Ця галузь аматорства безперечна для всіх, як вельми розумна, культурна та корисна розвага.
Не дивно, що фото-аматорство помітно поширюється серед робітників, хоч воно для багатьох є занадто дорогою втіхою.
Важко визначити в числах, наскільки фото-аматорство до цього часу зросло в робітничій масі, але за низкою ознак можна удити, що інтерес до нього значний.
Робітникові часто не під силу зайнятися фотографією саме тому, що це для його кешені надто дорога розвага і, крім того, є багато инших причин, а найголовніша з них полягає в тому, що ніхто питаннями організації фото-аматорства взагалі і зо
крема серед робітників не цікавився.
Тепер, коли питання зросту культури країни стає першорядним завданням, слід звернути увагу на цю галузь, мистецтва.
Розвиток фото-аматорства, як культурна та інтересна розвага, може, безумовно, сприяти знищенню таких шкідливих явищ, як піяцтво, карти, гульбища, особливо серед молоди.
Фото-аматорство повинно організаційно оформитись, воно повинно стати такою-ж організацією, як наші спортивні, шахові та инші гуртки. Це має бути одним з першорядних завдань ТДРК. Фото-аматорство повинно знайти в ТДРКту організацію, що розвяже йому всі цікаві для нього цитання. З другого боку ТДРК цими заходами буде стимулювати зріст організації.
На першому плані в цій роботі ТДРК повинно стояти питання про постачання аматора фото-матеріялами. Це легко здійснити і вигідно для самого ТДРК, бо це буде, до деякої міри, основою здобування матеріяльних коштів. ТДРК повинно стати посередником між аматором та організаціями, що вироб
ляють та продають фото-приладдя. Постачання фото-матеріялами звязане з другим, не менш важливим питанням консультаційної допомоги фото-аматору. Аматор повинен не тільки знайти можливість набути в ТДРК той чи инший матеріял, а також одер
жати вказівки, як ними користуватися та знайти інформацію про найновіші досліди та досягнення в галузі фотографії. Для консультаційної роботи найкраще скористуватися відповідною пресою, з’окрема журналом „Кіно“, що стає на цей шлях.
Всі ці організаційні заходи можна почати проводити в життя одночасно, причому без організаційних зборів, як це для по
чатку, звичайно, у нас робиться. Самі заходи ТДРК найкраще замінять всякі організаційні збори.
Виявити досягнення й стан фото-аматорства на Україні можна шляхом організації в найближчий час конкурсу аматорських фото-робіт. Це буде перший крок до організації цієї вельми корисної справи.
С.
Відомості, що надходять за останній час, про зріст фотокіно-аматорства на Україні та заснування низки аматорських фото-кіно-організацій (кіно-гурток на фабриці ім. т. Скороходова, зйомочний гурток ТДРК, „Кіно-Юз“ у Кивi, зйомочна база ТДРК Одещини й инш. ) підкреслюють здоровий характер фото-кіно-аматорського руху, що є наслідком зросту самодіяльности самих мас.
Радянський фото-кіно-аматорський рух — в протилежність буржуазному індивідуальному — повинен намітити собі нові шляхи.
Спроба радянського фото-кіно-аматорства повинна бути зовсім иншою і відмінною від міщанських інтересів та потреб кіно-аматорів буржуазних країн, де за наявносте дешевої апара
тури та приладдя — є сотні тисяч фото і кіно-аматорів, індивідуалів, що працюють неорганізовано, і займаються, головним чином, зйомкою „хатніх“ подій та пікантних сцен.
Метода праці у нас має зводитися до колективної фото-кіноаматорської роботи і найбільшої уваги треба приділити керів
ництву фото- кіно- гуртками при осередках ТДРК, на
підприємствах, фабриках, в робітничих клубах, сельбудинках, хатах-читальнях і т. ин.
Радянські кіно-аматори мають стати кіно-розвідчиками та цінними помічниками в кіно-роботі, сприяючи розвиткові української кінематографії.
В невеличких — в кілька метрів — зйомках видатних подій господарчого та культурного будівництва, кіно-аматори набуватимуть досвіду і повинні стати в майбутньому головним збір
ним пунктом, колективними кореспондентами нашої кіно-хроніки, помічниками в роботі кіно-експедицій, що потребують допомоги місцевих кіно-аматорів, знайомих з побутом, населенням та природою своєї округи.
Протягом одного-двох років члени фото-кіно-аматорських гуртків мають практично добре ознайомитися з властивостями фото і кіно-апаратури, з оптикою, механікою та лабораторними процесами.
Змістом своїм фото і кіно-з’йомки повинні мати культурний та громадський характер робіт — а саме фіксувати на плівку і фото соціялістичне будівництво країни
(промисловість, робітниче будівництво, культурне), побут (на
ціональний, робітничий та місцевий), навчання та побут Червоної Армії, надаючи особливої уваги питанням будівництва на селі.
Нездорова атмосфера та оточення робіт на кіно-виробництві, дуже недобра постановка кіно-роботи в клубах та в селянських кіно-організаціях — підкреслюють необхідність підготовки нового кадру радянських кіно-робітників, підкреслюють необхідність оздоровлення атмосфери та утворення навколо її та в самій іно-роботі — культурно-просвітного оточення.
Шлях до практичного розвязання цих питань, що до цього часу їм надається мало уваги, лежить через правильно поставлене фото-кіно-аматорство, завдяки якому ми зможемо виявити кадри здібної робітничо-селянської молоди для уком
плектування кіно-навчальних установ, курсів кіно-механіків та для кіно-політосвітніх робіт.
Найболючіше питання, що гальмує розвиток фото-кіно-аматорства — це відсутність на ринкові матеріялів та апаратури.
ВУФКУ практично підтримує кіно-аматорів з власним зйомочним апаратом, постачаючи їх плівкою для зйомки хронікаль
них подій та оплачуючи одержаний матеріял, але цього далеко не досить, бо керівництво та допомога фото-кіно-аматорам повинна мати плановий характер, чого в сучасний момент немає.
Розвиток фото-кіно-аматорства на Україні безумовно призведе до організації виробництва фото і кіно-матеріялів та апаратури.
Це ще не все. Питань в звязку з фото-кіно-аматорством ще багато, але на першому місці стоїть питання про планове керівництво фото-кіно-аматорством на Україні — і це питання треба розвязати.
Л. Могилевський.
Не дивно, що фото-аматорство помітно поширюється серед робітників, хоч воно для багатьох є занадто дорогою втіхою.
Важко визначити в числах, наскільки фото-аматорство до цього часу зросло в робітничій масі, але за низкою ознак можна удити, що інтерес до нього значний.
Робітникові часто не під силу зайнятися фотографією саме тому, що це для його кешені надто дорога розвага і, крім того, є багато инших причин, а найголовніша з них полягає в тому, що ніхто питаннями організації фото-аматорства взагалі і зо
крема серед робітників не цікавився.
Тепер, коли питання зросту культури країни стає першорядним завданням, слід звернути увагу на цю галузь, мистецтва.
Розвиток фото-аматорства, як культурна та інтересна розвага, може, безумовно, сприяти знищенню таких шкідливих явищ, як піяцтво, карти, гульбища, особливо серед молоди.
Фото-аматорство повинно організаційно оформитись, воно повинно стати такою-ж організацією, як наші спортивні, шахові та инші гуртки. Це має бути одним з першорядних завдань ТДРК. Фото-аматорство повинно знайти в ТДРКту організацію, що розвяже йому всі цікаві для нього цитання. З другого боку ТДРК цими заходами буде стимулювати зріст організації.
На першому плані в цій роботі ТДРК повинно стояти питання про постачання аматора фото-матеріялами. Це легко здійснити і вигідно для самого ТДРК, бо це буде, до деякої міри, основою здобування матеріяльних коштів. ТДРК повинно стати посередником між аматором та організаціями, що вироб
ляють та продають фото-приладдя. Постачання фото-матеріялами звязане з другим, не менш важливим питанням консультаційної допомоги фото-аматору. Аматор повинен не тільки знайти можливість набути в ТДРК той чи инший матеріял, а також одер
жати вказівки, як ними користуватися та знайти інформацію про найновіші досліди та досягнення в галузі фотографії. Для консультаційної роботи найкраще скористуватися відповідною пресою, з’окрема журналом „Кіно“, що стає на цей шлях.
Всі ці організаційні заходи можна почати проводити в життя одночасно, причому без організаційних зборів, як це для по
чатку, звичайно, у нас робиться. Самі заходи ТДРК найкраще замінять всякі організаційні збори.
Виявити досягнення й стан фото-аматорства на Україні можна шляхом організації в найближчий час конкурсу аматорських фото-робіт. Це буде перший крок до організації цієї вельми корисної справи.
С.
РУХ, ЩО ПОЧИНАЄ РОЗВИВАТИСЯ
Відомості, що надходять за останній час, про зріст фотокіно-аматорства на Україні та заснування низки аматорських фото-кіно-організацій (кіно-гурток на фабриці ім. т. Скороходова, зйомочний гурток ТДРК, „Кіно-Юз“ у Кивi, зйомочна база ТДРК Одещини й инш. ) підкреслюють здоровий характер фото-кіно-аматорського руху, що є наслідком зросту самодіяльности самих мас.
Радянський фото-кіно-аматорський рух — в протилежність буржуазному індивідуальному — повинен намітити собі нові шляхи.
Спроба радянського фото-кіно-аматорства повинна бути зовсім иншою і відмінною від міщанських інтересів та потреб кіно-аматорів буржуазних країн, де за наявносте дешевої апара
тури та приладдя — є сотні тисяч фото і кіно-аматорів, індивідуалів, що працюють неорганізовано, і займаються, головним чином, зйомкою „хатніх“ подій та пікантних сцен.
Метода праці у нас має зводитися до колективної фото-кіноаматорської роботи і найбільшої уваги треба приділити керів
ництву фото- кіно- гуртками при осередках ТДРК, на
підприємствах, фабриках, в робітничих клубах, сельбудинках, хатах-читальнях і т. ин.
Радянські кіно-аматори мають стати кіно-розвідчиками та цінними помічниками в кіно-роботі, сприяючи розвиткові української кінематографії.
В невеличких — в кілька метрів — зйомках видатних подій господарчого та культурного будівництва, кіно-аматори набуватимуть досвіду і повинні стати в майбутньому головним збір
ним пунктом, колективними кореспондентами нашої кіно-хроніки, помічниками в роботі кіно-експедицій, що потребують допомоги місцевих кіно-аматорів, знайомих з побутом, населенням та природою своєї округи.
Протягом одного-двох років члени фото-кіно-аматорських гуртків мають практично добре ознайомитися з властивостями фото і кіно-апаратури, з оптикою, механікою та лабораторними процесами.
Змістом своїм фото і кіно-з’йомки повинні мати культурний та громадський характер робіт — а саме фіксувати на плівку і фото соціялістичне будівництво країни
(промисловість, робітниче будівництво, культурне), побут (на
ціональний, робітничий та місцевий), навчання та побут Червоної Армії, надаючи особливої уваги питанням будівництва на селі.
Нездорова атмосфера та оточення робіт на кіно-виробництві, дуже недобра постановка кіно-роботи в клубах та в селянських кіно-організаціях — підкреслюють необхідність підготовки нового кадру радянських кіно-робітників, підкреслюють необхідність оздоровлення атмосфери та утворення навколо її та в самій іно-роботі — культурно-просвітного оточення.
Шлях до практичного розвязання цих питань, що до цього часу їм надається мало уваги, лежить через правильно поставлене фото-кіно-аматорство, завдяки якому ми зможемо виявити кадри здібної робітничо-селянської молоди для уком
плектування кіно-навчальних установ, курсів кіно-механіків та для кіно-політосвітніх робіт.
Найболючіше питання, що гальмує розвиток фото-кіно-аматорства — це відсутність на ринкові матеріялів та апаратури.
ВУФКУ практично підтримує кіно-аматорів з власним зйомочним апаратом, постачаючи їх плівкою для зйомки хронікаль
них подій та оплачуючи одержаний матеріял, але цього далеко не досить, бо керівництво та допомога фото-кіно-аматорам повинна мати плановий характер, чого в сучасний момент немає.
Розвиток фото-кіно-аматорства на Україні безумовно призведе до організації виробництва фото і кіно-матеріялів та апаратури.
Це ще не все. Питань в звязку з фото-кіно-аматорством ще багато, але на першому місці стоїть питання про планове керівництво фото-кіно-аматорством на Україні — і це питання треба розвязати.
Л. Могилевський.