів Шевченкових, яке певне становитиме цілу „Шевченківську енциклопедію . Нарешті чимало цінних матеріялів вміщено в органах наукових („Україна , „Записки Іст. Філ. Відділу УАН) та по журналах літера
турно-громадських („Червоний Шлях , „Життя й революція ).
За цей самий час маємо кілька популярних видань Шевченкових творів: Державного Видавництва України, 2 видання „Часу , видання „Сяйва . Тепер ще одне видання готує „Книгоспілка .
Нарешті видано деяку літературу про Шевченка - популярну, педагогічну то-що.
***
Силами наших учених-шевченкознавців, під тиском нових фактів, що їх шевченкознавці потроху із нетрів історичного забуття добувають -
що раз більше прояснюється й виразніше крізь туман десятиліть окреслюється перед нами трагічна, неповторена постать великого поета-борця.
Уже до архіву здано традиційні фрази про „національного пророка-кобзаря , про „геніяльного кріпака-самоука“ то-що. Уже знаємо ми, що був із Шевченка селянський інтелігент - культур
ний і широко освічений. Знаємо ми вже чимало про широку й всебічну лектуру Шевченкову, про його глибокий, на класичних зразках вихований мистецький світогляд то-що. Рівночасно відтво
рено чималою мірою те тло історично-громадське, на якому діяльність поетова розгорталася. Встановлено досить твердо його широкі звязки з сучасними літературно-громадськими і революцій
ними угрупованнями. Уже останніми часами у новій праці Ол. Дорошкевича подано чимало но
вих фактів, що свідчать про звязок Шевченка з найреволюційнішою за тих часів групою радикальною, з групою Буташевича-Петрашевського.
І разом, - і це найцінніше - піднесшися до високого культурного рівня, увійшовши в коло тодішньої поступової інтелігенції, Шевченко ні
коли не забув за тих, з чиїх лав вийшов він сам, - за широкі маси поневоленого селянства. Звідси - високий соціяльний зміст його творчости, палкий протест проти всякого гніту і - такі пророчі й трохи передчасні - мрії про прекрасну машину, яка поглине всіх царів і підпанків і дасть поне
воленому людству краще життя. Ці прекрасні мрії і це його безупинне боління за долю по
неволеної людини - живими нитками звязують його з нами - з сьогоднішніми будівниками цього, давно сподіваного, нового життя.
І будівники ці, силу свою й працю до творення нового життя прикладаючи, що-року, в річницю смерти великого й самовідданого бунтаря схиляють перед його могилою голову.
К. Довгань
Тарас та мати його
актор Щепкін (І. Замичковський)
Тарас Шевченко (А. Бучма) і славетний