ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ

(До Всеукраїнської кіно-наради)
I.
Досі значення кіно розглядалося в нас лише з погляду соціальної пропаганди.
Тільки тепер дехто почав говорити про значення кіно-промисловости, як однієї з найважливіших галузів народнього господарства.
Широкі кола нашого суспільства не уявляють собі того, що кіно-промисловість, маючи дуже коротку (30-тирічну) історію свого існування, в капіталістичних країнах, останніми роками особливо, досягла досить значного господарчого успіху й посіла одне з видатніших місць у господарчому житті цих країн.
Особливо значних успіхів досягла кіно-промисловість американська.
В американській кіно-промисловості працює 300.000 чол. постійних робітників. Інвестований капітал кіно-промисловости становить півтора мільярди доларів (за статистичними відомостями кінематографічної промисловости П. А. С. Ш. за 1925 рік).
Кіно-промисловість Америки посідає третє місце в країні, поруч з иншими галузями народнього господарства. Пересічна річна продукція в ній складає півтори тисячі картин.
Річний прибуток від продажу квитків до кіно-театрів виносить 500 мільйонів доларів.
Зовнішній ринок американська кінематографія охопила на 80 - 90%- Мільярди доларів золотом що-року ввозяться в країну за картину американського виробництва. Видатне місце посідає кіно-промисловість і в цілій низці европейских країн.
II.
Радянська кінематографія нараховує загалом чотирі роки своєї історії.
По-справжньому кінематографія наша почала зростати і квітнути лише за останні чотирі роки. Кіно-примисловість, зроста
ючи з метою соціальної пропаганди, ще й досі розцінюється лише з такого погляду. Мало кому відомі господарчі успіхи нашої кіно-промисловости, той процес надзвичайного зростання й піднесення, що спостерігається в нас за останні роки, та перспективи цієї галузі промисловости.
Українська кінематографія зросла на уламках ханжонківської та єрмольєвської кінематографії, на рештках приватних прокатних контор, що обслуговували Україну. Майже без коштів, чотирі роки тому, почала існувати українська кінематографія. Нині-ж вона становить досить міцну галузь господарства.
Зріст кіно-промисловости бачимо з таких чисел:
На 1-ше жовтня 1923 р. на Одеській та Ялтинській фабриках, відновлених з руїн минулого, працювало всього 47 чоловіка, на 1 жовтня 1924 р. - 162 чол., на 1 жовтня 1925 р. - 300, на 1 жовтня 1926 - 512, а нині працює 541 чол.
В 1923 році було виготовлено 5 картин, в 1924 - 22, в 1925 - 15, в 1926 (до червня) - 17 картин. В 1926-27 році передбачається виробити 80 картин.
Кількість випущеного негативу була така: в 1923-24 р. - 5.850 метрів, в 1924-25 р. - 38.401 метр, в 1925-26 р. - 45.461 метр готового негативу.
Позитивів було випущено: в 1923-24 р, - 21.950 метрів, в 1924-25 р. - 636.107 метрів і в 1925-26 р. - 1.149.516 метрів. Теперішній виробничий рік дасть 220.200 метрів негативу та 2. 212.279 метрів позитиву.
В 1923-24 р. на обох фабриках працювало 4 режисерські групи, в 1924-25 - 5 груп, в 1925-26 р. - 11 груп, а тепер на Одеській та Ялтинській фабриках працюють 23 режисерські групи.
Дуже важно довелося перші роки з сценаріями, потрібними для ставлення картин. Кінематографії на Україні до 1923 року не існувало, і це природньо обумовлювало відсутність письменників-сценаристів.
В 1924-25 р. надійшло вже 295 сценаріїв, у 25-26 році - 772 сценарії, а за 9 місяців нинішнього року - 466 сценаріїв. Слід зазначити, що з надісланих сценаріїв визнаються за
придатні й приймаються лише 5%. Та шляхом природнього одбору виділяється постійне, хоч і вузьке коло сценаристів, і тому і якість сценаріїв, і відсоток придатних поступово збільшується.
Проте неможна сказати, що сценарна криза остаточно знищена, тому завдання притягувати до тісного співробітництва літературні кадри, що вже існують, та завдання виховувати нові кадри сценаристів є й буде ще довгий час одним із найважливіших наших завдань.
Усі ці цифри, що показують швидкий зріст виробництва за останні часи, бліднуть перед найближчими перспективами, що відкриваються перед українською кінематографією, коли буде збудовано Київську кіно-фабрику. В найближчі два роки робоча сила, що працює на кіно-підприємствах, зросте на 2000 чоловіка, кількість режисерських груп - до 35, і що-року ВУФКУ випускатиме понад 100 картин.
Не менші досягнення ВУФКУ має й в галузі технічній. Фабрики ВУФКУ устатковано по європейському зразку, а наші картини, як і взагалі радянські, як акторським виконанням, так і технікою, в частині, що залежить цілком от фабрики,- - не пасуть задніх поруч з європейськими. Значно відставала і про
довжує відставати в нас від європейської кіно-промисловости лабораторна робота.
В цій сфері, аж до останнього часу, в нас панують кустарні, дідівські способи. Тепер ВУФКУ організувало в Київі централь
не лабораторію масового виробництва позитивів, і роботи ці тепер одійшли від фабрик, що виготовлюють лише перший робочий позитив.
При лабораторії організовано науково-дослідчий кабінет. До участи в його роботі притягнуто й надалі будуть притягатись
люди науки, що допоможуть нам підняти на певну височінь цю галузь кінематографії,
Центральна лабораторія випускає щорічно до 2 1/2 мільйонів метрів позитиву, а в звязку зі зростом виробництва, вона в найближчі два-три роки буде поширена, щоб виробляти 9 мільйонів метрів плівки на рік.
III.
Головне питання, що стоїть перед нашим кіно-виробництвом, це питання про „якість продуктів з погляду їхньої художньотехнічної досконалости.
Кадри з фільму Ялтинської кіно-фабрики „Каламуть . Режисер Г. Тасін, оператор Бельский, сценарій М. Лядова.