ВСЕУКРАЇНСЬКА ПАРТІЙНА КІНО-НАРАДА

30 січня ц. р. при ЦК КП(б)У відбулася Всеукраїнська Партійна Кіно-нарада. На порядку денному її стояли такі питання: „Підсумки й перспективи розвитку української кінематографії“— докладчик тов. Скрипник; „Завдання роботи ВУФКУ“ — доклад
чик тов. Шуб; „Художня політика в кінематографії“ — доклад тов. Озерського; „Кіно-преса й кіно-критика“ — док. тов. Хвилі; „Кіно і суспільність“ — доклад тов. Маркітана.
Відкриваючи нараду, тов. Постоловський в своїй вступній промові зазначив, що ця нарада є першою партійною нара
дою в справі кіно, що її скликає ЦК КП(б)У. Не треба думати, — каже він, — що ця нарада може створити якусь всеспасающу революцію, може якимось махом чарівної палички зразу ліквідувати всі ті хиби, що є зараз в нашій кінематографії.
Але, товариші, наша нарада безперечно відзначить певний і дуже важливий етап в житіі й роботі нашої кінематографії.
Наша кінематографія стала вже на тверді ноги, вона завоювала собі певне місце серед своїх закордонних конкурентів і через це ми до неї можемо вже підійти з усією суворістю критики, з усіма тими жорстокими вимогами, що їх ставить перед цією важливішою галуззю нашого культурного фронту проблема культурної революції, проблема піднесення культурного рівня мас.
Справа кіно в наш час, коли кіно стало першою потребою найширшого споживання, коли кіно викликає до себе величезну зацікавленість широких мас, стає також одною з найваж
ливіших господарчих проблем. Не даремно тов. Сталін на
останьому партз’їзді присвятив спеціяльну увагу в своєму докладі питанню про кіно. Не даремно він говорив про потребу використати боротьбу з горілкою. А тому зараз треба
звернути увагу на справи кіно-виробництва та його раціоналізацію, на реорганізацію кіно-ринку. Звичайно, коли ми поставимо питання про кіно-ринок, про кіно-виробництво. про кіно
фікацію ми не зможемо обминути і проблеми кіно-монополії. Я гадаю, що ми маємо всі підстави для того, щоб сказати, що кіно-монополія себе цілком виправдала.
Ми будуємо українську радянську кінематографію і в значний мірі ув’язали її з завданнями нашої ленінської національ
ної політики. Ми повинні зробити цілу низку висновків, що до своєрідних особливостей в нашій роботі. Звичайно, тут не може бути самообмеження і самозамикання. Але-ж проте на вико
ристання кіно, як великого знаряддя переведення національної політики, ми повинні звернути свою увагу.
І останнє зауваження, що я хочу зробити, стосується того, що нашу нараду скликано напередодні аналогічної всесоюзної наради при Центральному Комітеті ВКП(б), і тому ми повинні мати свою думку в справі завдань союзної кінематографії. УСРР є все таки дуже поважним ринком для кіно-продукції
РСФРР та инших братерських республік, але й терен Союзу мусить бути — і це треба завойювати — за ринок для української кінематографії.
Наша кіно-нарада, коли не дасть універсальних рецептів на найближчий час, все-ж таки зробить одну величезну найважливішу справу: вона зворушить зацікавленість нашої партійної суспільности, широких партійних мас в справі нашої кінематографії.
Після вступної промови тов. Постоловського слово для до
кладу було надано М. О. Скрипнику.

ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ

КІНЕМАТОГРАФІЇ.

Доклад Наркома освіти УСРР тов. М. О. Скрипника.
Товариші! Нарада обговорюватиме питання виключно кінороботи. Наша кіно-робота звертала на себе велику увагу нашої партії і радянського профсоюзного суспільства й раніш. Міся
ців з сім тому при Наркомосі відбулася широка нарада за участю представників Агітпропу ЦККП(б)У для обговорення стану кіно-роботи і завдань, що стоять перед нею. Ця нарада була поворотним пунктом в роботі нашого Всеукраїнського Фото- Кіно-Управління.
І тепер я маю можливість говорити про головні питання кіно-роботи в аспекті дальшого її переведення.
Тримаючись цілковито погляду Леніна, що відзначає велику важливість кіно для всього робітництва, для цілої робітничекультурної справи, Наркомос з цього виходить і в справі під
вищення художньої якости продукції, скерованої для широких робітниче-селянських трудящих мас, для піднесення їх куль
турного й політичного рівня, для ознайомлення їх з життям суспільства, виховання в них свідомости своєї сили і волі до дальшої боротьби а будівництва. З цього погляду оцінюємо ми всю роботу і ставимо завдання в біжучій роботі ВУФКУ.
Кіно-фільм є окремий вид художньої продукції, художнього твору. Художніх особливостей цього художнього твору ще докладно не вивчено, але ми маємо тут вплив різних співучасників всього кіно-процесу.
Художньої визначености самої кіно-продукції ще немає. Немає визначених художніх напрямків і шкіт, і тому існування — на мою думку, наприклад у нас на Україні двох ху
дожніх кіно-організацій „Кореліс“ та „Вуардіс“, невідомо чим виправдується. Які відношення між чинниками кіно-художнього твору — сценаристами, акторами, режисерами, операторами і архитекторами? По суті цілковито можна віднести нам для нашого кіно-сценарія всі ті вказівки, що партія давала нам в галузі літературній, як що до тематики, так і до змісту й оформлення.
Цю директиву зазначено в резолюції політбюро ЦККП(б)У в галузі художньої літератури, що їх, на мою думку, цілковито можна пристосувати і до нашої кіно-сценарної справи. Вона може бути і повина бути директивою що до тематики і змісту нашого кіно-сценарія.
Коли говорити про тематику, а не зміст кіно-сценарія, слід зазначити, що теперішня продукція нашого кіно небагата кількістю тем, власних новому класу — пролетаріяту. Зрозуміло, товариші, це не значить, що ми можемо в кіно-продукції стати
на шлях спрощування творчостіи, на той погляд напостовства. що його партія відкинула геть.
І мені здається, що й пролеткультівський погляд треба з художньої кіно-праці також рішуче відкинути, як це було зроблено в галузі літературної праці.
Справа не в тому, щоб автор сценарія був обов’язково з фабрики, з заводу, з села, а справа в тому, щоб сценарист давав художню творчість, що відповідає класовій лінії. Питання художньої якости сценарія також повинно стояти перед нами.
Справа виховання нових українських сценаристів стоїть перед нами тепер як першорядне завдання. І тут є потреба в низці заходів, що повинно ВУФКУ перевести в своїй практиці. Справа йде не про визнання важливости питання тому, що хто-ж з нас не визнає партійної лінії в національному питанні? Всі визнають, але-ж не всі здатні перевести і не всі на прак
тиці згодні перевести. Отже тому тут потрібна не декларація про заходи для утворення нових кадрів нових українських сценаристів. а практичні заходи. У всякому разі питання про кіно
сценарну роботу потрібує всієї уваги, як з боку державних і партійних, так і з боку професійних організацій.
Кіно-сценарист є співучасником кіно-сценарійного художнього процесу.
Другим співучасником художнього кіно-процесу — є режисура. Також, як і про сценаристів, стоїть питання і що до ре
жисури. Виховання нової радянської комуністичної кіно-режисури стоїть перед нами, як найперше завдання. _
Лише перші кроки в цій справі ми робимо. Лише поодиноких режисерів маємо, що просякнуті партійним духом і пе
реводять нашу лінію. Техніка в нас розвивається, питання про кадри і напрямок режисерсько-операторської роботи стоїть пе
ред нами. Досить кепсько стоїть також справа з музичною ілюстрацією до кіно-фільму. А такої музики, що намагалась-би дати музикальну ілюстрацію і була-б неодмінною частиною кіно-картини, у нас майже немає. У нас немає творів, що були-б спеціяльно написані на теми кіно-сценарія. Треба організувати справу так, щоб разом з кіно-сценарієм було написано ноти до них. Тут ще майже нічого не зроблено.
Треба було-б, щоб, разом з картиною, ВУФКУ розсилало до своїх кіно-органів разом з продукцією і лібрето, і пояснення, і ноти кіно-ілюстрації.
Дозвольте мені перейти ще до співучасника художнього
кіно-процесу, що має величезне значіння — це до кіно-рецензії