СЦЕНАРІЙ ТРЕБА

РОБИТИ

(В порядку обговорення)
Кожен, хто працював у кіно, тепер уже добре знає, що за найрідшими винятками, всі сценарії, що ми їх досі прийняли, часто-густо не відповідають тому, що треба-б було вважати за сценарій.
Насамперед, наші сценаристи, беручися до сценарія, цілком не вважають на можливості, на засоби сучасної кіно-техніки (не кажучи вже про наші можливості).
Один такий сценарій, що потрапив до фабрики, беручи за основу якусь цілком незначну тему, вимагає до 10-ти експедицій у різні кінці СРСР та одну до Туреччини, крім потреби побудувати до 20 великих та 40 менших декорацій. Про вимоги иншого сценарія (здається, того-ж таки автора) можна мати уяву з таких „кадрів , що їх беремо випадково з самої першої частини:
33. Паризька біржа (зовні). Оживлення. Потік людей, що входять та виходять сходами біржі.
40. Нічне знимання перехожих великою вулицею (очевидячки того-ж Парижу) освітлених ресторанів, вар’єте, світляної реклами то-що.
49. Мертві пароплави на пристані.
82. Лондонська біржа зовні. Оживлення. Продаж газет. 93. Нічне знимання ескадри, що йде (вогні, прожектори). 124. Картина бою. Розгар бойовиська. Рвуться гранати і т. д., і ввесь сценарій витримано в цьому дусі.
За малим не кожен кадр таких сценаріїв оздоблено густим шаром бучної літератури, що повинна „справити вражіння на його читачів (на постановця таким засо
бом уплинути тепер важче), і в цій „літературі не можна нічого такого відшукати, щоб можна було передати на екрані наприклад:
69. КРП... Каро (собака) нашорошує вуха, вищіряється. Але ось у розумних собачих очах з’являється м’яка радість... Це в собачих очах з’являється м’яка радість!
33. 1 пл. Каро вимахує хвостом, важко лягає на землю й здається, ніби закислі очі дога питають: „Невже це колишній веселий, молодий Ваня?“...
Але частіше в сценаріях потрапляємо літературу „ідеологічну , що ховає за собою абсолютну беззмістовність та ідеологічну нікчемність усього сценарія:
45. Надхненний пролетаріят стрункими колонами висловлював свій протест; вулиці сповнила гомінка юрба надхненних, сповнених бойового революційного збудження, трудящих мас.
Це зразок подібної „кіно-ідеології“.
Можна, поза тим, сміливо твердити, що дуже багато наших сценаріїв кінематографічно неграмотні.
За класичний приклад може правити такий кадр.
69. М. і Н., що їх оточили студійці, вказували пальцями на полиці з винами. їхні очі розбіглися. Продавці вештаються, че
каючи замовлень. До гурту студійців уривається жвавий Б. Він кидається до продавців і, мов за чарами, з’являються товстенькі пляшечки лікеру, що негайно зникають у безодніх ки
шенях студійців. Продавець виписує квиток і віддає його М., що бере квитка й простягає його П. П. бере квитка, хвилинку нерішуче дивиться на нього, далі зводить очі на Б., що урвав хвилинку для продовження залицянь з касиршею, й обережно підходить до нього (Це дослівно).
Мені видається, що всякі коментарії тут є зайві. А таких кадрів в цьому, й по инших сценаріях дуже багато.
Але за всієї своєї кінематографічної малописьменности і наші автори не обминають випадку напустити туману витворним

Нарком освіти УСРР

Тов. Микола Олексієвич Скрипник.

Миколі Олексієвичу Скрипнику, що його в перших числах березня призначено на Народнього Комісара Освіти УСРР, минуло 54 роки. Народився Микола Олексієвич 1872 року в родині залізничного служ
бовця в Донбасі. Навчався спочатку в сільській, а потім в реальній школі. Звідси його було звільнено за пропагадистську роботу серед селян.
Революційна діяльність Миколи Олексієвича починається ще з-замолоду, а з 1897 року набирає певних форм. Починаючи з цього року Микола Олексієвич перебуває в лавах соціял-демократів, а з 1903 року, після розколу РСДРП, приєднується до партії більшовиків. Протягом своєї багаторічної революційної діяльности т. Скрипник був 15 раз заарештований. 7 раз його висилали, при чому кілька раз до Сибіру.
Тов. Скрипник кілька раз вдало тікав із заслання та вязниць. 1917 року тов. Скрипник узяв активну участь у Жовтневій революції в Петрограді.
Наприкінці 1917 року т. Скрипник переходить працювати на Україну, де його обирають на першого голову робітничо-селянського уряду України. Підчас німецької окупації т. Скрипник був на керівних бойових постах. Після того т. Скрипник послідовно займав пост Наркома Держ
контролю, Внутрішних справ, а потім до останнього часу пост Маркомюста та генерального прокурора Республіки.
Тов. Скрипник був одним з ініціаторів утворення СРСР, та одним з творців союзної конституції Тов. Скрипник - член ВУЦВК усіх скликів, незмінний член президії ВУЦВК, член Союзного ЦВК, член його президії, незмінний член ЦККП(б)У, кандидат у члени ЦКВКП(б).
знанням кіно-техніки. Але й тут справа не виходить без кумедніших анекдотів.
Так, один автор не знає різниці між монтажем та укарбованням до кадру, і в його сценарії трапляються характерні своєю неписьменністю ляпсуси.
Той-же автор ласково рекомендує режисерові для того, щоб відбити повільний та рівний хід коня:
„... Повільно вертіти ручку апарата до повільної цілковито його (очевидячки, апарата) зупинки .
Коли до цього абсолютного незнайомства з кіно-виробництвом додати внутрішню беззмістовність сценаріїв, стане зрозуміло - наскільки ці сценарії непридатні й некорисні для нас.
Усе це свідчить за те, що треба утворити кадр ремесників - сценаристів.
Це конче потрібно, хоча і є це справа дуже важка, що вимагає дуже багато часу.
С. Ор