778.5 (05)]
„Rіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН
ЗМІСТ: О. Шуб - „Дайте плівки , Л. Пейтлін - „Донбас в об’єктиві , Віраж - „Сльози , М. Буш - „Важливий винахід , І. Леонос - „Король екрану , О. Влизько - „Кіно (вірш), І. Сип. - „Нервові. не читайте , Д. Маріян - „Несвоєчасні думки ,
Кертес - „Прокатна діяльність ВУФКУ , Альф - „Екран Москви , М. Сачук - „По той бік , Кадри Заходу.
Художні роботи Г. Орлова, Ю. Кривдіна та М. Івасюка.
Кіно-блокаду, що існувала протягом низки років між союзними кіно-організаціями, тепер остаточно ліквідовано. Услід за першим обміном 9 українських картин на 30 совкіновських, переведено обмін шости українських на 20 картин виробництва Совкіно. Одночасно з ним між ВУФКУ та Совкіно - двома найбільшими в Союзі кіно-організаціями - складено загальну угоду. в справі дальшого та постійного взаємного просування своєї продукції по всій території СРСР. В основу цієї угоди покладено принцип еквівалентного обміну картинами з тим, що картини, які після обміну залишаються вільними в розпоря
дженні тої або иншої організації, поступають в розпорядження иншої організації, або на засадах купівлі-продажу за добровільною згодою сторін, або на засадах перепрокату.
Ця угода має величезне господарче значення. ВУФКУ набуває для своєї продукції ринок, учетверо більший за його власний, Совкіно теж набуває для реалізації своєї продукції український ринок, що є найбільший після РСФРР’івського. Картини ВУФКУ та Ссвкіно замість колишнього безцільного ле
жання на полицях з-за примхи ворожих сторін, будуть давати на величезній території Союзного ринку значно більші прибутки, ніж раніше, й цим забезпечать значне поширення ринку та загальне піднесення всієї радянської кінематографії.
Але крім господарчого значення ця угода має ще й величезне політичне значення. Ця угода в корні змінить співвідно
шення між картинами радянського та закордонного виробництва на всьому Союзному ринкові. До цього часу радянські картини в прокатові ВУФКУ посідали всього 10 - 12%, на території РСФРР % радянських картин був трошки більший, але взагалі радянського глядача годували все-таки закордонною нісенітницею.
Тепер, в перший-же місяць реалізації першої угоди що до обміну картинами, співвідношення між радянськими та закордонними картинами міняються так, що радянських картин ми бу
демо мати на Україні 60%, а закордонних лише 40 /0. ВУФКУ має можливість дати Совкіно 27 картин, а на 1-е листопада цього року ще 25 нових картин. Совкіно теж зможе, випускаючи біля 40 нових картин на рік, наблизити % радянских
картин до 50. Будування кіно-фабрики в Київі, що, починаючи з майбутнього року, одна буде випускати до 50 картин на рік, дасть нам можливість поступово наблизитись до максимального позбавлення залежности від закордонного кінематографічного ринку.
Америка - країна найбільшого розвитку кінематографії - зовсім майже не пропускає закордонних картин. Там це робиться
всемогутніми американськими концернами, що захопили в свої руки виробництво, прокат та театри, лише з страху конкуренції закордонних картин. Питання про боротьбу з закордонними картинами у нас стоїть в зовсім иншій площині , але значно гостріше. У нас питання про закордонні картини - є питання про ідеологічне виховування або розклад мас Обмеженість на
шого виробництва з одного боку, та ускладнення моменту кількосної обмежености наших картин в умовах відсутности нормальних взаємовідносин між кіно-організяціями, з другого боку, примушували нас в значній мірі користуватися закордон
ними картинами, не зважаючи на невідповідний ідеологічний зміст їх. От чому угода між ВУФКУ та Совкіно, що дає можливість відразу в значній мірі зменшити кількість та вплив закордонних картин, а в перспективі, навіть близький - через рік, звести ролю закордонних картин до мінімуму, має таке величезне політичне значення.
Але справа реалізації не тільки загальної угоди між кіноорганізаціями, а навіть першої частини її - обміну картинами - упирається в потребу обох кіно-організацій мати велику кіль
кість плівки для друкування картин. Ні Совкіно, ні ВУФКУ не гадали, мабуть, взагалі, а особливо цього року мати можливість просувати свою продукцію за межі своєї монопольної території, бо виробничі плани Совкіно та ВУФКУ зовсім не передбачають ні друкування потрібної кількости копії для обслуговування сусідніх республік, ні потрібної кількости плівки для друкування цих копій.
ВУФКУ та Совкіно для реалізації своєї продукції за всі три минулих роки потрібно було 10 міл. метрів плівки. Цю плівку одержуємо з-за кордону. Справа одержання цієї плівки звязана з питанням про наш імпортний контингент, а ми, щоб то не було, повинні одержати ці 10 міл метрів плівки по-за залежностю так від контингенту цього року, як від імпортного контингенту майбутнього року.
Для майбутнього року питання що до кількости плівки, потрібної для взаємного обміну продукцією, у відношенні до імпорт
ного контингенту ніякого значення мати не буде. Справа в тім, що та кількість екранів, що є на території Союзу, вимагає певної кількости картин, певної кількости копії та певної кількости плівки. Як що не дозволити довозу плівки для друку
вання радянських картин - все рівно така-ж кількість плівки потрібна буде для друкування закордонних картин плюс ще та валюта, що потрібна буде для сплати ліцензів на закордонні картини.
Гострота питання що до просування радянської продукції вимагає негайного розвязання справи з плівкою. Виробництво майбутнього року буде значно поширено й наші лабораторії не спроможні будуть переробити в достатній для обслуговування всієї території Радянського Союзу кількості копій старих картин та виробництва майбутнього року.
Крім того, тепер справа йде про реалізацію продукції двох кіно-організацій за три роки, картин старих, що з кожним мі
сяцем втрачають свою цінність, так художню, як і господарчу. Радянське суспільство цілком слушно вимагає тепер радянських картин на радянських екранах.
Всі старі суперечки між кіно-організаціями розвязані й на папері ми маємо повну згоду та цілковиту можливість демон
струвати радянські картини на території всього Союзу. В дійсності-ж угода між Совкіно та ВУФКУ залишиться тільки на папері, як що ми не будемо мати відповідної кількости плівки. Справа йде всього про 10 міл. метрів плівки - 1.000.000 карб.
Ці 10.000.000 метрів плівки, щоб то не було, треба одержати.
О-Шуб.
„Rіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ № 13 (25)Червень, 1927 року
№ 13 (25)
ЗМІСТ: О. Шуб - „Дайте плівки , Л. Пейтлін - „Донбас в об’єктиві , Віраж - „Сльози , М. Буш - „Важливий винахід , І. Леонос - „Король екрану , О. Влизько - „Кіно (вірш), І. Сип. - „Нервові. не читайте , Д. Маріян - „Несвоєчасні думки ,
Кертес - „Прокатна діяльність ВУФКУ , Альф - „Екран Москви , М. Сачук - „По той бік , Кадри Заходу.
Художні роботи Г. Орлова, Ю. Кривдіна та М. Івасюка.
Дайте плівки
Кіно-блокаду, що існувала протягом низки років між союзними кіно-організаціями, тепер остаточно ліквідовано. Услід за першим обміном 9 українських картин на 30 совкіновських, переведено обмін шости українських на 20 картин виробництва Совкіно. Одночасно з ним між ВУФКУ та Совкіно - двома найбільшими в Союзі кіно-організаціями - складено загальну угоду. в справі дальшого та постійного взаємного просування своєї продукції по всій території СРСР. В основу цієї угоди покладено принцип еквівалентного обміну картинами з тим, що картини, які після обміну залишаються вільними в розпоря
дженні тої або иншої організації, поступають в розпорядження иншої організації, або на засадах купівлі-продажу за добровільною згодою сторін, або на засадах перепрокату.
Ця угода має величезне господарче значення. ВУФКУ набуває для своєї продукції ринок, учетверо більший за його власний, Совкіно теж набуває для реалізації своєї продукції український ринок, що є найбільший після РСФРР’івського. Картини ВУФКУ та Ссвкіно замість колишнього безцільного ле
жання на полицях з-за примхи ворожих сторін, будуть давати на величезній території Союзного ринку значно більші прибутки, ніж раніше, й цим забезпечать значне поширення ринку та загальне піднесення всієї радянської кінематографії.
Але крім господарчого значення ця угода має ще й величезне політичне значення. Ця угода в корні змінить співвідно
шення між картинами радянського та закордонного виробництва на всьому Союзному ринкові. До цього часу радянські картини в прокатові ВУФКУ посідали всього 10 - 12%, на території РСФРР % радянських картин був трошки більший, але взагалі радянського глядача годували все-таки закордонною нісенітницею.
Тепер, в перший-же місяць реалізації першої угоди що до обміну картинами, співвідношення між радянськими та закордонними картинами міняються так, що радянських картин ми бу
демо мати на Україні 60%, а закордонних лише 40 /0. ВУФКУ має можливість дати Совкіно 27 картин, а на 1-е листопада цього року ще 25 нових картин. Совкіно теж зможе, випускаючи біля 40 нових картин на рік, наблизити % радянских
картин до 50. Будування кіно-фабрики в Київі, що, починаючи з майбутнього року, одна буде випускати до 50 картин на рік, дасть нам можливість поступово наблизитись до максимального позбавлення залежности від закордонного кінематографічного ринку.
Америка - країна найбільшого розвитку кінематографії - зовсім майже не пропускає закордонних картин. Там це робиться
всемогутніми американськими концернами, що захопили в свої руки виробництво, прокат та театри, лише з страху конкуренції закордонних картин. Питання про боротьбу з закордонними картинами у нас стоїть в зовсім иншій площині , але значно гостріше. У нас питання про закордонні картини - є питання про ідеологічне виховування або розклад мас Обмеженість на
шого виробництва з одного боку, та ускладнення моменту кількосної обмежености наших картин в умовах відсутности нормальних взаємовідносин між кіно-організяціями, з другого боку, примушували нас в значній мірі користуватися закордон
ними картинами, не зважаючи на невідповідний ідеологічний зміст їх. От чому угода між ВУФКУ та Совкіно, що дає можливість відразу в значній мірі зменшити кількість та вплив закордонних картин, а в перспективі, навіть близький - через рік, звести ролю закордонних картин до мінімуму, має таке величезне політичне значення.
Але справа реалізації не тільки загальної угоди між кіноорганізаціями, а навіть першої частини її - обміну картинами - упирається в потребу обох кіно-організацій мати велику кіль
кість плівки для друкування картин. Ні Совкіно, ні ВУФКУ не гадали, мабуть, взагалі, а особливо цього року мати можливість просувати свою продукцію за межі своєї монопольної території, бо виробничі плани Совкіно та ВУФКУ зовсім не передбачають ні друкування потрібної кількости копії для обслуговування сусідніх республік, ні потрібної кількости плівки для друкування цих копій.
ВУФКУ та Совкіно для реалізації своєї продукції за всі три минулих роки потрібно було 10 міл. метрів плівки. Цю плівку одержуємо з-за кордону. Справа одержання цієї плівки звязана з питанням про наш імпортний контингент, а ми, щоб то не було, повинні одержати ці 10 міл метрів плівки по-за залежностю так від контингенту цього року, як від імпортного контингенту майбутнього року.
Для майбутнього року питання що до кількости плівки, потрібної для взаємного обміну продукцією, у відношенні до імпорт
ного контингенту ніякого значення мати не буде. Справа в тім, що та кількість екранів, що є на території Союзу, вимагає певної кількости картин, певної кількости копії та певної кількости плівки. Як що не дозволити довозу плівки для друку
вання радянських картин - все рівно така-ж кількість плівки потрібна буде для друкування закордонних картин плюс ще та валюта, що потрібна буде для сплати ліцензів на закордонні картини.
Гострота питання що до просування радянської продукції вимагає негайного розвязання справи з плівкою. Виробництво майбутнього року буде значно поширено й наші лабораторії не спроможні будуть переробити в достатній для обслуговування всієї території Радянського Союзу кількості копій старих картин та виробництва майбутнього року.
Крім того, тепер справа йде про реалізацію продукції двох кіно-організацій за три роки, картин старих, що з кожним мі
сяцем втрачають свою цінність, так художню, як і господарчу. Радянське суспільство цілком слушно вимагає тепер радянських картин на радянських екранах.
Всі старі суперечки між кіно-організаціями розвязані й на папері ми маємо повну згоду та цілковиту можливість демон
струвати радянські картини на території всього Союзу. В дійсності-ж угода між Совкіно та ВУФКУ залишиться тільки на папері, як що ми не будемо мати відповідної кількости плівки. Справа йде всього про 10 міл. метрів плівки - 1.000.000 карб.
Ці 10.000.000 метрів плівки, щоб то не було, треба одержати.
О-Шуб.