З ЩОДЕННИКА РАДЯНСЬКОГО СЦЕНАРИСТА

(Дискусійні нотатки)
Записувати в щоденникові звичайно починають з дати. Рік поточний.
Місяць та число байдужісінько які, бо в нашім сценаристівськім житті „все тече - й тече таки достоту ліниво, як води змілілої річки, й вирушаючи в річний рейс, ми що-разу неминуче повертаємось до тої-ж точки, звідки вирушили.
Можливо, що звідси й звичка ходити з кутка до кутка по кімнаті, коли тебе кільцем оточують „професійні неприємності.
Чи пам’ятаєте, як Куприн пародирував стиль бульварновеликосвітської белетристики?
„Граф, мов-би зранений лев у клітці, кидався по свойому кабінетові, що його застелено коштовними килимами з інкрустацією .
Соромлячися власного вештання, сідаю до столу. Розкриваю останнє число (7-е) „Кіно й - ...
переходжу до чергової нотатки, що її навіяно статтею С. Ор’а „Сценарій треба робити .
Хто на що скаржиться?
С. Ор скаржиться на те, що в наших сценаріях за малим не кожен кадр „заправлено густим шаром літератури , і в цій останній „не можна знайти анічого, що можна було-б передати на екрані .
Я скаржуся на те, що мої колеги сценаристи занедбали літературну форму викладу сценарія. Сценарій часто пишуть умисне протокольно, вивалашеною мовою та часто-густобезграмотно, навіть як автор цілком володіє літературним стилем та має дуже відоме в світі літератури чи журналістики ім’я.
Розмежуємо строго два розуміння:
Матеріал сценарія та форма викладу.
Перший адекватний до матеріалу фільма. Це, насамперед, зоровий образ. Об’єкти зорового сприйняття гармонічно роз
ташовано в просторині й, сполучаючися на одиниці пластичної композиції - кадри, вони створюють динаміку фільму: сюжет, ритмічний малюнок, монтаж.
Різниця тільки-но в тому, що режисер, який оформлює дію
фільму, оперує з конкретним людським та річовим матеріалом і в його розпорядженні є складний апарат безпосередньо тех
нічного та естетичного впливу на цей матеріал (світло, плівка, апаратура то що). У сценариста-ж кіно-драматичний задум виливається на абстрактно-рисувальну форму сценарія.
Режисер показує. Сценарист змальовує видовисько, що його має розгорнути режисер.
Режисер будує екрановий образ, - що його бачимо, зорововпливовий, матеріяльний. Сценарист, незалежно від того, чи думає він екрановим образом, чи ні, примушений передавати свій задум за допомогою символів - умовних, схематичних визначень, рецептів, формул.
Форма викладу сценарія - словесно-описова з установкою на вислів.
Погляньте в перший-ліпший з сучасних досліджень поетики. Ви бачитимете, що таке визначення подібне до визначення літературної форми загалом.
Один кадр сценарія має в собі якихось дві-три рядки тексту. Слово менше рухливий матеріял, як рух, жест, зоровий образ.
Часто, щоб пояснити вираз обличчя на крупнім плані, пот
рібно до десятка речень, у той час, як всенький кадр тягнеться на екрані що найбільше мить.
Переглядаючи „зразковий сценарій, частенько натрапляєш на таки „зразки лаконічного стилю: 101. Крупно. Обличчя Н. І тільки.
Ось приклад того „обезлітературювання* кадру, що про нього, очевидячки, мріє С. Ор.
Нерухливу словесну масу треба вдосконалювати, тренірувати для того, щоб пристосувати її до цільового призначення сценарія - стисло, односкладово, але вичерпуюче з’ясувати режисерові „проект зорового образу.
„Крупно. Обличчя - не образ і не символ, а порожнє місце, почтова листівка, що на ній написано тільки-но адресу.
Спробуйте в кількох словах викрити, приміром, психологічний
Кадр з нового фільму ВУФКУ „Цемент“ за романом Ф. Гладкова. Арт. Надемський в ролі Лухави.