ОРГАНІЗУЙМО „ДЕНЬ КІНО

(В порядку обговорення)
Що-року, що-місяця, навіть що-дня збільшується, зростає питома вага кіно в загальному нашому культурному будівни
цтві. Невпинно зміцнюється коріння, якими вростає в маси, це „найважливіше з містецтв . Поволі, але неухильно йде, найважливішої ваги процес шукання нових, власних шляхів.
Кожен день приносить нам нові й нові перемоги. Що-дня робимо ми новий крок уперед. Де в чому помиляємось, иноді одержуєм поразки, але це не припиняє ані руху вперед, ані впертости в роботі. Бо ще з більшою завзятістю, ще з біль
шим напруженням - працюють тисячі людей, уторовуючи для кіно широку путь. Особливо за наших умов, на Україні, в добу великого будівництва національної культури - значними й великими стають завдання, що стоять перед кіно. Адже-ж, крім усього, кіно повинно стати у нас і
одним з найзначніших чинників національної культури.
Ніхто, наприклад, крім нас не може зробити і не зробить нічого, щоб через кіно наблизити до маси твори українських письменників.
Це наш обов’язок. Може й важкий, але почесний. Чи виконаєм-же ми те, що повинні? Чи досить у нас сил і можливостей, щоб перемогти всі труд
нощі, які стоять перед нами?
Підтримка широких кол робітниче-селянського суспільства, тяга до кіно, швидкий темп кіно
фікації країни - переконує нас в можливості цієї перемоги.
Ось лист, який ми взяли навманя із кучі тих, що їх приносить почта: „селяни с. Єланці Мико
лаївської округи зібрали поміж себе кошти і прид
бали кіно-апарат, виплативши 400 карб. готівкою
- пише селькор одного з
тисяч сел УСРР. Прагнучи культури і світла, і село вже, слідом за містом, будує свої кіно. Досить придивитись до селянської преси УСРР, до селькорівських ли
стів, щоб зрозуміти всю широчінь, всю важливість кінофікації сел.
До цього часу кіно працювало для місько
го споживача. Тепер маси споживачів швидко зростають за раху
нок сільського глядача. Разом з новим, масовим глядачем, приходять і нові потреби, і нові ви
моги. Чи можна не прислуховуватись до них?
А таких фактів величезного значіння маємо не один. На жаль, тільки в напруженій, без
перервній роботі не встигаємо
ми досить уважно й продумано - зробити підсумки роботі, зважити помилки, намітити шляхи
на дальшу роботу.
Ми будемо робити це - в „день кіно .
Огляд річної роботи, підсумки хиб і досягнень, поразок і перемог в галузі розповсюдження кіно, в галузі наближення його до мас, в галузі кіно-техніки, ідеологічної та художньої якости картин - ось яким змістом треба заповнити ней день. Одкриття нових театрів по містечках і селах, в місті - в робітничих кварталах, в клубах, провадити в цей день. В цей день - обговорити в „великій пресі поточні кіно-справи. Скупчити увагу суспільства на кіно. На площах - демонструвати найкращі картини. Цей день стане згодом великим культурним святом: адже-ж „найважливішому з мистецтв належить велике майбутнє.
Цього року починаємо будувати Київську кіно-фабрику, наш Голівуд. „Фабрика розкриє нову сторінку в історії роз
витку соціялістичної культури - так писали про майбутню кіно-фабрику.
І ось саме - день закладки фабрики, день початку великого будівництва - і повинен стати днем кіно, що його святкуватимемо що-року. Ӏ. Сип
Режисер Стабавий кінчає ставити на Одеській кіно-фабриці (фільм „Два дні“ за сценарієм Лазуріна. В головних ролях фільму знижаються актори: Мінін, Таут-Корсо і заслужений артист Республіки І. Є. Замичковський.