(778.5 (05)]
„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН
„ЗМІСТ: О. Шуб - План чи стихія , Д. Фальківський - „В кіно (вірш), М. Юдин - „Радянське кіно-аматорство , М. Ятко -
„Скажений автобус , Л. Олександровський - „Біржа облич , Л. Скрипник - „Експериментальний фільм , Д. Бузько - „Криза й політика , А. Альф - „Екран Москви , Хроніка, Спектатор - „Паруфамет показує , Кадри Заходу.
Художні роботи В. Девятніна, Г. Крюкова та Ю. Кривдіна.
(В порядку обговорення)
Основні труднощі в нашій роботі, - це боротьба між елементами плану й елементами стихії, що панує в усьому нашому виробництві в цілому та по окремих його частинах.
Кінематографія, що втілює в себе продукт людської думки й почуття, відображаючи на екрані утвори людського мистецтва, зберігає в цій частині всі елементи індивідуалізму, випадковости й стихії - властиві процесу творчости.
Але з другого боку, кінематографія, як промисловість, як фабричне виробництво, вимагає обов’язкового планування всіх процесів праці, не зносить випадків та стихії.
Доки наша кінематографія перебувала в стані зародження, доки ми напомацьки шукали шляхів, доки ми виробляли одиниці фільмів (меньше 10 на рік) та витрачали на виробницво порівнюючи невеликі кошти, до елементів стихії можна було ставитися толерантно.
Але тепер, коли ми виходимо на широкий шлях розвитку кінематографії, коли ми хочемо, щоб кінематографія зробилася одною з найбільших галузів народнього господарства, коли ми
маємо вже дві фабрики й матимемо незабаром величезну третю, що буде однією з більших у Европі, коли ми робимося великою господарчою, індустріальною організацією, ми повинні скерувати всі процеси своєї роботи на шлях обов’язкового планування.
Організована індустрія не терпить неплановости, випадковости й обов’язково метаться за це господарчими наслідками в процесі праці.
Через це, як то не важко в нашій кінематографічній промисловості, - цій специфічній галузі народнього господарства, зв’язаній з літературою й мистецтвом, - перемогти елементи сти
хії, нам потрібно перемогти їх, потрібно вийти на шлях плану й планового господарства.
Між тим, елементи стихії ще й досі домінують у нашому виробництві. Початковий процес нашої роботи, процес накопи
чення сировини для виробництва, - підготовлення сценаріїв, - досі будувався виключно на елементах стихії: випадкові автори,
випадкові теми, випадкова проробка цих тем, - ось що лягало в основу нашого виробництва. Кіно-організації досі не обміркову
вали серьйозно тематичного плану своєї роботи, не мали певного цілевого наставления. З цілої зливи здебільшого нездарних сце
наріїв вибиралося 5-10% більш менш придатних, але випадково придатних, а потім вони ставилися, перетворюючися на картини.
Але ні одна галузь промисловости не може нормально працювати, сподіваючися на випадкову сировину, й також ні одна галузь промисловости не може не мати, беручися що року до роботи, певного не тільки кількосного, але й цілевого наставления.
Ми не можемо залежати від випадків, від сценарної стихії, ми не можемо ставити випадкові речі, не обмірковані й не занесені до плану.
Тому ми повинні, з одного боку, мати суворо розроблений тематичний план, повинні накреслювати що року низку певних тем для картин, розпреділюючи їх між сценаристами в порядку заказів та конкурсів, а потім перетворювати ці сценарії на картини.
З другого боку, ми повинні організувати, скупчити навколо себе сценаристів, у першу чергу українських письмеників та літераторів, організувати їх так, щоб вони не випадково писали
для нас сценарії, а органічно були-б звязані з ВУФКУ й у га
рантовому порядкові готували нам певну кількість сценаріїв для постави картин. Ув’язка з сценаристами, ув’язка з українською літературною громадскістю мусить бути не тільки ідейною, але органічною, мусить призвести до створення певного кадру сце
наристів, що працювали-б виключно для кінематографії, працювали-б для ВУФКУ й в апараті ВУФКУ.
Тільки так-о ми зуміємо забезпечити себе сировиною для нашої промисловости, з’уміємо, виходячи з тематичного плану, ставити не випадкові речі, але певні картини за наперед визначеним планом,
В самому процесі постановки картини режисерське оформлення досі також відбувалося стихійно. В нас досі чомусь ува
жали, що режисер є єдиний творець картини, що ні літератор, ні художник, ні актор ані будь хто инший не є рівноправний учасник цього процесу. Звідціля, - цілковита сваволя режисера в поставі фільму, звідціля, - часто густо не тільки ідеологічне але й художнє спотворення основного змісту сценарія, звідціля,
недостатня увага до гри акторів і ціла низка инших хиб нашого колишнього виробництва.
Потрібно покінчити з режисерським пріоритетом, потрібно зробити картину продуктом колективної творчости, потрібно до
сягти того, щоб картину ставили не за Спотвореним і свавільно переробленим режисером сценарієм, а за затвердженням художньої ради, в переробці з усіма виправленнями й вказівками художнього колективу фабрик та правління ВУФКУ.
Треба забезпечити себе певними гарантіями в тому, що ми матимемо в картині не випадковий продукт режисерської вигадки, але обміркований продукт творчости всього художнього колективу.
Треба організувати художнє керівництво на фабриці таким чином, щоб допомогти режисерам підбирати типаж, разом із режисером пророблювати окремі моменти картини то-що. Потрібна щоденна колективна робота над фільмом.
Звичайно, це мусить бути така колективна робота, яка, не втручаючися в деталі й техніку режисерської роботи, все-ж’допомагала-б режисеру в процесі виробництва переробляти ті мо
менти, що їх ми доки що перероблюємо з великими витратами після закінчення фільму.
Підбирання типажу має в нас також випадковий характер, а між тим типаж, акторська гра складає найсерйозніший момент картини, - її художню й ідеологічну вартість. Досі практикується так: режисери їздять, підбирають випадковий і часто густо невдалий типаж, і ні з ким не радячись, нікого не питаючи, будують на ньому наші картини.
Потрібно встановити такий порядок, за якого на належну височінь було-б піднесено так урахування акторського матері
алу як і типажу. Потрібно забезпечити фабрику постійними кад
рами найбільш здібних акторів, яких повинно ввести в штат фабрики. Усіх найбільш здібних, що виявили себе на зйомці як найкраще, треба по закінченню знімання не викидати, а лишати на фабриці, на постійну роботу.
Потрібно скерувати напрямок на виховання й висування акторів, робити ім’я здібного актора відомим. Імена Мері Пікфорд, Дуглас Фербенкс, Пола Негрі та инші вивозять найпоганші за
кордонні картини. В нас цієї ставки на актора немає ще й досі. A актору треба виховати, треба його висунути, максимальне ви
„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНІН
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
№ 17 (29)
Вересень, 1927 року
№ 17 (29)
„ЗМІСТ: О. Шуб - План чи стихія , Д. Фальківський - „В кіно (вірш), М. Юдин - „Радянське кіно-аматорство , М. Ятко -
„Скажений автобус , Л. Олександровський - „Біржа облич , Л. Скрипник - „Експериментальний фільм , Д. Бузько - „Криза й політика , А. Альф - „Екран Москви , Хроніка, Спектатор - „Паруфамет показує , Кадри Заходу.
Художні роботи В. Девятніна, Г. Крюкова та Ю. Кривдіна.
ПЛАН ЧИ СТИХІЯ?
(В порядку обговорення)
Основні труднощі в нашій роботі, - це боротьба між елементами плану й елементами стихії, що панує в усьому нашому виробництві в цілому та по окремих його частинах.
Кінематографія, що втілює в себе продукт людської думки й почуття, відображаючи на екрані утвори людського мистецтва, зберігає в цій частині всі елементи індивідуалізму, випадковости й стихії - властиві процесу творчости.
Але з другого боку, кінематографія, як промисловість, як фабричне виробництво, вимагає обов’язкового планування всіх процесів праці, не зносить випадків та стихії.
Доки наша кінематографія перебувала в стані зародження, доки ми напомацьки шукали шляхів, доки ми виробляли одиниці фільмів (меньше 10 на рік) та витрачали на виробницво порівнюючи невеликі кошти, до елементів стихії можна було ставитися толерантно.
Але тепер, коли ми виходимо на широкий шлях розвитку кінематографії, коли ми хочемо, щоб кінематографія зробилася одною з найбільших галузів народнього господарства, коли ми
маємо вже дві фабрики й матимемо незабаром величезну третю, що буде однією з більших у Европі, коли ми робимося великою господарчою, індустріальною організацією, ми повинні скерувати всі процеси своєї роботи на шлях обов’язкового планування.
Організована індустрія не терпить неплановости, випадковости й обов’язково метаться за це господарчими наслідками в процесі праці.
Через це, як то не важко в нашій кінематографічній промисловості, - цій специфічній галузі народнього господарства, зв’язаній з літературою й мистецтвом, - перемогти елементи сти
хії, нам потрібно перемогти їх, потрібно вийти на шлях плану й планового господарства.
Між тим, елементи стихії ще й досі домінують у нашому виробництві. Початковий процес нашої роботи, процес накопи
чення сировини для виробництва, - підготовлення сценаріїв, - досі будувався виключно на елементах стихії: випадкові автори,
випадкові теми, випадкова проробка цих тем, - ось що лягало в основу нашого виробництва. Кіно-організації досі не обміркову
вали серьйозно тематичного плану своєї роботи, не мали певного цілевого наставления. З цілої зливи здебільшого нездарних сце
наріїв вибиралося 5-10% більш менш придатних, але випадково придатних, а потім вони ставилися, перетворюючися на картини.
Але ні одна галузь промисловости не може нормально працювати, сподіваючися на випадкову сировину, й також ні одна галузь промисловости не може не мати, беручися що року до роботи, певного не тільки кількосного, але й цілевого наставления.
Ми не можемо залежати від випадків, від сценарної стихії, ми не можемо ставити випадкові речі, не обмірковані й не занесені до плану.
Тому ми повинні, з одного боку, мати суворо розроблений тематичний план, повинні накреслювати що року низку певних тем для картин, розпреділюючи їх між сценаристами в порядку заказів та конкурсів, а потім перетворювати ці сценарії на картини.
З другого боку, ми повинні організувати, скупчити навколо себе сценаристів, у першу чергу українських письмеників та літераторів, організувати їх так, щоб вони не випадково писали
для нас сценарії, а органічно були-б звязані з ВУФКУ й у га
рантовому порядкові готували нам певну кількість сценаріїв для постави картин. Ув’язка з сценаристами, ув’язка з українською літературною громадскістю мусить бути не тільки ідейною, але органічною, мусить призвести до створення певного кадру сце
наристів, що працювали-б виключно для кінематографії, працювали-б для ВУФКУ й в апараті ВУФКУ.
Тільки так-о ми зуміємо забезпечити себе сировиною для нашої промисловости, з’уміємо, виходячи з тематичного плану, ставити не випадкові речі, але певні картини за наперед визначеним планом,
В самому процесі постановки картини режисерське оформлення досі також відбувалося стихійно. В нас досі чомусь ува
жали, що режисер є єдиний творець картини, що ні літератор, ні художник, ні актор ані будь хто инший не є рівноправний учасник цього процесу. Звідціля, - цілковита сваволя режисера в поставі фільму, звідціля, - часто густо не тільки ідеологічне але й художнє спотворення основного змісту сценарія, звідціля,
недостатня увага до гри акторів і ціла низка инших хиб нашого колишнього виробництва.
Потрібно покінчити з режисерським пріоритетом, потрібно зробити картину продуктом колективної творчости, потрібно до
сягти того, щоб картину ставили не за Спотвореним і свавільно переробленим режисером сценарієм, а за затвердженням художньої ради, в переробці з усіма виправленнями й вказівками художнього колективу фабрик та правління ВУФКУ.
Треба забезпечити себе певними гарантіями в тому, що ми матимемо в картині не випадковий продукт режисерської вигадки, але обміркований продукт творчости всього художнього колективу.
Треба організувати художнє керівництво на фабриці таким чином, щоб допомогти режисерам підбирати типаж, разом із режисером пророблювати окремі моменти картини то-що. Потрібна щоденна колективна робота над фільмом.
Звичайно, це мусить бути така колективна робота, яка, не втручаючися в деталі й техніку режисерської роботи, все-ж’допомагала-б режисеру в процесі виробництва переробляти ті мо
менти, що їх ми доки що перероблюємо з великими витратами після закінчення фільму.
Підбирання типажу має в нас також випадковий характер, а між тим типаж, акторська гра складає найсерйозніший момент картини, - її художню й ідеологічну вартість. Досі практикується так: режисери їздять, підбирають випадковий і часто густо невдалий типаж, і ні з ким не радячись, нікого не питаючи, будують на ньому наші картини.
Потрібно встановити такий порядок, за якого на належну височінь було-б піднесено так урахування акторського матері
алу як і типажу. Потрібно забезпечити фабрику постійними кад
рами найбільш здібних акторів, яких повинно ввести в штат фабрики. Усіх найбільш здібних, що виявили себе на зйомці як найкраще, треба по закінченню знімання не викидати, а лишати на фабриці, на постійну роботу.
Потрібно скерувати напрямок на виховання й висування акторів, робити ім’я здібного актора відомим. Імена Мері Пікфорд, Дуглас Фербенкс, Пола Негрі та инші вивозять найпоганші за
кордонні картини. В нас цієї ставки на актора немає ще й досі. A актору треба виховати, треба його висунути, максимальне ви