НАШІ КІНО-ПЛАКАТИ

Радянська кіно-промисловість, принаймні на ближчий період часу, не може зовсім одмовитися од використовування деяких організаційних методів, широко вживаних на капіталістичному ринкові.
Зокрема таке одмовлення навряд чи можливе в галузі реклами.
Реклама, як організаційний чинник, набуває що разу більшої питомої ваги в нашій кіно-промисловості.
Мало цього, окремі форми кіно-реклами, не відходячи од своєї первісної функції—організатора збуту, — неухильно про
совуються до самого кіно-виробництва й навіть об’єднуються з ним.
За таку особливу, специфічну форму кіно-реклами стає плакат. Кіно-плакат стало ввіходить у кіно-шиття, стає не „звичайним торговельним посередником між фільмом та його спожива
чем, але набуває значіння оповісника фільму, тлумача змісту й громадського значіння його.
Зараз вже можна сміливо твердити, що закінчене фільмове виробництво полягає не тільки у виготовленні фільму, але й в певній психічній підготовці майбутнього споживача й у належному усвідомленні ним фільму.
Плакат найбільш цінна форма оптичної реклами. Проте окремі керівники плакатної справи не достатньо усвідомлюють собі цю дійсно величезну ролю плакату, яко культурного організатора.
Вони продовжують дивитися на кіноплакат, лише як на форму комерційної реклами.
Не говорячи вже про помилковість та шкідливість такого погляду, ми повинні також визнати, що наші кіно-виробничі організації не зуміли досі налагодити художнє виробництво плакатів.
Кіно-плакати ВУФКУ не є приємний виняток.
Навіть більше,—в цілому вони гірші, ніж плакати окремих організацій Р.С.Ф.Р.Р.
Отже насамперед, що таке плакат взагалі?
Плакат своєрідна форма образотворчого мистецтва, яка ставить собі завданням певний вольовий вплив на психіку глядача.
Цей вплив скеровується безпосередньо на створення в суб’єкта, який сприймає
плакат, найбільш інтенсивної вольової підготовлености до виконання наміченого плакатом кроку.
Таким чином, основна установка плакату, - це агіта
ційно-вольовий вплив. Поза
такою установкою, - плакату нема.
Як-же плакат розв’язує постановлене перед ним завдання?
Плакат насамперед - форма оптичної реклами, тоб-то тої частини реклами, при якій око стає посередником між нашою свідомістю й об’єктом, що його рекламують.
І тому плакат мусить утримувати в собі такі елементи, які найбільш інтенсивно діють, як подразники, на ті органи чуття, що „збуд
жують увагу, викликають відповідні асоціяції та впливають на почуття.
До основних елементів сучасного плакату, ми відносимо насамперед його ударність, його чинність, рухливість.
Плакат народився, як мистецтво вулиці сучасного міста, з його швидким, гомінким життям, з його безперервним водоспадом нових відчувань, з його завжди
навантаженим роботою мешканцем. Як і все, що слугує для реклами, плакат в умовах великого міста може розрахувати тільки на швидкий, побіжний погляд городянина, який завжди поспішає.
Щоб досягти своєї мети, плакат мусить насамперед подолати увесь комплекс зорових відчувань, властивий городянину, притягти до себе увагу останнього, зупинити на собі його погляд.
Вимога чинности розв’язується загальними психологічними правилами контрасту. В даному випадкові контрасту світового, або швидче контрасту за допомогою фарб.
Фарбово -площинна трактовка плакату є шлях до розв’язання цього завдання.
Плакат мусить кричати, кликати вогнем своїх фарб, горіти яскравими плямами фарб, притягати різкими контрастами кольорів.
Але й тут, за розв’язання проблеми фарб, як і за розвязання проблеми композиційної, перед художниками-плакатистами по
встають основні труднощі: сполучити в плакаті вимоги реклами з вимогами мистецтва.
Мистецтво не відкидає чинности, але воно наполягає на виконання певних канонів. Мистецтво вимагає певної сполученосте фарб, певної гармонії відчувань.
Тут на допомогу художнику приходять: експериментальна
естетика й осіб
на галузь експериментальної психології - психологія реклами.
Дані цих наук дозволяють, не помиляючися, сполучати певні кольори, найбільш чинні, найбільш впливові на віддаленні, себ-то найбільш рекламно-дієві й разом естетично придатні.
Психологія реклами дає ретельно перевірені, готові рецепти найбільш вразливих сполучень фарб.
Вона стверджує, що найбільш придатні для плакатів такі сполучення кольорів, при яких вони однаково відлеглі одне від одного в гамі кольорів.
Нашим кіно-плакатам далеко до цього, наші кіно-плакати що до фарб безпорадні, раз-у-раз виконані млявими, брудними тонами, не говорячи вже про безнадійну банальність фарб.
Коли площинний характер трактовки є не менш важливий елемент плакатного мистецтва, коли плакат не повинен знати рельєфу, коли мистецтво плакату вимагає суцільної заливки площин, без півтонів, без світлотіни - то наші художники „роблять свої плакати саме навпаки цим принципам: широко використовують півтони, не можуть існувати без світлотіни, не уявляють собі плакату без рельєфу.
Але найбільш неприпустимі, найбільш неписьменні помилки, що їх роблять наші плакатники, - це помилки композиційного характеру.
Композиція плакату мусить бути легкою для засвоювання, зрозумілою.
Плакат мусить виявляти певний сюжетний мент, спрощувати його, схематизувати і подавати його глядачеві не як правдивість, але як правдоподібність.
Вимога такої композиційної напруженосте тягне за собою вимогу максимальної напру
женосте малюнку: малюнок повинен бути економний, як схема.
Аналогічно тому, як кіно скупчує, спрощує світ, так і кіно-плакат у своїх ком
позиційних завданнях виходить за межі окремого кадру, підноситься над кадрами, скупчує їх у певний чинний образ, образсхему, образ-символ.
Але цей образ не може бути без руху, динаміки, бо рухливість виводить глядача зі стану пасивного споглядання.
Чи потрібно доводити тому, хто бачить наші кіноплакати, як вони компози
ційно незграбні, навантажені абсолютно непотрібними деталями? В них відсутня композиційна єдність.
Це здебільшого силою причеплені один до одного розрізрені кадри фільму, а не суцільний композиційно плакат.
Композиційна неув’язка - одне з найслабших місць наших кіно-плакатів.
Врешті, на чому ми хотіли-б ще зупинитися - це питання плакатного тексту.
Текст у плакаті відограє допоміжну, але досить таки значну ролю.
Він підкреслює зміст плакату, доповнює його.
Невміле використовування шрифтів для плакатного тексту - це хиба багатьох плакатників.
Не говорячи вже про те, що наші плакатники абсо
лютно незнайомі з вимогами експериментальної психоло
гії, які вона ставить до пла
катного шрифту (характер шрифтів, відношення розмірів шрифту, відношення величини шрифту до віддал
ення міжлітерами то-що) - текст нашого кіно-плакату, за невеликими окремими винятками, абсолютно відірваний од плакату, аритмичний йому.
Наш кіно-плакат хворіє. Треба його лікувати.
Ю. Миславський
Кадр з нового фільму ВУФКУ „Крізь сльози , що його ставить на Одеській
фабриці режисер Гричер за сценарієм Гричера та Сквирського. За основу сценарія взято оповідання
Шолом- Алейхема