„Кіно - це найважливіше для
нас мистецтво“
ЛЕНІН
ЗМІСТ № 9 „КІНО . Е Ч. - „На критику мас , Наші нотатки, Л. Френкель - „Реабілітація моря, Ю. Будяк - „З першим кіно , О. Скрипниченко - „Серед найліпших глядачів , Е. Арнольді - „Білоруський Китай , Н. Ушаков - „На Одеській фабриці , Сторінка ТДРК, Новини техніки, Тіні на целулоїді, Г. Ериксон - „Шлях до безсмертности , По кіно
фабриках світу, Весела сторінка, Листування редакції.
Тематичний план ВУФКУ на 1928 - 29 рік. / Художні роботи К. Болотова, Ю. Кривдіна та С. Нижника.
На сьогоднішній день є вже змога підбити підсумки що до тематики фільмів, уже випущених, і тих, що вийдуть до кінця цього виробничого року. І коли критично підійдемо до виробничого плану, то ми й цього року мусимо констатувати ті самі факти, що й минулого, а саме: непропорцій
ність в розподілі тем. Ухил в бік історичних та історикореволюційних фільмів і обмаль побутових тем, що на них сьогодні глядач пред’являє широкі вимоги, - ця вся диспро
порція складалася в наслідок того, що як-раз виготовлення сценарія не піддається будь-якому твердому плануванню, бо тут завжди реалізація плану стикається з творчістю лі
тератора-сценариста, що її годі твердо планувати, але що від неї залежить виробництво. Часто добре складений план (так було попередні роки) лишається на папері, а виробництво на кінець року змушене кинути плана й реалізувати те, що мається в портфелі, порушуючи, таким чином, пропор
цію між окремими частинами плану. І саме тому і 1927/28 р. дав тем з горожанеької війни більше над усі інші.
Отакі хиби, як сказано було вище, треба віднести ще й на рахунок складання самих планів.
Попередні плани складались виключно із тем, що їх пропонували сценаристи та письменники.
На визначену тему писався сценарій, і сценарист, не маючи конкретних вказівок, трактував цю тему, як йому до вподоби. Сценарій бракувався і, після кількох переробок, коли зясовувалося, що сценарист цієї теми подолати не може, ставився хрест і над самою темою.
Не тільки в ВУФКУ, але й в кінематографії всього Союзу утворилось таке становище, що тематичні плани майже ніде не реалізувались більше, як на 50%, а цього вже було досить, щоб на кінець виробничого року зовсім змінилася фі
зіономія виробництва. В кіно-пресі РСФСР ми вже мали опубліковані тематичні плани на 1928/29 рік, складені таким самим способом, як і за попередніх років.
ВУФКУ зробило інакше, складаючи свого тематичного плана на 28-29 рік, - замісць того, щоб давати голі теми, ми поставили своїм завданям дати сценаристам, окрім самих тем, і трактовку їх з погляду актуальности та необ
хідносте виконання завдані1, що їх висувають перед нами умови соціалістичного будівництва й що їх поставила пе
ред кіно Жовтнева Революція. Кіно й надалі залишається міцним знаряддям пропаганди, лише характер його про
дукції повинен змінятись відповідно до вимог глядача. Це не значить, як де-хто гадає, що кіно повинно робити по
ступки в ідеологічному відношенні. Цього не буде ні в якім разі, але задовольнити вимоги глядача, - значить підвищу
вати художній рівень картини. В літературі ми вже маємо
певний критерій оцінки: річ ідеологічно нікчемна - це насамперед, річ цілком нехудожня, та в кіно й досі ці
дві частини - ідеологічніеть і художність, - не люблять ходити в парі. Тому і завзяті сценаристи, коли відхилено сце
нарія, як нехудожню річ, допоминаються підправляти його, наполягаючи на ідеологічний бік. Треба раз назавжди встановити, що за сучасних умов нехудожня річ - це річ й ідеологічно непотрібна. Перша умова для ідеологічно витриманих речей, - щоб вони були високохудожні.
Отже, ВУФКУ, виходячи із завдань, що їх ставить перед ним партія та Радянська Влада, і склало тематичного плана, приділивши максимум уваги питанням культурної револю
ції та індустріялізації. До кожної теми дано й відповідне настановлення й трактовку. Це не значить, що ми тут об
межуємо творчий патос сценариста. Зовсім ні! Ми тільки ставимо перед ним конкретне завдання, але вносячи до плана ту чи іншу тему, ми не обмежуємо сценариста в ви
борі матеріалу, бо, справді, скажемо, проблему нового по
буту можна розвязувати на будь-якому матеріалі: завод, фабрика, ВИШ, колектив. Найголовніша вимога від сценариста - це опанування матеріалом і художнє оформлення.
Треба остаточно покінчити з поширеною й досі думкою,
ніби кіно це другорядне мистецтво, ніби кіяо-сценарій це не художній твір. Треба повести боротьбу з кіноманією, коли кожна, часто буквально неписьменна людина береться до писання сценаріїв. Багатьох письменників таке ставлення
до кіно штовхає на те, що вони, старанно обробляючи свої літературні твори, кіно-сценарії пишуть аби-як. Коли-ж взяти під увагу маштаби впливу літературного твору й фільма, то як-раз повинно було-б бути навпаки.
ВУФКУ часто обвинувачують, ніби писання сценаріїв стає монополією невеликої кучки. Це не вірно. ВУФКУ не хоче і не може обмежувати кола сценаристів. Доказом цього є хоча-б те, що ми друкуємо наш тематичний план для ши
рокого загалу. Зі свого боку тільки хочемо попередити, щоб всі ті, хто має намір писати сценарії, ставились до сценарія, як до художнього твору.
ВУФКУ, друкуючи цього тематичного плана, повинно запровадити плановість в кіно-виробництві. ВУФКУ не вважає свій план за остаточний, а лише за проект, що подається для широкого громадського обговорення: письменників, сценаристів, друзів радянського кіно. І лише після широкого обговорення цього плану, урахувавши всі заува
ження та виправлення, ВУФКУ почне його реалізувати.
Тому ВУФКУ просить всіх, хто цікавиться справами кіно, взяти активну участь в обговоренні цього проекту, бо, тільки ураховуючи думку мас, українська к іематографія буде йти справжнім шляхом свого розвитку.
На сторінках,! журналу «Кіно», й «Кіно-газети» друку
ватимуться статті й зауваження що до плану.
нас мистецтво“
ЛЕНІН
3-й рікВересень, 1928 року
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
№9 (45)
ЗМІСТ № 9 „КІНО . Е Ч. - „На критику мас , Наші нотатки, Л. Френкель - „Реабілітація моря, Ю. Будяк - „З першим кіно , О. Скрипниченко - „Серед найліпших глядачів , Е. Арнольді - „Білоруський Китай , Н. Ушаков - „На Одеській фабриці , Сторінка ТДРК, Новини техніки, Тіні на целулоїді, Г. Ериксон - „Шлях до безсмертности , По кіно
фабриках світу, Весела сторінка, Листування редакції.
Тематичний план ВУФКУ на 1928 - 29 рік. / Художні роботи К. Болотова, Ю. Кривдіна та С. Нижника.
НА КРИТИКУ МАС
На сьогоднішній день є вже змога підбити підсумки що до тематики фільмів, уже випущених, і тих, що вийдуть до кінця цього виробничого року. І коли критично підійдемо до виробничого плану, то ми й цього року мусимо констатувати ті самі факти, що й минулого, а саме: непропорцій
ність в розподілі тем. Ухил в бік історичних та історикореволюційних фільмів і обмаль побутових тем, що на них сьогодні глядач пред’являє широкі вимоги, - ця вся диспро
порція складалася в наслідок того, що як-раз виготовлення сценарія не піддається будь-якому твердому плануванню, бо тут завжди реалізація плану стикається з творчістю лі
тератора-сценариста, що її годі твердо планувати, але що від неї залежить виробництво. Часто добре складений план (так було попередні роки) лишається на папері, а виробництво на кінець року змушене кинути плана й реалізувати те, що мається в портфелі, порушуючи, таким чином, пропор
цію між окремими частинами плану. І саме тому і 1927/28 р. дав тем з горожанеької війни більше над усі інші.
Отакі хиби, як сказано було вище, треба віднести ще й на рахунок складання самих планів.
Попередні плани складались виключно із тем, що їх пропонували сценаристи та письменники.
На визначену тему писався сценарій, і сценарист, не маючи конкретних вказівок, трактував цю тему, як йому до вподоби. Сценарій бракувався і, після кількох переробок, коли зясовувалося, що сценарист цієї теми подолати не може, ставився хрест і над самою темою.
Не тільки в ВУФКУ, але й в кінематографії всього Союзу утворилось таке становище, що тематичні плани майже ніде не реалізувались більше, як на 50%, а цього вже було досить, щоб на кінець виробничого року зовсім змінилася фі
зіономія виробництва. В кіно-пресі РСФСР ми вже мали опубліковані тематичні плани на 1928/29 рік, складені таким самим способом, як і за попередніх років.
ВУФКУ зробило інакше, складаючи свого тематичного плана на 28-29 рік, - замісць того, щоб давати голі теми, ми поставили своїм завданям дати сценаристам, окрім самих тем, і трактовку їх з погляду актуальности та необ
хідносте виконання завдані1, що їх висувають перед нами умови соціалістичного будівництва й що їх поставила пе
ред кіно Жовтнева Революція. Кіно й надалі залишається міцним знаряддям пропаганди, лише характер його про
дукції повинен змінятись відповідно до вимог глядача. Це не значить, як де-хто гадає, що кіно повинно робити по
ступки в ідеологічному відношенні. Цього не буде ні в якім разі, але задовольнити вимоги глядача, - значить підвищу
вати художній рівень картини. В літературі ми вже маємо
певний критерій оцінки: річ ідеологічно нікчемна - це насамперед, річ цілком нехудожня, та в кіно й досі ці
дві частини - ідеологічніеть і художність, - не люблять ходити в парі. Тому і завзяті сценаристи, коли відхилено сце
нарія, як нехудожню річ, допоминаються підправляти його, наполягаючи на ідеологічний бік. Треба раз назавжди встановити, що за сучасних умов нехудожня річ - це річ й ідеологічно непотрібна. Перша умова для ідеологічно витриманих речей, - щоб вони були високохудожні.
Отже, ВУФКУ, виходячи із завдань, що їх ставить перед ним партія та Радянська Влада, і склало тематичного плана, приділивши максимум уваги питанням культурної револю
ції та індустріялізації. До кожної теми дано й відповідне настановлення й трактовку. Це не значить, що ми тут об
межуємо творчий патос сценариста. Зовсім ні! Ми тільки ставимо перед ним конкретне завдання, але вносячи до плана ту чи іншу тему, ми не обмежуємо сценариста в ви
борі матеріалу, бо, справді, скажемо, проблему нового по
буту можна розвязувати на будь-якому матеріалі: завод, фабрика, ВИШ, колектив. Найголовніша вимога від сценариста - це опанування матеріалом і художнє оформлення.
Треба остаточно покінчити з поширеною й досі думкою,
ніби кіно це другорядне мистецтво, ніби кіяо-сценарій це не художній твір. Треба повести боротьбу з кіноманією, коли кожна, часто буквально неписьменна людина береться до писання сценаріїв. Багатьох письменників таке ставлення
до кіно штовхає на те, що вони, старанно обробляючи свої літературні твори, кіно-сценарії пишуть аби-як. Коли-ж взяти під увагу маштаби впливу літературного твору й фільма, то як-раз повинно було-б бути навпаки.
ВУФКУ часто обвинувачують, ніби писання сценаріїв стає монополією невеликої кучки. Це не вірно. ВУФКУ не хоче і не може обмежувати кола сценаристів. Доказом цього є хоча-б те, що ми друкуємо наш тематичний план для ши
рокого загалу. Зі свого боку тільки хочемо попередити, щоб всі ті, хто має намір писати сценарії, ставились до сценарія, як до художнього твору.
ВУФКУ, друкуючи цього тематичного плана, повинно запровадити плановість в кіно-виробництві. ВУФКУ не вважає свій план за остаточний, а лише за проект, що подається для широкого громадського обговорення: письменників, сценаристів, друзів радянського кіно. І лише після широкого обговорення цього плану, урахувавши всі заува
ження та виправлення, ВУФКУ почне його реалізувати.
Тому ВУФКУ просить всіх, хто цікавиться справами кіно, взяти активну участь в обговоренні цього проекту, бо, тільки ураховуючи думку мас, українська к іематографія буде йти справжнім шляхом свого розвитку.
На сторінках,! журналу «Кіно», й «Кіно-газети» друку
ватимуться статті й зауваження що до плану.