ПАТОС БУДНІВ

Про сучасність, як-то кажуть деякі „знавці , ніби й важко говорити. Мовляв, вражіння й настрої поточного дня не встигають встоя
тися, а каламутність і несталість - завада творчості.
Філософія встояности - не завжди правдива філософія. Не лише старі красні мистецтва,
але й кінематографія філософії такій наносить часто, як що й не смертельні, то дуже вразливі удари.
Остання робота С. Ейзенштейна, ще й досі не закінчена цілком, - фільм „Генеральна лінія , - надхнена нашою радянською сучас
ністю. Це фільм про відродження й розквіт радянської землі, радянського чорнозему. Про трактор і елеватори, про плуг і плохеньку селянську шкапу. Про робочі будні нашого села і про стрункі нафтові вежі Каспійського моря.
„Генеральна лінія вже мала бути закінчена, але через затримку радянські екрани
побачуть її, певне, десь аж до 10-ої річниці Жовтня, або, як то гадають, до Дня врожаю.
Зараз С. Ейзенштейн разом з оператором Е. Тіссе, знимаючи дальшу роботу свою „Жовтень , в той самий час роблять останні зйомки „Генеральної лінії .
Знималася „Генеральна лінія по більшості своїх епізодів на півдні РСФРР, біля Таганрогу й Ростова, а також на Мугані та біля Баку.
На одному з найбільших сільсько-господарських осередків, на Муганському будівництві, було заснято окремі й групові оранки, роботу 180 тракторів, сінопресів, плугів то що.
Тепер уже готово 63 відсотки всієї картини. Ті, що вже бачили засняті моменти „Гененеральної лінії , запевняють, ніби трактори й селянські шкапи на Ейзенштейновій плівці не менш вражають, ніж панцерники й гармати славетного „Потьомкіна .
Г. Шелест