ЛУНА ЖОВТНЯ
У день, коли райдужно мінливі струмки охолоджують спеку розпалених плит і газетники жваво кричать серед вуличної метушні,
Уночі, коли, широко розкинувшися, Ленінград величаво спить після трудового дня, - на майдані
Урицького, в Зимовому палаці, на Васильковському та на Виборгській, по всіх місцях великого міста революції в щоденне шумовиння вплітається якесь инакше, тривожне життя.
Знову з Фінляндського вокзалу в запломбірованому вагоні приїздять проводирі революції, знову фігляр-Керенський істерикою намагається зупи
нити невмолимі події історії, знову біжить із фронту сірий потік шинелів, щоб у червневі дні, злившися з робітничими кепі, уперше вийти на штурм тимчасового уряду. Знову, як у суворі Жовтневі дні, розбурханим мурашником, у щетині штиків та махорочного диму, кипить Смольний і
мовчазною тінню повз розведений міст пропливає „Аврора .
Знову серед буднів двадцять сьомого року встає суворий сімнадцятий рік...
День і ніч невтомно кується картина „Жовтень , яку Ейзенштейн готує до урочистих роковин.
По ночах, у фосфоричному світлі прожекторів та юпітерів, прокидається майдан
Урицького, пороховий дим застилає хисткі обриси палацу й будить тривожну луну тріскотання рушниць.
Під копитами чавунових коней на склепінні генерального штабу сидить „главком
Ейзенштейн і метушиться жвава армія слухяних помрежисерів.
А вдень, у тропічну спеку, то тут то там виринає парусинова парасолька й білий
корковий шлем Едуарда Тіссе, який невтомно накручує метри коштовної плівки.
Блискучі свічада ловлять і без того сліпуче сонячне проміння, й в яскравому світлі коливаються страусові пера на велетенських шляпах дам у старомодних убраннях, з парасольками, гострими зака
блуками, що роздирають забутий плакат - „хай живе робітничий контроль над виробництвом .
А після знімання, під час недовгих хвилин спочинку, серед юрби цікавого глядача, золотопогонний прапорщик добродушно копирсає штиком у пляшці боржому.
Не тільки невтомна армія кіно-робітників творить цей фільм, - увесь Ленінградський пролетаріят бере
в ньому безпосередню участь: у неділю та инші святкові дні тисячні колони Виборгців та Василєстровців віддають себе в розпорядження Ейзенштейна й, заповнюючи вулиці, перекидаючи трамваї, будують червневі барикади, згадують старі бійки.
Коли з пролетаріятом справа гаразд, то значно гірше
довелося Ейзенштейну створювати тимчасовий уряд. Воістину йому було важче утворити свій кабінет, ніж само
му Мілюкову, й багато курьйозів могли-б розповісти
жваві помрежі про свою біганину по місту в шуканнях пухнатих вусів того-ж Мілюкова.
Але тепер увесь кабінет зібрано й знову Мілюков, Некрасов, Терешенко, Шинкарев... увесь «тимчасовий уряд» засідає в малахитовій залі палацу, на диво слуханий вказівкам режисера, знову, перевдягнувшися матро
сом, тікає Керенський, надходить і перемагає революційна хвиля й у моторошній правдоподібності сплітаються героїчне й жалюгідне, трагічне й смішне, й повстають:
„Десять днів, що зрушили світ .
В Москві, в Ленінграді розгорнулися грандіозні й величні сцени знімання фільму про епоху, що до неї НІЩО не дорівняється. Це не один Ейзенштейн творить цей фільм, це пролетаріят обох великих міст є творцем картини. Альф
Кадри з фільму „Жовтень“. Режисер Ейзенштейн, оператор Тіссе. Вгорі: револю
ційна варта біля банків. Внизу: штурм Зимнього палацу. По середині: матрос і
робітник, оборонці Смольного.
Вгорі: до розведених мостів Петрограду підійшов крейсер „Аврора . Внизу, жінки - салдати ударних баталь