КОЛИ КІНЕМАТОГРАФІЯ

„ВІЛЬНА ...

Чому в Парижі не пощастило поставити „Воскресіння Толстого?
Коли радянська кінематографія тільки-но організувалася, люди, які називали себе старими спецами тільки через те, що вони старі, говорили:
- Без приватної ініціятиви нічого не буде. Коли кіно в руках держави, воно не вільне й не існуватиме.
і- Проте, радянська кінематографія існує й існує досить міцно. Навіть великі закордонні й до того-ж буржуазні критики визнають, що радянська кінематографія не сьо
годні, так завтра зробиться наймогутнішою в світі.
Ну, а як справи на Заході? Ми не говоримо про Америку, де всі хиби виправляють мільйони.
Погляньмо на Францію, - цю батьківщину кіно. Адже саме тут 30 років тому винайдено кіно.
Ми не. писатимемо про загальний стан французького кіно. На
ведемо тільки один факт. Для нас він особливо цікавий. Поперше тому, що він відбувся з Марселем Лерб’є, талановитим французьким режисером, по-друге тому, що справа йде про інсценіровку геніаль
ного роману Л. Толстого. Мова про „Воскресіння”.
Отже надамо слова Марселю Лерб’є.
„Зараз у Парижі демонструють фільм „Воскресіння , американсь
кого виробництва. А між тим, три роки тому, цей фільм знімали в Парижі.
Його почав знімати я, - Марсель Лерб’є. Я зібрав коло себе своїх друзів, я дістав потрібні кошти. Один банкір погодився дати мені гроші. Почалася постава. Справа н а ч е б - т о налагоджувалася. Ми швидко зробили четверту частину картини. Витрачено було 300 тисяч франків.
І раптом нещастя. Я захворів Серьйозно, тяжко, на довго. Коли за кілька місяців я одужав і хотів узятися до роботи, я побачив, що мої актори розбіглися, що мої товариши незадоволені, що моя
справа загинула. Проте я вирішив зробити все, що можливо, й продовжувати працю. Це мені пощастило, хоч і з великими труднощами.
Несподівано дзвоник телефоном американського режисера. Він сповістив мене про те, що він теж вирішив знімати „Воскресіння” Толстого. Він пропонує купити в мене сценарій, - я одмовляюся.
Я кажу, що не можу продати сценарій без фільму, без тої частини фільму, що її вже зроблено. Американець видимо зі мною погоджується. Він визнає моє право першости на поставу, й наче-б-то відмовляється від свого проекту. З цими словами американець виїздить із Парижу.
Тоді з подвійною енергією я беруся до роботи. Всю цю енергію я витрачаю на розшуки капіталістів, намагаюся переконати їх узяти участь в моєму проекті. Мені це щастить. Мені обіцяють потрібні кошти. Я знову беруся до роботи.
І в цей час мене приголомшує повідомлення про те, що американський режисер розпочав знімання „Воскресіння” в Америці. І яке велетенське знімання! 20 мільйонів франків витрачено на фільм! Сина Л. Толстого запрошено за консультанта. Який розмах! Над-бойовик! Що мені лишається робити?
Таке становище кіно у Франції - батьківщини кіно Ми, режисери, - ми поза правом. Ми залежимо від усмішки капіталістів і більш над усе від примх його Величности Долара”. Віраж
Кадри з фільму „Воскресіння
Катюша Маслова та князь.