ЛЮДИ ЕКРАНУ.

В. Г. Кричевський
Ім’я професора Василя Григоровича Кричевського досить часто тепер з’являється на екрані.
Цей один із найстаріших українських художників свій багаторічний досвід і свій хист віддав українській кінематографії.
За його художнім керівництвом ставляться тепер майже всі кіно-картини, що відбивають минуле України.
Народився В. Г. Кричевський 1872 року. Середню освіту отримав у Харківській технічній школі, а спеціальну художню й архітектурну в майстерні архітекта й художника Загоскіна.
Потім працював у відомого російського архітекта А. Бекетова. Робив архітектурні композиції будинків: Харківського суду, Азовського банку, Земельного банку, Громадської бібліотеки, залізооброблювальноіго заводу А. Алчевського в Юзовці то-що.
1902 року В. Г. Кричевський отримав за проект будинку Полтавського земства в народнім стилю першу премію на конкурсі. З 1903 по 1906 рік тривало будування цього будинку.
1906 року переїхав до Київа, де працював у театрі над постановками історичних, народніх та инших п’єс („Тарас Бульба , „Запродана наречена , „Загибель Надії то-що). Тоді-ж спроектував фасади будинків Щітковського та школи ім. С. Грушевського в Київі.
1911 та 1912 року їздив до Італії, Австрії й Німеччини для студій над мистецтвом та архітектурою.
1916 - 1917 років проф. В. Кричевський на підставі зібраного етнографічного, мистецького й архітектурного матеріялу розпочав працю про походження українського народнього орнаменту, а коли заснувалася Українська Академія Мистецтв, то його одноголосно було обрано на ректора, але В. Г. Кричевский ректорства не прийняв, а працював в Академії, як професор.
1922 року проф. Кричевський стояв на чолі комісії для реформи Академії Мистецтв, що перетворилася на Інститут Плас
тичного Мистецтва, і працював у „Кустпромспілці - вишивки „Кустпромспілки за проектами В. Г. експонувалися на виставках у Празі й Берліні. В Архітектурному Інституті викладав курс компози
ції осель, курс українських архітектурних форм і архітектурне малювання.
Тепер проф. В. Кричевський є членом етнографічної, мистецької й „софійської комісії і дійсний член археологічної комісії Української Академії Наук.
З травня 1925 року почав працю на Одеській кіно-фабриці ВУФКУ, яко художник-архітект. Зробив оформлення філь
мів: „Тарас Шевченко , „Тарас Трясило та „Борислав сміється .
Дзига Вертов
Проводир течії „кіноків - Дзиґа Вертов разом з кількома своїми співробітниками
перейшов на працю до ВУФКУ. Тут він гадає розпочати роботу що до знимання картини, яка буде присвячена економіч
ному будівництву України. Окрім того найближчі роботи його будуть: „Людина з кіно-апаратом“ і „Ленін .
Дзиґа Вертов працює в кіно з Жовтневої революції. За цей час він зробив цілу низку фільмів, виключно неігрових. З них найзначніші: „Кіно-Тиждень (біля 40 номерів), „5 років борні й перемог (історія Червоної Армії), „Держкіно-календар (біля 50 номерів), „Кіно-правда (біль
ше як 20 номерів). Поодинокі номери „Кіно-правди було випущено окремими великими картинами, як от „Життя зненацька (перша серія „Кіно-око , що була премірована на Паризькій міжнарод
ній виставці), „Радо, ступай та нарешті, „Шоста частина світу , що викликала
стільки балачок, стільки захоплення і стільки невдоволення з боку „деяких .
Під час горожанської війни Дзиґа Вертов працював за керівника воєнних знимань при Реввійськраді Південно-Східнього фронту. Потім був одкомандірований до Агіт-відділу ВЦВК’у для організації пересувних кіно, кіно вагонів та кінопароплавів.
Оператор
На Одеській кіно-фабриці закінчено знимання фільму „Два дні . Оператор Демуцький в цій своїй другій великій кар
тині показав себе не аби-яким майстром. В його руках об’єктив знимальної камери такий-же слухнячний, як пензель у руках маляра.
Д. П Демуцький - досвідчений фотограф. Працює в цій галузі з 1910 року. 1925 року фотографічні роботи його на Міжнародній виставці декоративних мис
тецтв у Парижі було нагороджено золотою медалью.
Ті роботи Д. П. Демуцького, що на виставках у Київі, Москві, Ленінграді були показані, є типовими взірцями фото-імпресіонізму, що панував та й тепер ще панує в фотографії. Виконано їх бромо-олійним засобом і знято їх всіх моноклем.
З 1923 року Д. П. Демуцький робить досліди й спроби, щоб вивести художню фотографію з того закутку, куди завів її фото-імпресіонізм, на нові шляхи, ближчі до сучасних мистецьких течій.
Сім таких робіт Демуцького зараз перебувають на виставці Асоціації революційних_митців України, а сім у Парижі.
Операторською роботою занятий Д. П. Демуцький з 1926 року. Він цілком залишив фотографію й працює лише як опе
ратор на Одеській кіно-фабриці. Протягом цього часу він зняв „Васю-Реформатора , „Свіжий вітер і „Два дні . Дзига Вертов
Д. П. Демуцький
Проф. В. Г. Кричевський