„Кіно - це найважливіше для [778.5(05) мас мистецтво“
ЛЕНІН
ЗМІСТ: Ӏ. Сідерський - Новий етап; М. Ятко - Столикий Джимі; Б. Тенета - „Звенигора (вірш); Цейтлін - Всесоюзна кочегарка в кадрі; О. Бельс - „Як це було ; І. Гарбер - Наші підсумки; Л. Могилевський - За кіно-суспільність; Ю. Лапшин -
Київська кіно-конференція; О. Берштейн - Злочин кіно-редактора (оповідання); Уейтінг - Трюки Рекса Інгрема; Хроніка ВУФКУ; В. Василенко - Кіно-політика в Німеччині; Кадри заходу. Художні роботи: Ю. Кривдіна, Б. Крюкова та инш.
Новий етап в розвиткові української кінематографії починається на одинадцятім році революції фільмом „Звенигора , нещодавно випущеним.
Фільм „Звенигора - не просто випадкове явище - вдалий витвір режисера, оператора, акторів. Ні! „Звенигора” природ
ній послідовний крок у зрості й розвиткові кіно-мистецтва України.
Подібні речі випадково не з’являються. Жодна з європейських капіталістичних країн створити подібних речей не спро
можна, хоч і володіє велетенською технікою. Такі витвори мистецтва можуть з’являтись тільки в тій країні, що налічує за собою десять років революції, десять років велетенської боротьби.
„Звенигора - дитина десяти років революції в мистецтві України.
То-ж не тільки своєю художньою вартістю визначний цей фільм: він крім того й чудово зформований твір своїм глибоким політичним змістом.
„Звенигора - вісник руїни українського шовінізму, консерватизму - збудованого на невідомім, нікому не потрібнім скарбі старого діда.
Режисер Довженко вміло використав український матеріал і рівнобіжно з тим фільм насичено багатим інтернаціона
лістичним пролетарським колективістичним змістом. Це - саме той принціп, що закладено його в підмурівку будови української кінематографії взагалі.
„Звенигора не поодинокий успіх. Перед випуском „Звенигори українська кінематографія випустила низку значних художніх творів. Досить указати на такий видатний з худож
нього та ідеологічного боку фільм як „Два дні режисера Г. Стабового, або його-ж „Людина з лісу .
Недавно режисер Д. Лопатинський здав фільм „Василина („Бурлачка ), збудований на досить мізернім та невигіднім сценарнім матеріялі, але чудово й майстерно оформлений режисером.
Такі досягнення української кінематографії за останній період. „Звенигора - ніби акорд, що закінчує цей періоді починає собою новий етап.
Цей новий етап характеризує успіхи й досягнення української кінематографії не тільки низкою кращих художніх філь
мів, що вийшли за останній період, а, головним чином, тим, що ці цінні художні речі створено молодими майстрами, яких висунула наша революція, наша радянська доба.
В цьому міць нашої країні в цьому запорука зросту її культури, та, зокрема, її кіно-мистецтва.
То-ж не дивно, що навіть Німеччина з своєї кінематографіч ної високости помітила, що на сході від неї зовсім несподі
вано з’явилась нова фільмова країна: „Einneues Film- Iand in Europa - Ukraina .
Французький кінематографіст Леон Мусінак, що був недавно в Київі, ознайомившись з досягненнями нашої кінематографії, небезпідставно заявив, що наше кіно-мистецтво в найближчий час пережене Европу. І це, безперечно, вірно.
Найближчий час, вслід ва „Звенигород) , мусить дати нам нові досягнення, що зміцнять цей новий етап.
Але цей новий етап висуває перед нас низку нових проблем, що раніш були затінені, а тепер вимагають негайного вирішення.
Новий поворот у художній лінії настирливо вимагає нового людського матеріалу для кіно виробництва, потреби система
тично поповнювати наші не дуже численні кадри радянських художніх робітників на виробйицтві свіжими молодими силами.
Поповнення можна брати з кол молодих літераторів, сценаристів, театральних майстерень.
Ось чому першорядна чергова проблема полягає в постійнім органічнім звязкові письменника-сценариста з кіно-виробництвом.
Тут саме й сховано той вузол, що мусить розв’язати одразу цілу низку невідкладних питань, що од них залежить темп, напрямок і розвиток української кінематографії.
Цей вузол слід розв’язати негайно й у першу чергу за це мусить узятись та частина української суспільности, якій дорогі інтереси української кінематографії.
В такій же мірі потребує вирішення питання про оточення, в якому перебуває наш молодий художній склад на кіно-виробництві.
Треба подбати рішуче про створення таких умов, що винищили-б усякі елементи „театральної богемії , яка ще має притулок у закутках наших кіно-підприємств.
Не менш актуальне питання про акторський склад і його якість.
Актор не посідає того місця, що він мусить посідати на кіно-виробництві. Особою актора часто нехтують (аж до того, що навіть у рекламі не згадують прізвищ акторів.)
Підбирання акторського складу треба робити дуже ретельно. Треба достягти того, щоб кожен наш фільм був у повній мірі витвором добре підібраного художнього колективу з режисера, оператора, акторів і всіх робітників групи.
Новий етап в розвиткові нашого кіно мистецтва цього на
ЛЕНІН
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
№ 23-24 (35-36) Грудень, 1927 року № 23-24 (35-36)
ЗМІСТ: Ӏ. Сідерський - Новий етап; М. Ятко - Столикий Джимі; Б. Тенета - „Звенигора (вірш); Цейтлін - Всесоюзна кочегарка в кадрі; О. Бельс - „Як це було ; І. Гарбер - Наші підсумки; Л. Могилевський - За кіно-суспільність; Ю. Лапшин -
Київська кіно-конференція; О. Берштейн - Злочин кіно-редактора (оповідання); Уейтінг - Трюки Рекса Інгрема; Хроніка ВУФКУ; В. Василенко - Кіно-політика в Німеччині; Кадри заходу. Художні роботи: Ю. Кривдіна, Б. Крюкова та инш.
НОВИЙ ЕТАП
Новий етап в розвиткові української кінематографії починається на одинадцятім році революції фільмом „Звенигора , нещодавно випущеним.
Фільм „Звенигора - не просто випадкове явище - вдалий витвір режисера, оператора, акторів. Ні! „Звенигора” природ
ній послідовний крок у зрості й розвиткові кіно-мистецтва України.
Подібні речі випадково не з’являються. Жодна з європейських капіталістичних країн створити подібних речей не спро
можна, хоч і володіє велетенською технікою. Такі витвори мистецтва можуть з’являтись тільки в тій країні, що налічує за собою десять років революції, десять років велетенської боротьби.
„Звенигора - дитина десяти років революції в мистецтві України.
То-ж не тільки своєю художньою вартістю визначний цей фільм: він крім того й чудово зформований твір своїм глибоким політичним змістом.
„Звенигора - вісник руїни українського шовінізму, консерватизму - збудованого на невідомім, нікому не потрібнім скарбі старого діда.
Режисер Довженко вміло використав український матеріал і рівнобіжно з тим фільм насичено багатим інтернаціона
лістичним пролетарським колективістичним змістом. Це - саме той принціп, що закладено його в підмурівку будови української кінематографії взагалі.
„Звенигора не поодинокий успіх. Перед випуском „Звенигори українська кінематографія випустила низку значних художніх творів. Досить указати на такий видатний з худож
нього та ідеологічного боку фільм як „Два дні режисера Г. Стабового, або його-ж „Людина з лісу .
Недавно режисер Д. Лопатинський здав фільм „Василина („Бурлачка ), збудований на досить мізернім та невигіднім сценарнім матеріялі, але чудово й майстерно оформлений режисером.
Такі досягнення української кінематографії за останній період. „Звенигора - ніби акорд, що закінчує цей періоді починає собою новий етап.
Цей новий етап характеризує успіхи й досягнення української кінематографії не тільки низкою кращих художніх філь
мів, що вийшли за останній період, а, головним чином, тим, що ці цінні художні речі створено молодими майстрами, яких висунула наша революція, наша радянська доба.
В цьому міць нашої країні в цьому запорука зросту її культури, та, зокрема, її кіно-мистецтва.
То-ж не дивно, що навіть Німеччина з своєї кінематографіч ної високости помітила, що на сході від неї зовсім несподі
вано з’явилась нова фільмова країна: „Einneues Film- Iand in Europa - Ukraina .
Французький кінематографіст Леон Мусінак, що був недавно в Київі, ознайомившись з досягненнями нашої кінематографії, небезпідставно заявив, що наше кіно-мистецтво в найближчий час пережене Европу. І це, безперечно, вірно.
Найближчий час, вслід ва „Звенигород) , мусить дати нам нові досягнення, що зміцнять цей новий етап.
Але цей новий етап висуває перед нас низку нових проблем, що раніш були затінені, а тепер вимагають негайного вирішення.
Новий поворот у художній лінії настирливо вимагає нового людського матеріалу для кіно виробництва, потреби система
тично поповнювати наші не дуже численні кадри радянських художніх робітників на виробйицтві свіжими молодими силами.
Поповнення можна брати з кол молодих літераторів, сценаристів, театральних майстерень.
Ось чому першорядна чергова проблема полягає в постійнім органічнім звязкові письменника-сценариста з кіно-виробництвом.
Тут саме й сховано той вузол, що мусить розв’язати одразу цілу низку невідкладних питань, що од них залежить темп, напрямок і розвиток української кінематографії.
Цей вузол слід розв’язати негайно й у першу чергу за це мусить узятись та частина української суспільности, якій дорогі інтереси української кінематографії.
В такій же мірі потребує вирішення питання про оточення, в якому перебуває наш молодий художній склад на кіно-виробництві.
Треба подбати рішуче про створення таких умов, що винищили-б усякі елементи „театральної богемії , яка ще має притулок у закутках наших кіно-підприємств.
Не менш актуальне питання про акторський склад і його якість.
Актор не посідає того місця, що він мусить посідати на кіно-виробництві. Особою актора часто нехтують (аж до того, що навіть у рекламі не згадують прізвищ акторів.)
Підбирання акторського складу треба робити дуже ретельно. Треба достягти того, щоб кожен наш фільм був у повній мірі витвором добре підібраного художнього колективу з режисера, оператора, акторів і всіх робітників групи.
Новий етап в розвиткові нашого кіно мистецтва цього на