Я зайшов у монтажну до Довженка з фабричної проекціонки, де допіру пропустили метрів з шістсот „Портфеля дипкур’єра . - Ну, як?
Треба було щось відповісти, а вражіння лишилось неповне: розрізнені шматки, чернетки монтажу - фільм ще тоді не закінчили знимати. Та й питання зустріло мене не сподівано, коли я ще не встиг „змонтирувати , висловлюючись профмовою, в своїй свідомості „кадри безпосереднього вражіння.
Довелося обмежитись загальними фразами. Про те, про инше - зокрема про пластичну композицію кадру. - Композиція?
Часто можна зустріти в людей міцно-складених з енергічними рисами обличчя, рвучким характером - саме в них буває така посмішка. Наївна, дитяча, пустотлива.
- До вподоби композиція кадру? Але-ж композиції там немає жодної - ані кепської, ні гарної.
Що це: скромність, чи удавання? Соромливість, простота, чи роблена оригінальність?
Молоді режисери, що складають іспита першою великою постановкою, тримають себе з перебільшеною гідністю, всіма засобами задекоровують свою недосвідченість, не минають випадку почванитися.
А цей з першого погляду видає з себе простака:
- Найліпше володію олівцем та пензлем. Маю професію художника. В кіно - без року тиждень. Апарата не знаю, з акторами ніколи не працював. Єдине ось - захоплений своєю роботою до пропасниці, до самозабуття.
Говорить з натиском, за кожним промовленим словом відгадуєш рух м’язів та нервів, що ніби виштовхує. Речення - камінець, пущений із рогаток.
- Я ще не працюю. Я вчуся роботи.
Учитись треба для того, щоб потім уміти. За живим прикладом, придивившіїся до Довженка, переконуєшся, що -
- Учитися працювати - це є дуже складне вміння, до якого не кожен здібний.
- Розповісти вам, як ми робили „портфель ?
Довженко хитає кучерявою головою в бік оператора Козловського та акторів, що ви
падково зайшли до монтажної.
- Ось мої співробітники, порадники та вчителі. У нас на фабриці на мене дивляться за малим не з жалем: я, мовляв, добровільно обмежив свою режи
серську владу, створив щось подібне до режисерської колегії то-що.
Хай кажуть. А, на мій погляд, саме цим ми
За сценарієм Гончарського й Вол - жина ставиться
на Ялтінській кіно-фабриці ВУФ- КУ фільм „ Позбавлені дня“. Ставить його режисер Балюзек (поставщик „Гамбургу ), знимає оператор Кюн.
Тема фільму: передреволюційніта. революційні дні в
великому місті
врятували картину, що її напевне зарізав би неможливий сценарій. Мінін та Загорський охоче поділилися зі мною своїм акторським досвідом. „Батя Козловський наставляв мене в технічній частині. Чому не провадити постійно принціп такого співробітництва?
Між иншого, актори з неменьшим захватом та вдячністю кажуть про свого режисера - „учня .
- Він заразив нас своєю рвучкою енергією, наділив кожного з нас, навіть старого, бородатого „батю“-оператора Козловського, частинкою невгасимого ентузіязму. Дивне вміння притягти до себе; коли працюєш з Довженком, якось не хочеться скупитись.
Друга розмова.
Майстерність, власний стиль, власна методологія творчости - все це набувають. Довженко - поки що ще весь у можливостях, а не в досягненнях.
Темперамент - „від бога .
- Я-ж „буйний , - каже він з якимись гордощами, що в иншого, мабуть, межували-б з ухвалістю: - Иноді я так захоплююся, що зовсім забуваю - де я та хто я. Коли працю
вали в-ночі на пароплаві, я перетворився на звіря - капитина й матроси дрижали переді мною.
Третя розмова. - Нас режисерів - українців - обмаль.
- Чи мусимо ми обмежити себе цариною нашої національної старовини, етнографії, чи запозичень з Коцюбинського, Нечуя-Левицького, Стороженка? Я особисто відмовився-б від історичних постановок, яко художник взагалі, та як кіно-режисер.
- Між історичним минулим та утопічним майбутнім - спиняю вибір на останнім.
- Дуже хотів-би й збираюся ставити комедію. Сценарій - мій власний, тема й зміст якого...
Вибачте, читачі! Оскільки я не зумів учасно поставити крапку, довелося припинити розмову кількома крапками.
Адже-ж Довженко зовсім не вповноважував мене побільшувати сюжет своєї комедії

тиражом на 7000 примірників. М. Лядов РЕЖИСЕРИ ОПОВІДАЮТЬ

О. ДОВЖЕНКО Перша розмова.