Реклама, як фактор торгівлі, а звідси - й конкуренції, - нараховує вже не одну сотню років. Але апогею свого дійшла вона лише в наші дні, коли гасло, кинуте американцями: „хто знатиме, що я маю продати, коли не ре
кламну? , стало за основу повсякденного життя. Це, безперечно, головним чином стосується закордону, де жахлива спекуляція й конкуренція не дозволяють ні на мить припинити втовкмачування в голови покупців затлих рекламних виразів, що зводяться до одного: „купуйте, бо мій крам найкращий .
От на цьому ґрунті й виникла реклама. Спершу незугарна й несмі лива, в наші дні вона закордоном нахабно кричить і насідає на перехожих, не даючи їм спочинку. Навіть вдома вони не забезпечені, що з гучномовця не гірохаркає хрипкий голос про чийсь товар серед ночи, вдень, вранці.
Вигадливість в цій галузі закордоном остільки велика, що нам і думати про неї годі. Для реклами використано всі засоби. На рекламу витрачаються міліярди добре знаючи, що вони повернуться вдесятеро,
Особливе й чи не найголовніше місце в га
лузі реклами займає -
світляна. Ми не будемо
говорити про інші галузі
торгівлі, що використову
ють рекламу, як засіб про
сування своїх товарів, а спи
нимось на кіно, що закордо
ном теж йде головним чином як„ товар , як засіб легкої наживи на смаках глядача.
Кожного вечора найбільші те
атри палахкотять від світла і, коли наближаєшся до них, то створю
ється враження якогось казкового
палацу, що раптово виріс з пітьми.
До того-ж це так досконало і з техніч
ного, і з художнього боку зроблено, шо
мимохіть спадає тоді на думку різниця між нашою рекламою й тим, що ти бачиш тут.
Годі говорити про те, що до справи рекламування закор
доном притягнуті найкращі й
культурніші сили, що їй надано великого значення. Це само по
собі зрозуміле. Дивує інше,
дивує винахідництво. Ви мо
жете пройти з краю в край
кожне велике місто в Европі,
і ніде ви не побачите штам
пу в рекламі. Більшість її,
що-правда, з нашого пог
ляду вульгарна, але ніяк
не можна обвинуватити
її в неоригінальності й
неписьменності.
Чим-же це пояснити? Тільки високим культурним рівнем
тих, хто безпосередньо відає ре
кламою і тих, хто, її творить. Певна річ,
що там ви не зустрінете таких абсолютно неприпустимих
помилок, як це нещодавно було на плакаті київського 1-го кіно, що рекла
мував „Бенефіс кловна Жоржа і, як один із за
собів, використав лист Анрі Барбюса про бей фільм, написавши на саморобному плакаті замість Барбюс -
Борбюс.
Це, безперечно, дрібниця, але вона доводить, що реклама у нас в поганих руках, бо можна поставити під сумнів культурний багаж того художника, що не знає й не уміє правильно написати навіть таке загально відоме прізвище, як Барбюс.
Що-ж тоді нам говорити про нашу -світляну рекламу? В нас її, по-справжньому говорячи, нема, а коли й є, то далі заялозених штампів вона не пішла. А час-би й нам її використати...
Що правда, наше ставлення до кіно інше, ніж закордоном, і рекламувати ми повинні теж по іншому, але все це не виключає разом з тим ужитку світляної реклами у нас. Адже вона чи не найкращий засіб притягання глядача, бо зорове враження далеко більший вплив робить на психіку людини ніж якесь інше.
У нас є всі можливості, щоб просунути вперед нашу рекламу взагалі, і світляну зокрема. Треба тільки, щоб вона була в надійних руках.
Дефо.
На наших фото - зразки реклами в найбільших берлін
ських кіно-театрах.