ГЛЯДАЧ У КІНО

Кожен знає, що тепер кінематографія, роблячи нечуваний поступ по всьому світові, так само й у нас осягає розвитку в маштабі що найзначнішому, а що головніше-в нас вона міцні коріння пускає в глибінь найширших трудящих шарів, усмоктуючи в себе їхні соки. Перехрещуючись з їхніми смаками, їхніми вимогами, вона, разом із тим, робить велику справу виховавчекультурну. Отже справа розвитку кінематографії вимагає не тільки досконалого досліду в галузі підняття техніки й художности продукції, але також, - і то в першу чергу, - детальнішого вивчення смаків та вимог, инакше кажучи - психології сприйняття фільму - кожною авдиторією зокрема, тим самим втягуючи
її, велетенський та дужий трудящий колектив, до справи створення й розвитку міцної радянської кінематографії.
Досить зробити невеличку мандрівку по кіно-театрах, починаючи з блискучих лож великого міського театру й кінчаючи селянським будинком у далекім сільськім закуткові, щоб переконатися так у різноманітності наших авдиторій, як і в серйозності висунутої вище проблеми.
Ось різноманітна, інтелігентно-сантиментальна публіка великого театру, що ЇЇ вухо чарують гармонійні звуки симфонічної оркестри. На екрані розгортається інтрига за участю улюбле
ника мрійних дівчат зі смаком міщанства - Мозжухіна. Уважно прикуто очі до екрану, слідом за переживаннями актора - вир
веться дружнє зітхання, чи промайне до очей тендітна, наду
шена хусточка. Промайнув кінець - публіка ліниво підіймається й повільно випливає з залі.
Зовсім иншу картину ви маєте на робочій околиці. Тільки закінчиться сеанс, публіка шумливою навалою звільнює й знову заповнює залу. Тут ви зустрінете частенько аматорів, особливо з
молоди, що не пропустять жодного нового
фільму, ба, навіть, ладні три сеанси з ряду пожадливо вдивлятися в ту-ж картину. Про музику тут говорити не доводиться - нею цікавляться мало. Музичну програму „оркестра“, що складається з трьох-чотирьох музик, тут міняють дуже рідко. Лави про

КІНО-СІТЬ УКРАЇНИ

Загальний зріст за останніх років всіх галузів народнього господарства, роз
виток і поширення радянської громадськости, організація рясної сітки робіт
ничих клубів, шкіл, хат-читалень та инших культурно-освітніх установ, - все це по
ставило перед ВУФКУ цілком актуальне
питання про поширення кіно-театральної сітки на терені України й, особливо, про прискорення кінофікації села, що в ньому кіно-екран є першим провідником культури.
Коли простежити поступовий розвиток кіно-сітки України за останні роки, то треба зробити висновок про дуже інтенсивний зріст цієї сітки, а саме: загальна кількість кіно-устав України на I/IV-1924 року становить 312 екранів; на І/Х-24 р. - 503;
на I/lV-25p. - 714, на І/Х-25 р. - 741; на I/IV 26 р, - 841: на І/Х-26 р. - 1185, і на І/II-27 р. 1501 екран. Отже, коли взяти кількість кіно-устав на I/IV-24 року за 100, то поступово, по півріччях зріст кіно-сітки відповідно дає такі відносні величини: на I/IV-24 р. - 100; на І/Х-24 р. - 161; на І/Х-
25 р. - 237; на I/IV-26 р.- 269; на І/Х-26 р. - 380 та на І/ІІ-27 р. - 481, себ-то, порів
нюючи до кількости кіно-екранів на I/IV24 р., кількість кіно-установок на І/ІІ-27 р. (менш, ніж за три роки) зросла майже в 5 разів (на 1189 екранів), до того треба відзначити особливо інтенсивний зріст
кіно-сітки за останній час - з I/IV-26 р. до I/II-27 р., що протягом нього загальна кіль
кість кіно-установок збільшилася на 660
екранів, або на 78,5% проти кількости екранів на I/IV-26 р. Крім цих стаціонар
них кіно-устан. на І/ІІ-ц. р. функціонує 14 залізничних передвижок, що обслуговують більше як 100 осель. За засобами експлоатацїї та за своїм призначенням всі кіно
установки розподілено на такі дві основні групи: 1) комерційні кіно-театри та комер
ційні екрани по робітничих клубах і 2) культурно-освітні кіно-установки. До групи комерційних кіно-театрів належать кіноустановки, що, демонструючи картини, ма
ють з цього зиск, а саме: а) держкіно-театри, що належать до ВУФКУ, так ті, що їх ВУФКУ експлоатує безпосередньо, як і ті, що їх здано в оренду; б) комерційні кіно-театри, що не належать до ВУФКУ,
але яким ВУФКУ постачає картини; в) комерційні клуби, чи такі кіно-установки по робітничих клубах, що мають комерцій
ну мету, яка визначає контингент глядачів (квитки продають і сторонній публіці; розмір платні за квитки більше як 15-20 к.) і кількість днів демонстрування програму (не менш двох днів на тиждень). Культур
но-освітні кіно-установки - це кіно-екрани по робітничих та сільських клубах, що, демонструючи фільми, мають виключно культурно-освітню мету; до робітничих
клубів належать екрани по клубах, що існують при підприємствах, установах будинках відпочинку то-що; до сільських клубів - кіно-екрани по сельбудах, хатахчитальнях, а також при цукроварнях, що по селах.
Аналіза динаміки кіно-сітки по обох оцих групах доводить, що зріст сітки культурноосвітніх екранів значно інтенсивніший за зріст сітки кіно-установок комерційного типу. Про це свідчать дані порівняльної таблиці, що подаємо нижче:
В той час, коли кількість екранів комерційного характеру на І/ІІ поточного року, порівнюючи з I/IV-24 р. збільшилася в 3 1/2 рази, кількість кіно-установок, що мають ідеологічне, культурно-освітнє зав
Глядачі в кіно. Ліворуч: глядачі в кіно робітничої околиці. Пра

воруч: глядачі в кіно центру міста продивляются фільм

„Минають тіні“