ЗВЕНИГОРА

Легенда синя і прозора,
Як моря кучерявий біг, - Дзвінке казання Звенигори Покрив історій білий сніг.
І лиш на крилах співу лине І дзвін меча, і шум боїв: Це знову буйна Україна Тут коні випуска свої...
Роксана, лицарі, татари, Ӏ черни низової гул,
Ӏ гайдамаччини пожари, І шляхти п яної розгул.
Москви салдацьке панування, Народня кров, народній гнів, Селянські війни і повстання І революції огнії
Усе минуло сном кривавим, Зросило гори і степи,
І вироста майбутня слава В огнях нової боротьби!
Тут цілий день вітри гасають І хилить дівчина чоло:
Стару Вкраїну (в тихім гаї; Давно пісками замело...
В могилах леза поржавіли (Над степом зоряний туман), Не встануть тіні із могили:
Дніпро, пороги - Дніпрельстан.
Та тихо, тихо на могилах, Заснув похилий очерет
І полотном розтягся білим Одвічний місяця намет.
І раптом... що це?., ніби кличе І б’ється в лісі хижий звір... Летить огненна кобилиця,
А дим ляга на кручах гір...
І виринає в синіх далях Могутнім бісом чорний кінь, Летить в розпеченім металі Чудний веселий і дзвінкий.
Е, вже степами не полине... (Заснули лицарі в бою). Це випускає Україна Кінноту молоду свою.
Б. Твнета
Артисти: Надемський та Подорожній у фільмі „Звенигора