Рік нечува-них в історії людства бурь, соціальних землетрусів, вибухів повстань, велетенських класових війн - це рік тисяча дев’ятьсот сімнадцятий.
Жовтень на Україні, що, власне кажучи-, був уже не жовтнем, а січнем (тоді повстав київський арсенал), - був і великим торжеством, і великою! соціальною драмою для багатьох і багатьох, що заплуталися в складній історичній ситуації, яка склалася- на той час на Україні.
Січневе київське повстання було одним з найбільших проявів класової борні на Україні. Шовіністична фраза не могла приховати класових протиріч. Робітництво озброїло
ся проти неї, і коли й перемогли його -в нерівній боротьбі, то перемога ця була лише на годину.
Найкращі сини бідного українського селянства й пролета-рства загинули в цьому двобою двох сил.
Про одного з таких синів і розповідає фільм «Арсенал». Режисер О. Довженко, постановщик «Звенигори», творить- зараз оцю героїчну поему про те, як гинув україн
ський робітник в боротьбі за свою, за соціалістичну Україну.
Школа імперіалістичної війни навчила його абетці класових взаємин. Шовіністична фраза була тим по-рохом, що міг лише на мить запорошити його очі, які вчилися читати між рядками добродійних шовіністичних фраз програм во
рожої йо-му класи. Крізь сумнів, крізь прокляті запитання: - «я українець чи робітник?» - гартувалася відповідь: - «я український робочий».
І коли в двобою стрівалися віч-на-віч брат із братом, то в веремії класових боїв це був лише скороминучий епізод, який міг розвязатися тільки смерт’ю одного з них.
Коли гинув Ти-міш, то сотні- й тисячи Тимошів ставали й стають на його місце по той бік барикад, де б’ються за кращу долю людства. Сторукого, стоокого, мільйонного
Тимоша не можуть вбити п’яні гайдамаки, чорні гайдамаки реакції. Він безсмертний - цей мільйонний Тиміш, цей український робочий, що повстав проти «рідного» глитая, здирника й шахра-я.
Величезне завдання покла-в на себе О. Довженко. Про вагу його, складність, важливість годі писати. До того ще не з звичайним мірилом художности й глибини, -не з зви
чайними вимогами мусить- -підходити наше суспільство до цього фільму. Героїчний український пролетаріат повинен мати гідний себе фільм. Українська кінематографія всіх зусиль, всіх сил мусить прикласти, щоб допомогти Довженкові створити цей фільм.
Оператор Д. Демуцький, що дав уже нам такі- блискучі роботи-, як от «Два дн-і», «Людина з лі-су», знімає цей фільм.
Артист С. С-вашен-ко, знаний -вже із «Звенигори», г-рає провідну ролю в «Арсеналі» - колишнього фронтовика, салдата-пролетаря Тимоша.
Фільм знімався в Одесі та- Київ-і. Більшу части-у натурних сцен було заснято в Киї-ві: читання універсалу УНР на Софіївській площі, батальні сцени, то-що. Деякі сцени фільму зніматимуться в Ленінграді.
Скоро фільм «Арсенал» буде закінчено. Ми певні, що українське кіно буде пишатися цією -новою -роботою О. Довженка. «Арсенал» буде новим етапом, ко-вим досягненням, іще одною перемогою української кінематографії. М. Буш.
Кадр з фільму „Арсенал .
Жовтень на Україні, що, власне кажучи-, був уже не жовтнем, а січнем (тоді повстав київський арсенал), - був і великим торжеством, і великою! соціальною драмою для багатьох і багатьох, що заплуталися в складній історичній ситуації, яка склалася- на той час на Україні.
Січневе київське повстання було одним з найбільших проявів класової борні на Україні. Шовіністична фраза не могла приховати класових протиріч. Робітництво озброїло
ся проти неї, і коли й перемогли його -в нерівній боротьбі, то перемога ця була лише на годину.
Найкращі сини бідного українського селянства й пролета-рства загинули в цьому двобою двох сил.
Про одного з таких синів і розповідає фільм «Арсенал». Режисер О. Довженко, постановщик «Звенигори», творить- зараз оцю героїчну поему про те, як гинув україн
ський робітник в боротьбі за свою, за соціалістичну Україну.
Школа імперіалістичної війни навчила його абетці класових взаємин. Шовіністична фраза була тим по-рохом, що міг лише на мить запорошити його очі, які вчилися читати між рядками добродійних шовіністичних фраз програм во
рожої йо-му класи. Крізь сумнів, крізь прокляті запитання: - «я українець чи робітник?» - гартувалася відповідь: - «я український робочий».
І коли в двобою стрівалися віч-на-віч брат із братом, то в веремії класових боїв це був лише скороминучий епізод, який міг розвязатися тільки смерт’ю одного з них.
Коли гинув Ти-міш, то сотні- й тисячи Тимошів ставали й стають на його місце по той бік барикад, де б’ються за кращу долю людства. Сторукого, стоокого, мільйонного
Тимоша не можуть вбити п’яні гайдамаки, чорні гайдамаки реакції. Він безсмертний - цей мільйонний Тиміш, цей український робочий, що повстав проти «рідного» глитая, здирника й шахра-я.
Величезне завдання покла-в на себе О. Довженко. Про вагу його, складність, важливість годі писати. До того ще не з звичайним мірилом художности й глибини, -не з зви
чайними вимогами мусить- -підходити наше суспільство до цього фільму. Героїчний український пролетаріат повинен мати гідний себе фільм. Українська кінематографія всіх зусиль, всіх сил мусить прикласти, щоб допомогти Довженкові створити цей фільм.
Оператор Д. Демуцький, що дав уже нам такі- блискучі роботи-, як от «Два дн-і», «Людина з лі-су», знімає цей фільм.
Артист С. С-вашен-ко, знаний -вже із «Звенигори», г-рає провідну ролю в «Арсеналі» - колишнього фронтовика, салдата-пролетаря Тимоша.
Фільм знімався в Одесі та- Київ-і. Більшу части-у натурних сцен було заснято в Киї-ві: читання універсалу УНР на Софіївській площі, батальні сцени, то-що. Деякі сцени фільму зніматимуться в Ленінграді.
Скоро фільм «Арсенал» буде закінчено. Ми певні, що українське кіно буде пишатися цією -новою -роботою О. Довженка. «Арсенал» буде новим етапом, ко-вим досягненням, іще одною перемогою української кінематографії. М. Буш.
Кадр з фільму „Арсенал .