ЕДИНИЙ ЦЕНТР

Після XV-го з’їду партії, що підкреслив величезну вагу радянської кінематографії в справі боротьби за культурну революцію— питання кіно-політики та кіно-репертуару притягнули до себе увагу партії та усієї пролетарської громадськости.
Радянська кінематографія лише тепер починає реально уявляти собі ті величезні завдання, що стоять перед нею.
В. Ленін прекрасно розумів всю силу радянської кінематографії, як могутнього знаряддя політосвітньої роботи, за умовою
правильної постановки кіно-справи. Він писав, що: для кожної програми кіно-сеансу треба встановити певну пропорцію:
а) розважні фільми, спеціяльно для реклами та прибутку, звичайно без нахабства та контр-революції, й
б) під фірмою „з життя народів усіх країн“ — фільми спеціяльно пропагандистського змісту, а саме: колоніяльна політика Англії в Індії, робота Ліги Націй то-що.
Ілліч говорив про потребу в наукових, сільсько-господарських, виробничих фільмах та в кіно-хрониці, але, як справжній мате
ріяліст, зазначав і на потребу в фільмах „для прибутку та реклами, без нахабства й контр-революції“, бо добре розумів, що лише агітаційні та пропагандистські фільми не виправдають себе.
І от, коли ми починаємо критикувати роботу радянської кінематографії, що існує на самоокупаємості, думку Ілліча треба мати за основу критики й підходити до справи обережно, „по діловому“.
Радянське кіно-виробництво росте. Росте національна кінопромисловість.
Але було-б великою помилкою вважати наші успіхи за велике досягнення.
Посиливши фінансову та організаційно-виробничу базу, треба зосередити увагу радянської кінематографії на тому, щоб вона стала дійсно таки найкращим наочним засобом виховування майбутнього та сучасного покоління, засобом учоби мас, знаряддям боротьби за культурну революцію.
Незначні досягнення радянської кінематографії на цій важливій дільниці роботи полягають в низці об’єктивних причин, що гальмували її.
Ці причини: ми в спадшину від буржуазії дістали майже цілком зруйновану кінематографію.
Бракувало грошей, устаткування та радянських кіно-виробничників. Кіно-виробництво було відірване від широкої громадськосте, стояло поза увагою партійних та професійних організацій.
Тепер і союзна, й українська кінематографія знищила на шляху свого розвитку значні перепони.
Тов. Сталін на XV-му з’їзді партії підкреслив „необхідність розгорнути справу кіно та дати, нарешті, можливість згорнути справу горілки“.
Але жодної галузи кіно-роботи, без широкої активної участи мільйонних мас, ми розвинути не зможемо.
Радянське кіно тільки тоді буде на правильному шляху розвитку, коли до будівництва кіно, — за прикладом „ТДОАВІО- ХЕМУ“, „МОДРУ“, то що, — буде притягнуто багато мільйонів друзів радянського кіно та радянських аматорів фото й кіно, що об’єднаються в Товариство Друзів Радянського Кіно.
Практика роботи цілої низки товариств ТДРК на Україні себе цілком виправдала.
На Україні стихійно виникають осередки ТДРК, але вони не мають відповідної підтримки й працюють без плану та керівництва.
Нагальна справа, пекуча справа, — це організація в Київі, в осередку української культури та в майбутньому центрі кіновиробництва, — єдиного провідного центра кіно-громадськости.
Правильний розвиток клубної та сільської кіно-роботи, правильна політика прокату, високий ідеологічній та художнiй рівень українського кіно-виробництва, — все це, кінець-кінцем
залежатиме лише від громадської думки організованого навколо з кіно українського глядача, від його масового, активного й свідомого впливу на цю роботу.
Це треба взяти на увагу, і негайно заходитись коло орган - зації в Київі Всеукраїнського Товариства Друзів Радянськоï Кінематографії, сприяючи його організації та роботі
Л. Могилевський
ДВА МІСЯЦІ РОБОТИ
Жодна громадська організація не може похвалитися таким своїм стихійним зростом, як Товариство Друзів Кіно на Київщині. Коли майже всім товариствам дово
диться вербувати громадян до членства, — роботу ТДРК, навпаки, весь час підштов
хують самі низи — окремі громадяни та
первісні осередки, що з власної ініціятиви ростуть, як гриби, навіть по глухих місце
востях Київщини й працюють без плану, системи, й разом з тим, мають у своїй роботі дуже цікаві й значні досягнення.
На сьогоднішній день у товаристві почали функціонувати секції: агітпроп, культур-фільму, юнацька, дитячо-сільська, сце
нарна, фото кіно-аматорська та фінансовогосподарча комісія.
Успіх роботи Т-ва можна вважати за забезпечений, бо працю секцій підтриму
ють і беруть участь в ній — авторитети науки й громадськосте.
Треба відзначити роботу секції культурфільму, яка ставить собі завдання максимально сприяти організації на Україні ра
дянського культур-фільму та дбати про наближення його в приступній формі до широких робітничо-селянських мас.
Клопотанням і заходами цієї секції цього року ВУФКУ уважніше поставилось до створення наукового кіно, має в плані виробничому 6 культур-фільмів, купує закордоном спеціяльну апаратуру та набу
ває в „Совкіно“ низку вже готових наукових фільмів.
Агітпропсекція, розгортаючи кампанію популяризування завдань і роботи Т-ва, організувала кадр пропагандистів і фак
тично почала обслуговувати робітничі клуби в справі створення там кіно-громадськости.
Дитячо-шкільна секція обговоренням і виправленням дитячого сценарія „Полтин
ник“ фактично почала цим, принаймні частково, переводити в життя численні побажання в минулому про участь гро
мадськосте в обговоренні сценаріїв до їх постановки.
За порівнюючи короткий час свого існування Т-во проробило й значну організа
ційну роботу. Т-во звязалося зі всіма окружними ТДРК на Україні, з числен
ними осередками навіть і не на Київщині, звичайно, з ініціятиви останніх, налагоджує спільну роботу з Радою Робітничого Кіно й, нарешті, зважаючи на пропозиції инших окружних ТДРК, зняло питання перед на
лежними вищими органами про скликання
Всеукраїнського З’їзду ТДРК, потреба в якому вже почала гостро почуватися.
Нарешті розвязано ще одне важливе питання — постійне приміщення для роботи Київського Т-ва. Ухвалено взяти в оренду приміщення кол. караїмської кінаси — цю чудову будову архітектури мавританського стилю, що має перетворитися в «Дім Кіногромадськости“. Добровольський

ПЕРША ЛАСТІВКА

У Фастові з ініціятиви залізничної орга - нізації ТДРК в клубі залізничників вiдбулась кіно-нарада парт-активу, проф-активу, робітників заводу та молоди.
На цій кіно-нараді представник Київського ТДРК, що був відряджений туди, зробив доповідь про завдання радянської кінематографії.
Доповідач та ті товариші, що виступали з приводу доповіди, обговорювали наслідки останньої парт-кіно-наряди, що відбулася
нещодавно в Москві. Після відчіту ТДРК Київщини та правління Фастівського ТДРК —нарада ухвалила резолюцію, що підкре
слює вагу та необхідність притягнення широких кол нашого суспільства до спра
ви кіно-будівництва з метою громадського контролю та активної допомоги.
Збори підкреслили, що єдиною активною формою організованої участи в радянському кіно-будівництві є праця в ТДРК.
Спинившись детально на праці ВУФКУ, збори відмітили правильно взятий ВУФКУ курс на співробітництво з широкою гро
мадськістю. Після зборів відбувся прогляд та обговорення фільму, „Одинадцятий“.
Цікаво підкреслити те, що на цих зборах було коло тисячи чоловіка. Це яскраво свідчить про те надзвичайно уважне став
лення та зацікавленість справами кіно, що помічається за останній час з боку трудящих мас. Альба