ДОНБАС В ОБ’ЄКТИВІ

Є заводи з двома димарями, трьома... Але на заводі, де ми зараз провадимо знімання, димарів стільки, що їх не злічити.
І всі димлять... завод працює...
Домна на заводі, це не те що Домна вдома.
Остання в спідниці, а на заводі - в димарях з якимись чудернацькими хитрими фігурами й з вогнем, сильним, неможливим від жару вогнем.
Вогонь з суміщу залізної руди, коксу та каміння, - це чавун.
Ӏ коли цей плинний чавун клекоче коло відтулин домни, тоді, коли робітники тікають од цієї рідкої смерти, - тоді починає крутиться ручка кіно-апарату.
З різних пунктів хапає, чи, краще, вихоплює Вертов кадри в цьому гуркотанні й струмені вогню.
Це він примушує плигати оператора Кауфмана через вогонь, дихати всіх нас отруєним газами повітрям, лізти з апаратами на дах, на димарі й взагалі туди, куди й не подума навіть подивитися звичайний смертний.
Коли ми зацікавлюємо иноді робітників своїми апаратами десь в инших місцях, то тут на нас ніякої уваги не звертають, тут досить роботи й без нас.
Кожний робітник у момент виплавки зіркий, уважний, - йому загрожує смерть від кожного непевного руху.
А зовнід омни, - „котачі , - це ті, що возять 16-пудові тачки з вантажем пудів по 35 коксу, руди й каміння.
Сьогодня в них під час п ятихвилинної перерви раптова радість; вчора ми їх зфотографували, а сьогодня картки переходять з одних до других червоних від руди рук.
Тут зустрічаєшся з дійсним робітником, справжнею працею. Тут почуваєш зріст і міць нашого Союзу. Цейтлін