Славнозвісний сер Болдуїн на Паризькому вокзалі категорично зазначив, коли побачив натовп нетерплячих парижан, що він ніко
му не дасть інтерв’ю, але його запобігливо-ввічливо парижани заспокоїли, що вони чекають не його, а улюбленого всіма, їхнього...;,
Або: у Ватикані сам папа Рим
ський, ласкаво прийняв... і кого-б же ви думали?
Ви певно гадаєте: всесвітньо-відомого вченого, філантропа, митця, політичного
діяча? Але ви гірко поми
ляєтесь, шановний читачу: неве
личкого на зріст, непомітного, з ро
зумними очи
ма хлопчика - Джекі Кутана.
Ви пригадуєте собі американські фільми: „Мій син“, „Ди
тина цирку та інші, в яких ви бачили цього хлопчика, улюбленця глядачів цілого світу, оточе
ного ореолом слави „кіно-зірки“ та захопленням, що межує з манією.
Мож на було-б навести безліч подібних фактів, про
те й ці досить характерні та показові, що свідчать про захоплення дітьми кіно-акторами на Заході. Є ціла плеяда „своїх більших і менших „зірок .
Бек Александер, вихованець Грифітса, трьохрічний Ричард Алан Сміт, що грає разом з Чапліним, і навіт
дитяча трупа „Наша бан
да режисера Мак-Равала - п’ять хлопчиків, негритеня та білокура дівчинка і т. д.
Всі вони з великим успіхом виступають у всіх жанрах кіно. Ця малеча чудово виконує „соціальне замовлення й який-небудь напівголодний Джек, Жак, або білява Гретхен, дивля
чись зачарованими очима на екран, тішать себе думкою, що й до них приїде багатий дядя й тоді мама
не буде сваритись й можна буде гуляти взимку на дворі.
У нас, у радянській кінематографії немає дітей „кіно-зірок з атрибутами нездорової слави, й папи римські їх не приймають з цілком зрозумілих мір
кувань. Але широкі кола дорослих глядачів і, особливо, дітей мають своїх близьких їм улюбленців - кіно-акторів
дітей. Це діти сучасної, радянської дійсности. як от Володимир Нольлман, герой найкращої дитячої пригодниць
кої картини „Івась та месник . А далі йдуть: Ганя Мухіна, Фатьма Гілярова, що грала у фільмі „Адреса Леніна , Іра Луначарська, Юра Зайцев, Вася Аринов - чудовий ансамбль у дитячому фільмі „Маленькі та великі і т. д.
У фільмі „Безпритульні грають X. Муратов, Юра Чернишов та Шура Вірогуб. В цій картині дитяча безпо
середність переможно виходить з усіх таємничих секретів кіно.
Чи не найбільш популярний у нас дитячий актор, в якого тисячі прияте лів і гякі його зустрічають досить про сто вигуками „Диви, а он Васька
Людвинський , або: „Здоров, Вася .
Сірі, з вогником задиркуватосте очі, які іноді бувають над
звичайно мужніми, білява голова на жвавій постаті».
Він завжди грає активного хлопця. Активного хлопця не біля маминої спідниці, а того, що може допомагати й дорослим. Такий бореться поруч з дорослими, а иноді веде й вперед їх („Ва
ся - реформатор ). Збільшого дає образ дитйни-активиста сьогод
нішніх днів, або пригнобленого хлопця.
Він майже не грає. У нього є внутрішня правдивість, дитяча пластичність, м’якість вияву її.
Діти швидче ніж дорослі, відчувають неправду.
Вони або цілком за те, як воно є (реалізм), або за безмежну фантастику. Середини для них немає.
Дитяча безпосередність, легкість, правдивість у грі молодих кіно-акторів, - ось що головним чином приваблює глядача.
І це зобов’язує до певного виховання малолітнього актора, їхнього до збеоеження та розвитку.
Л. Скрипниченко
Вгорі - кадр з фільму „Безпритульні . Праворуч - В. Людвинський. По середині - кадр з фільму „Троє“. Грають Ю. Крестинський та А. Лукашевич. Ставив цей фільм режисер О. Соловйов. Внизу - момент з того-ж таки фільму „Троє .