ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ КІНОФІКАЦІЇ

Головполітосвіта України гадає скликати в ближчому часі спеціальну нараду з окруж
них політосвітніх робітників у справі дальшої роботи що до кінофікації села.
Треба сподіватися, що увагу цієї наради буде звернуто, переважно, на питання іде
ологічної, культурно-освітньої роботи кіно, яка забезпечувала-б нормальний хід праці й дальший її розвиток.
Нема сумніву, що на нараді цій буде виявлено всі хиби кінофікації в минулому, а таких, правду кажучи, бувало чимало. Тому завдання наради полягатиме в тім, щоб відшукати дійсні причини, які породили ці ненормальносте. Тут нарада, безумовно, зу
стріне велике бажання зацікавлених сторін (ВУФКУ й Окрінспектури Політосу) виявити ці причини саме в протилежному боці. На особливу нестриманість що до цього треба сподіватися з боку Окрполітосу, який часто
густо виходить лише з інтересів своєї округи. Тому заздалегідь більш менш об’єктивне висвітлення де-яких хиб минулого й накреслення шляхів, щоб усунути такі хиби на майбутнє, слід вважати потрібним і доцільним.
Основні хиби такі:
Перше — це питання плану
Торічній план кінофікації, що до кількосте, виконано на всі 100%. Встановлено на селах п’ятьсот сімдесят три апарати й двіста електро-станцій. Але якісне його виконання переведено
не більше, як на 50%. В цьому й полягає хиба проведеної кінофікації. Немає ніякої потреби шукати причин, що призвели до погіршення якости, але слід зафіксувати наслідки.
1. Суть плану полягала в обов язковому кущуванні установок з п’яти - шоста сел. Комплектуючи кущ з меншої кількосте сел, напр. з двох - трьох, збільшили-б тим витрати на утримання механіка, для кожної установки окремо, вдвічі.
2. План передбачав обов’язкову наявність у 60% сел, охоплених кущем, власної, постійної, пристосованої для кіно елек
тричної установки. Те, що ухилялися од цього порядку й не користувалися зі змоги пристосуватися до ближчих заводів та млинів, прислужилося, з одного боку, до цільковитої залежности кіно від доброї волі пер
ших (багато кіно-установок з цих причин, почавши існувати, через невеличкий термін часу завмерло), а з другого боку такий по
рядок використання для кіно електричної енергії звязано з цілою низкою технічних хиб і з витратою зайі-их коштів, бо двигуни мають 15 - 20 кінських сил, замісць потрібних трьох.
3. План передбачав необхідну матеріяльну базу для існування кіно, й тому припу
скав можливість встановлювати кіно по тих лише селах, де є людносте не менше, як дві тисячі чоловіка. Неможливо встановлювати кіно по селах, де кількість населення не перевищує 600 - 800 душ, бо там немає від
повідної кількосте глядачів (на два сеанси
що-вечора) й тому така установка буде дефіцітною, а до того-ж буде примушена встановлювати надто велику ціну на квитки.
Друге - комерційний ухил
Завдання кіно на селі повинні бути виключно культурноосвітні. Тому комерційний ухил, що спостерігається по де-яких Політосах (Проскурів, Мелітопіль) - „експлоатуючи де-які установки по населених пунктах, ми будемо таким чином виправду
вати дефіцітні кіно по селах - шкідливий ухил, що шкодить справі кінофікації.
Третє - опікунство Окрполітосу
Ідейне керівництво з боку Політосів перетворюється иноді на господарче керівниц
тво й, на жаль, дуже погане. Напр., Мелітопільський окрполітос своїм циркуляром про
понує на місцях: 1) встановлювати ціни на квитки до 35 коп., 2) дозволити на місцях
влаштовувати третій сеанс з тим, що 30% прибутку піде чомусь до кешені механіка(!), а 70% Окрполітосу. Таке „командування
згори вбиває кіно на селі, як тільки воно починає існувати. „Командування” абсолютно ігнорує ініціятиву й зацікавленість на місцях.
Ці моменти є основні, що породжували ненормальносте в кінофікаційній роботі в минулому. Усунувши де-які з них, надалі мож
на буде поліпшити становище, але щоб не виникли хиби й перешкоди на шляху даль
шого ргзвитку кінофікації села, потрібно їх також заздалегідь виявити.
Отже про майбутнє: Перше - електрична енергія
Як відомо, обов’язковий сопутник кіно є електрична енергія, але через те, що темп розвитку кінофікації на багато випе
реджує темп розвитку електрифікації, а також через те, що обидва ці фактори не йдуть поруч: кінофікація починає запро
ваджуватися по найвідсталіших куточках, по найменших селах, а електрифікація охоплює тільки найбільш розвинені місцевосте -
питання про постачання кіно електричною енергією, зрозуміло, треба розвязати окремо.
Так це питання й було розв’язано в практиці торічної кінофікації. На встановлені 573 апарата, ВУФКУ дало двіста електростанцій, куплених закордоном, для решти-ж апаратів елек
тростанції розшукували по селах окремими частинами, - двигун окремо, динамо окремо, пристосовувалися до млинів, за
водів то-що. Звичайно це звязано було з великими труднощами й тими негативними наслідками, про які говорено було вище,
а оскільки торік спеціально ураховували села з наявністю хоча-б будь-якої електричної енергії, то цього року можливість ви
явити такі села зменшується на 50%. Отже коли ми хочемо цього року встановити по селах таку-ж кількість апаратів, як і торік, потрібно збіль
шити кількість електро-станцій вдвічі - до чотирьохсот. Проте, тут на перешкоді стає скорочений ліценз (право на імпорт) ВУФКУ,
за яким зараз неможливо набути ні одного апарату. Як вийти з цього становища? До
бре було-б, коли - б зацікавлені органи (ВУФКУ, Наркомосвіта УСРР) порушили пи
тання перед У.Р.Н.Г. про виготовлення по наших заводах власних електро-станцій, за зразком фірми „Пате-Норд . Гаяти час за цим питанням не варто. Що до питання про апарати, його вже розв’язано незалежно від імпорту з-закордону. ВУФКУ вже ви
пустило 320 апаратів свого виробництва, а в-осени цього року Одеський завод випу
стить іще чотириста апаратів, які що до якости не поступаються перед апаратами фірми „Пате .
Друге - планова чи позапланова кінофікація?
План торічної кінофікації, так по округах, як і по кущах, не виправдав себе. По перше тому, що ініціятиву окремих сел та районів, що до цього питання, передано було виключно до окружних центрів, які здебільшого такої не виявили, або виявили з великим запізненням. Через це села, які хотіли вста
новити в себе кіно, змушені були перескочити, обминути цей план. По друге: поданий (згори) план кущування не урахував, що не по всіх селах і не завжди були сприятливі умови для кінофікаційної роботи й тому частина з них лишилася поза
планом кущу. Через це в дальшій кінофікаційній роботі план кущування треба складати за інструкцією що до цього: кущ мусить складатися з п’яти - шости сел, віддалення між якими не перебільшує 20 - 25 верстов (з тим, щоб обслуговувати кущ спромігся один механік), а складання плану ку
щового, як і всю кінофікаційну роботу на селі, треба вилучити з окружного маштабу й передати ближче до села - районовим органам.
Третє - пересувне кіно гальмує кінофікацію
Негативне ставлення багатьох авторитетних органів до пересувного кіно на Україні своєчасно яскраво виявилося. Це здається дивним, бо кінофікація за кущовою систе
мою є не що инше, як те саме пересувне кіно, що правда, більш зручне - замісць перевозити з місця на місце всю апаратуру, переїздить тільки механік з фільмом.
Проте, з приводу цього й досі виникає багато непорозумінь між ВУФКУ й окружними організаціями, які замісць того, щоб запроваджувати стаціонарні апарати на селі, витрачають вели
чезні гроші на недовговічне пересувне кіно (приклад: Першотравенська округа, то-що.). Тому пересувне кіно треба роздивлятися, як почин некультурний і з господарчого погляду недоцільний.
Четверте - під чиїм господарюванням?
Багато Політосів - так ставлять питання: „чи повинні Політосвіти провадити кінофікацію, оскільки цій справі належать гос
подарчі функції, на той час, як завдання Політосвіти полягає тільки в ідейному керівництві ? Тому вважають, що їх (Політ
осів) варто від цієї роботи звільнити й цілковито покласти таку на рамена ВУФКУ, яке об’єднує завдання культурно-освітні з господарчими.
Чи слушно так ставити питання?
На це треба відповісти: - не зовсім, і ось чому:
1. Тепер кіно на селі перебуває поки що в такому стані, що без ініціятиви й зацікав
леносте місцевих організацій (в першу чергу органів Наркомосвіти) й без їхнього громадського контролю, ВУФКУ не спроможеться своїми силами виконати своє завдання - кінофікувати села.
2. ВУФКУ не може узята під своє безпосереднє господарче керівництво усі сільські установки, бо не має за для цього ні відповідного апарату, ні можливого контролю. Через те за доцільне треба вважати таке: 1) гос
подарчу частину кіно на селі треба цілковито
покласти на самі місця, під загальним (тільки) господарчим керівництвом ВУФКУ, 2) Окрполітосвіти треба зовсім звільнити від безпосереднього втручання в справи кіно, але на
дати їм право слідкувати за там, щоб кіно використовувалося з культурно-освітньою ме
тою, й вони мусять бути за центр звязку між ВУФКУ й місцями. Я. Соловей
Кадри з нового фільму ВУФКУ „Навздогін за долею“, що його ставив на
Одеській кіно-фабриці режисер М. Терещенко за сценарієм К. Полонника