МОЛОДІСТЬ НА ЕКРАНІ

То не вітер з двох боків, З нашого і з того, - -
То завихрилося скрізь Буряно і много.
Молодого, молодого Молодистого!..

Павло Тичина

На річниці Революції ми зводимо свої баланси. Цифрами важкими й строгими б’ємо дзиґасті вітри та перші, ще осінні заметелиці. Чорним по білому - що зроблено та що має бути зроблено року наступного. На річниці Ре
волюції ми врочисто строгі, строгі свідомістю своїх обов’язків, своєї відповідальности.
1-го травня - ми тільки веселі, ми йдемо на вулицю, коли вона починає п яніти солодкими бруньками, ми стяги розгортаємо за вітром, що допіру цілував перса зелених лугів, лона чорної ріллі, очі безмежних, невпійманих просторів, готових до плоду й буяння, запліднених волею до життя, до зростання.
І от, саме в той час, як тепловій пустуючи розпатлує коси селянської дівчини, що з Житбазу вертає Ланцюговим мостом, саме в той час, як босоногі й кучеряві хлопчаки з Труханової затоки, зібгані з паперу човники запускають Дніпром, а з неба шаліє нестримане й га
ряче сонце, ліплячи блищики безумні на вікна високих кам’яниць, на бані стародавніх церков, на зірку Окрвиконкому, на загублені бруками мікроскопічні шкельця, - саме в той час ми виходимо на вулицю демонструвати свою моло
дість та здоровля, демонструвати своє єднання, свою солідарність з молодими й здоровими - всього світу: з усесвітнім трудящим колективом - цим Велетнем і Переможцем.
Ми святкуємо.
Ми дивимося в очі своїх друзів й кажемо: - Який ти молодий!
Після походів і співів, ми робимо по плацах гімнастичні вправи й поглядаючи на власні м’язи, що крицевими вузлами натягаються від власних рамен, кажемо:
- Які ми сильні!
Ну й кому-ж, як не нам, святкувати 1 травня
Та ви погляньте - Дніпро допіру заливні луги почав звільняти від своїх жагучих обіймів, він вер
тає до свого буденного річища, до своєї звичайної течії. Труханівські хлопчаки з великої газети склали корабля „Воля й пустили хвилями.
Та ви знаєте, що це визначає? Це визначає, що цей корабель їде оглядати Дніпрельстан, а за кілька ро
ків новий, такий-же молодий, такий-же першотравневий - не знатиме від порогів перепон і рознесе нашу молодість усіма морями -й світами широкими...
Ну й кому-ж, як не нам свої оглядини робити, милуватися й гордитися своєю силою - нам, дужому народові, що з надхненням творить свою молоду, свою молодисту культуру!
Гляньмо-ж на неї, бодай у нашій галузі - вузькій та разом і такій широкій. У галузі мистецтва, що його ще так недавно буржуазний загал узивав „мистецтвом для куховарок . У галузі нашої кінематографії.
Про її неозорий обшир ділання й питомої ваги його сили нині нема чого казати. Досить згадати, що товстопузий американський капіталіст на „куховарче мистецтво витрачає колосальні кошти, одержує колосальні прибутки, ставить кіно-промисловість
майже поруч з металургічною. Товстопузий має з того великий зиск та й до того велике моральне вдоволення, бо наси
чує свого багатотисячного глядача якою тільки схоче, але йому милою, ідеологічною беззмістовністю.
Ми б’ємося за те, щоб наше золото, цю нашу кров і цей наш піт коштовний піт вільних трудівничих м’язів, не віддавати західним „сусідям”, натомість одержуючи від них тисячі
метрів хрумтливої, ніжної плівки, де чорним і білим зафіксовано те, що любо серцеві капіталіста. Осягнути це ми можемо лише тоді, коли на радянському екрані радянський фільм гратиме й виблискуватиме водоспадами веселкових барв нашого молодого, нашого потужного, нашого радісного життя.
Мов велетенський павук, примружив очі хижий Голівуд, що чим-раз з більшою пожадністю висмоктує соки з усесвітньої кінематографії, нищить дрібніших від себе хижаків.
Він, може, вправивши монокля, й сюди-б глянув:

- Гм... ВУФКУ? Госкіно? Біл... Вірмен... Кіргіз... кіно. Перекусити-б трошки...

Та - марна надія!
- Адзусь, Голівуде! Ми власними руками молодого народу будуємо власну фортецю - кіно
фабрику в Київі, звідки тобі таких українських пілюль наготуємо, що не раз від обіду відмовишся!
А чи маємо ми з чого бути такими зухвалими?
Маємо, так! Бо бачимо блиск молодости в дружніх очах, бо бачимо гру м’язів на власних раменах.
Хай нам кажуть, що Бучма не досконалий в „Тарасі Шевченкові ,хай нам зазначають, що Дов
женко не витриманий у „Сумці Дипкур’єра , що Терещенко за слабкий в „Навздогін за долею , що Охлопков невдалий у „Миті .
Ми відповімо, що це піонери! Ми відповімо, що це експерименталісти, що це молоді й тим сильні творці молодої й тим сильної культури.
Нам не йти дороговказами Голівуду, - мотлоху, що стеле шлях до скону, нам не треба. Стежка наша, хай манівцями шукань, нехибно й зелено в’ється до верховин нового дня.
Дивимось другові в очі, дивимось на власні рамена, проглядаємо безмежні сувої целулоїдної плівки - зітканої з мільйонів кадрів натхненої творчо
сте, потужного будування, проглядаємо знані лиця на знанім екрані, й у тисячу перший раз вигукуємо:

__ Так, ми маємо підстави бути гордими й зухвалими, бо ми - молоді і тим сильні!

Молодість на екрані - творча й надхненна, це запорука перемог нашої майбутньої фортеці - фабрики в Київі, це запорука перемог лав наших творців молодих і тим сильних.
Йдемо-ж і ми оптіч з иншими робітниками на вулиці, ;на поля й луки - демонструвати -
Буряно й много - Молодого, молодого
Молодистого! Д. Тась