СВІТОВА ВІЙНА В РОЖЕВОМУ СОУСІ

Рухомі схеми військових дій біля Гумбіннена.
Не минуло й десяти день з моменту переходу „Уфи до рук лідера чорносотенців Гугенберга, як відбулася прем’єра нового фільму „Уфи , присвяченого світовій війні. Звичайно не можна звязувати ці дві події, бо фабрикація цього фільму почалася ще з 1925 року, але надто вже збігається підхід ав
торів фільму до подій світової війни з підходом правих видань під проводом Гугенберга. На жаль, серед історичних фактів, що є безпосередньою передумовою війни й що їх зафіксо
вано на екрані, неувічнено факту випуску Гугенберговським „Льокаль-Анцейгером негайного додатку з повідомленням про
мобілізацію, за 24 години до її дійсного оголошення. Факт цей відограв велику ролю, прискоривши розвиток багатьох дальших подій.
Що до самого фільму, прем’єру якого, обставлено було дуже урочисто (наче-б то без смокінгу знову переживати тра
гічні хвилини світової бойні не можна), критичний підхід до нього мимохіть розпадається на дві частини: по внутрішній структурі, фільм складається з оживленої схематичної картини військових дій з одного боку, й низки ілюстрацій, що оживляють цю картину, з другого.
Найбільш цікава частина фільму, це, звичайно, ці рухливі схеми військових дій, ці графічні коментарії до стратегічних пере
сувань, угруповань, сутичок. Силу вигадливости й праці покладено в ці 150.000 мультиплікаційних кадрів, але, звичайно, в них не почувається життьовий нерв велетенських подій, в них не пульсує жива кров.
Не можна досягти й справжньої правдоподібносте через те, що стратегічні причини й наслідки перемог та поразок світової війни ще й досі різні історики ос
вітлюють різно. До того-ж у цьому фільмові неприємно діє те, що автор користується часто-густо з застарілих дипломатичних пояс
нень генеральних штабів того часу, на зразок злополучного «збігу нещасливих обставин .
Роблячи загальну оцінку фільму, доводиться зазначити, що над усім фільмом тяжить якась вульгарна фальшовність, що надає йому ха
рактеру провінціяльного фейлетон
чику. Кращим доказом такого твердження слугують затаскані алегорії, захватна символіка, що разу-раз перериває дію фільму. Коли панує мир, його треба змальовувати отарою спокійних овець. Небезпеку війни треба симолізувати звичайним газетним порівнанням з хмарою, що стягується на політич
ному обрії. Для цього показують географічну мапу Європи, яка за
волікається димом. Після напису, де говориться про те, що російське військо ринулося до Східньої Прусії, показують мапу Східньої Прусії залиту водою. Ці порівнання
споглядально доводять убозство смаку творців цього фільму. Все-ж низка сцен, як то сцена бійки в
шанцях, гарматний бій, рукопашний бій то що, надовго врізається в пам ять.
Але в цих-же сценах особливо яскраво почувається виховавче значіння молодої радянської кінематографії. Вже зараз можна говорити не про американський монтаж, а про монтаж радянський та про радянські напливи й переходи.
Це явне копіювання з радянських зразків у найбільш сильних сценах фільму відзначено було майже всією берлінською пресою, не зважаючи на її політичну орієнтацію.
Зате ці сцени не мають такої цінносте, як сцени мультиплікаційні, бо не можна забувати, що на початку війни кіно-операторів на фронті майже не було.
Усі відповідні сцени поставлено в ательє. Через це жахливу картину військової дійсносте підлакували й зробили її легкою для сприймання навіть „дамськими нервами. Фільм старанно минає будні війни: не видко шпиталів, трупів та інвалідів, а коли вже й показують салдатів, що йдуть у бій на вірну смерть, на їхніх обличчях не прочитаєш прокльону на адресу заколотників війни. Навпаки, яскраво почувається спів німецького національного гімну.
Фільм старанно уникає показувати німецького кайзера, хоч і показує усіх правителів держав, що брали участь у світовій війні. Намагалися уникати демонстрацій залі з глядачем. А настрій був відповідний. В кожного глядача було якесь недовір
ливе, підозріле ставлення до свого сусіда, й часом оплески вривалися шиканням з другого боку.
Дивлячися на цей фільм почуваєш, що можна було-б зробити з иншим підходом. Який грандіозний архів красномовних
фактів міг-би зібрати об’єктивний оператор. Почуваєш, що за даний фільм узялися з негодящими засобами
Жахливу дійсність підфарбували рожевими фарбами. Замісць могутнього голосу протесту, про
лунав якийсь невиразний фальцет, співаючи націоналістичних мотивів. Даремно виробництво цього фільму прикрили таємницею мовчання. Кореспонденція закордонного жур
наліста, сполошивши європейську громадськість, уперше висвітливши виробництво цього фільму й там прискоривши появу його на суд публіки, лише зробила йому незаслуговану рекламу.
Замість могутнього епосу, нам показали лише дешевий газетний фейлетон.
Це й зрозуміло. Не можуть-же оці володарі думок німецького мі
щанства, оці всесвітні Гугенберга дати людству правдивий і щирий фільм про жорстоку й жахливу бой
ню людську, що зветься „світовою війною . Ані „Великий парад , ані „Готель Імперіяль , ані цей Гугенбергів фільм не показали і не можуть показати правди.
Спектатор
Рудольф Шільдкравт - відомий німецький трагік, що виїхав до Америки, де знімався в фільмі „Це нарід . Він грає тут ролю старого єврея, що від
нього відступається його син-кар’єрист.