ФОРТЕЦЯ КІНО

Швидкий зріст кіно-театральної мережі та її дальший розвиток, ставка на гарний радянський фільм, громадська увага, що зосереджена навколо кіно-справ, та, нарешті, голод на кар
тини висунули питання про дальший розвиток радянських кіновиробничих баз.
І от цей розвиток повинен іти не шляхом випадкового пристосованця старих, технічно відсталих фабрик, яких до того-ж у нас замало, а шляхом утворення міцних кіно-фабрик, що відповідали-б усім останнім вимогам сучасного кіно-виробництва.
Майже всі кіно-фабрики Союзу є кустарні, випадково пристосовані підприємства, що їх збудовано без усякого плану для дальшого розвитку роботи. На більшості фабрик основних підсобних підприємств немає, а ті, що є, туляться у випадкових приміщеннях, що не відповідають ані маштабові роботи, ані охо
роні праці у виробництві та будь-яким нормам нормальних виробничих одиниць.
Тим часом кіно-виробництву треба приділити більше уваги. Виробничий розмах ВУФКУ останніх двох років доводить, що обмежитися виробництвом тільки двох своїх фабрик - Одеської та Ялтинської - значить не брати на увагу широких ви
мог сьогоднішнього та завтрашнього дня. Тому своєчасно було
знято питання про збудування нової міцної кіно-виробничої бази на Україні.
Дуже доцільно, що місцем будування майбутньої кіно-фабрики намічено м. Київ, з огляду на його природні багацтва, що дуже важать в справі натурних кіно-зйомок, а так само на можливість використати ті культурні сили, що на них Київ багатий, яко центр української культури.
Детально опрацьований проект нової фабрики бере на увагу всі особливості кіно-виробництва та дальший зріст підприємства протягом кількох десятиріч.
Площа, що її відведено для збудування, займає коло 40 десятин. Вона лежить в гарній частині міста в напрямі дачного се
лища Святошина, що добре звязане трамваєм як з самим містом, так і районом.
Проект передбачає будування навколо ательє основних корпусів, де буде розташовано всі підприємства.
Розмір забудовання основних корпусів можна уявити собі з загального обсягу споруджень, що становить 128.000 куб. метрів. Ательє для зйомок матиме завдовжки 100 метрів, завширшки 33 метри та корисної височини до 16 метрів при загальній кубатурі до 58633 куб. метрів.
Підсобні підприємства розміщуються згідно з процесом роботи, що сприяє її темпові, скорочуючи зайву витрату часу й сил для звязку й пересування предметів з одного підсобного підприємства до другого.
Фабрику розраховано на одноразову знимальну роботу 15 режисерських груп, що цілком забезпечує провадження нор
мальних зйомок, коли взяти на увагу розмір ательє, підсобних підприємств та площу, що оточує фабрику.
Тепер докладно опрацовуються деталі устаткування павільйону. До того-ж вжито заходів, щоб механізувати за останнім словом кіно-техніки всі процеси роботи, як в самому ательє, так і по підсобних підприємствах.
Щоб зручніше було працювати окремим групам в павільйоні, передбачається розділити його, як що буде потреба, на п’ять окремих відділів, піднімаючи відповідні ізоляційні завіси
Із спеціяльних установок та устаткувань слід відзначити центральне огрівання та вентиляцію всіх корпусів, а також електроустаткування фабрики.
Місце на Київській околиці Раковці, де будуватиметься кіно-фабрика ВУФКУ _*•*
Щоб огрівати всі спорудження, що їх збудуються, маючи наоці й дальше поширення фабрики, намічено збудувати центральну
розподільну котельню, звідки по магістралях тепЯо, пройде в.
приміщення. Система огрівання буде різна, в залежності від. призначення окремих корпусів. Особливу увагу надається си
стемі вентиляції павільйону, лабораторій, деревообробних та инших підсобних підприємств.
Щоб вирішиш справу з електроустаткуванням та подачосвітла для зйомок, намічено * прокласти спеціальний підземний кабель від центральної міської електростанції. Кабел буде відповідно пристосовано, щоб можна було одержувати до 1300 кі
ловат енергії для постачання фабриці. Кабель треба прокласти на протязі 7 кілометрів до території фабрики.
На самій фабриці буде збудовано понижувальну трансформаторну підстанцію, звідки перемінний і трьохфазний ток нормального вольтажу має дійти до спеціяльно збудованої умфор
мерної станції, яку буде устатковано спеціяльними одноякорними перетворювачами, що перероблять перемінний ток на по
стійний в 110 вольт, що його вже подаватиметься в ательє таї инші місця для лямп та прожекторів.
Умформерна станція матиме змогу давати до 12.000 амперпостійного току, крім перемінного, і, таким чином, забезпечити світлом максимальні вимоги при зйомках.
Розподіл світла в самому ательє механізуватимуть за останніми вимогами сучасної кіно-техніки, влаштувавши цілу низку пересувних кранів, площадок і т. и.
Фабрика матиме останню закордонну апаратуру для зниманнта освітлення.
Всі будівельні роботи розраховано на два будівельних сезони з тим, щоб все закінчити до І/Х 1928 р., як що не буде, якихось затримок у виконанні спеціяльних замовлень для електроустаткування.
За перший будівельний сезон, себ-то до І/І 1928 р., наміченозакінчити устаткування основних приміщень і ательє, щоб на початку 1928 року розпочати знимальну роботу й разом закінчити решту приміщень за планом роботи.
Здійснити намічений план збудування Київського кіно-містечка, - це значить дати великий і надзвичайно важливий вклад у справу індустріалізації не тільки України, але и всього Радсоюзу, не кажучи вже про. те величезне культурне значіння, що його матиме така фабрика, гуртуючи навколо себе найкращі художні, літературні та артистичні сили України.
Гарбер
Фасад майбутньої Київської кіно-фабрики за проектом проф. Рикова

Про „зорову точку“ в кінофільмі

Радянське кіно-мистецтво високого художнього рівня доходить. Проте досі радянську кіно-продукцію позначає надзвичайна неорганізованість художніх елементів. Цілком слушно кажуть, що „кіно-форма“ в нас шкутильгає слідом за насиченим со
ціальним „змістом”. Маємо на меті висвітлити одне питання, що має велике значіння. Говоримо про, так-би мовити, „зо
рову точку , або „погляд , цеб-то про те місце, що з нього апарат мусить знимати кадри.
Уявімо собі один епізод, що його знято в два способи: людина бачить на кронверку фортеці шибеника.
1 спосіб: а) (крупно) Людина дивиться, здрігається. b) Шибеник висить на шибениці.
2 спосіб: а) (крупно) людина зводить очі вгору. b) (вертикальна панорама від людини) мури фортеці. Початок шибе
ниці. с) (крупно) людина підняла очі в гору, здрігається. d) (вертикальна панорама продовжується) шибениця, е) (апарат здригається): шибеник.
Один епізод знято в два способи, що побудовані за цілком одмінними принципами. Перший спосіб - це холодний об’єктивний показ. Другий спосіб - показ суб’єктивний, де - дійсно наочно - показується, як людина побачила шибеника. Цілком зрозуміло, що другий спосіб значно більше впливає на глядача, ніж перший!
Про цей старий спосіб „суб’єктивного показу згадував іще Потебня: „Конкретність того, що змальовується, залежить від виразности погляду. Для цього треба вказати, хто саме ба
чить, хто робить те, що змальовується. Згідно з цим визначати місце, час, змальовувати дію в формах виразно-особистих по
етичніше, ніж у формах байдужих (Зап. по т. сл. стор. 289). Цей нормативний закон, що його вживано в літературі, слід перенести й до кіно. У кіно він набуває особливого значіння: коли, читаючи літературний твір, ми тільки у гадці уявляємо собі той чи той епізод, то в кіно ми наочно його бачимо. Отже кадри, що їх знято з погляду героя, впливатимуть на нас безпосередньо, просунуть нас до його псіхики. Пригадаймо чудесний кадр з „Панцерника Потьомкина : людина падає зі сходів. Напевне, в 100% глядачів голова пішла навкруги.
Усі кадри, що складають кіно-фільм, треба розподілити на три групи. Розподіляючи, матимемо на увазі три стихії, що скла
дають усяке оповідання: 1) опис „очима оповідача , опис об’єктивний, 2) опис „очима дієвої особи , суб єктивний, 3) образи.
1) Опис об єктивний. Очевидно, апарат мусить знимати так, щоб глядач а) бачив об єктивний хід дії, її загальну картину. До таких кадрів можна віднести: загальний вигляд мосту, що його треба висадити в повітря (Гамбург), панораму цирку (Спартак), вертикальну панораму 4 поверхів готелю (Остання людина), b) бачив те, про що оповідає стороння особа.
2) Опис суб єктивний мусить бути завжди в ті моменти, коли дія розгортається: він бо найсильніше може впливати на
глядача. Пригадаймо кадри: „Вона штовхає „його з високої скелі, „він падає вниз, у калюжу. „Вона дивиться, як „він летить. (Три епохи). Героїня (=апарат) бачить з 3 поверху, як поліцаї увозять її коханця. (Процес 3 міліонів). Швайцар ди
виться на сусідок, що одна одній переказують про нього плітки. Тут чудесно вжито психологічно-виправдану панораму: глядач розуміє, що отак дідусь-швайцар кидає погляди з одної сусідки на другу („Остання людина ). Пригадаймо також блискучі
кадри з „Ост. люд. та „Найди Джуді , що знималися складною експозицією: вони надзвичайно яскраво змальовували становище п яної людини.
Пушкинський парк в Київі, що його відведено під будівлю кіно-фабрики
3) Образи. З ними справа стоїть трохи складніше. Але її тут треба очевидно користуватися з того принципу, що його
навів Потебня. У цих образових кадрах, шляхом їх суб єктивації, можна досягти надзвичайних ефектів. Але безперечно є такі образові кадри шо їх дати суб єктивно не можна. Це зде
більшого двохчленні порівнання. Пригадаймо епілог „Страйку - порівняння: а) розстрілюють робітників, b) на бійні вбивають худобу. У цьому порівнанні очевидно слід додержувати об єк
тивне оповідання. Отже, треба обережно підходити до образних кадрів, кожен раз звертаючи увагу на те, чи не можна той чи той кадр подати „суб єктивно .
Ці три стихії складають усі кадри фільму. Питома вага кожної з них у різних фільмах є одмінною. Адже можливо побудувати майже цілком суб єктивні фільми. Але в таких карти
нах, як напр. „Нібелунги , суб єктивних кадрів нема: надто вже в них повільно та велично розгортається дія. Суб єктивний кадр вносить до дії надзвичайну напруженість та динаміку.
Отже, обмірковуючи кожен епізод майбутнього кіно-фільму, треба уважно ставитися до справи, розподіляючи „зорову точку кіно-апарату. Тільки логічне з мистецького боку їхнє розподі
лення може піднести кіно-фільм на належну височінь. Досі-ж було два підходи до „зорової точки апарату: „фотогенічна , коли вибиралося таке освітлення, яке-б яко найбільше сприяло фотографуванню. Якщо вважати такий підхід за трохи наївний (треба додержати гарного освітлення та художньої логіки разом), то другий підхід, що буває дуже часто в європейських опера
торів, не можна не назвати рекламним: оператори мусять як найвигідніше „подати ту чи ту кіно-зірку. Очевидно, ані перший, ані другий підходи для радянської практики не годяться.
І от треба відмітити, що час од часу суб’єктивні кадри все більше проходять до кіно-практики. Час уже прийняти їх, як певний принцип художньої кіно-праці.
Резюмуємо: суб єктивні кадри сильніше за инші впливають на глядача. Користуватися з них конче необхідно. Але треба додержувати певної гармонійносте між кадрами об єктивними, пам ятаючи, що суб єктивні кадри вносять до дії напружену ди
намічність. Отже, очевидно, на початку фільму (якщо там немає „раптового почину ) переважатимуть кадри об єктивні. Середина та особливо кінець фільму мусять бути побудовані на кадрах суб єктивних, переважно.
Справа правильної організації „зорової точки - справа правильної організації всього фільму.
Ол. Полторацький (Озеров)