Анрі Барбюс про „Арсенал
Славетний французький письменник Анрі Барбюс, що перебуває зараз в Радянському Союзі, вмістив у тижне
вику «Монд», що виходить в Парижі, велику статтю про «Арсенал».
-На думку А. Барбюса «Арсенал» належить до високої класи визначних кінематографічних творів.
Відзначивши, що через незнання української мови та відсутність на перегляді осіб, що знають французьку мову, йому довелося сприймати фільм без написів, А. Барбюс зазначає, що через це йому, мабуть, здалося, що не всі епізоди фільму завжди суворо й точно звязані один з одним: «як-би то не було, це була-б єдина критична
увага, яку може викликати цей фільм, й до того поверхова критична увага. В дійсності, там навіть, де керівна нитка, здається, зникає, драматична емо
ція не перестає виникати, вона без ухилу зростає, вона накопичується й приносить одність та звязаність, по
трібні, щоб розуміти трагедію, що проходить блискавками. Кінцевий ви
сновок: твір в цілому має непереборимий та гострий ефект».
Далі А. Барбюс подає коротку довідку про січневе повстання у Київі й характеризує послідовні сцени, що конкретизують цю тему: «вони всі
рельєфні, напруджені, дивовижної на
сиченности й місцями геніяльні, а послідовність їх глибоко хвилює .
А. Довженко за А. Барбюсом має почуття головної риси, важливішого
жесту, сильного скорочення. Все це режисер надзвичайно використовує у фільмі «водночас рясному й схема
тичному, який розвивається, так-би мовити, скоками та ударами. Найча
стіше сцени несподівано переривають
ся, щоб продовжитись після інших. їх режисер ламає на шматки, іноді посеред жесту. Це прискорене поділюван
ий (дивізіонізм) підтримує напружену увагу з початку до кінця».
А. Барбюс далі докладно описує всі сцени фільму й приходить до виснов
ку, що ім’я О. Довженка—ще ім’я ще одного борця за передові форми світової культури.
С. М.
„Тарас Шевченко на Західній Україні
Немає більш менш великого міста на Західній Україні, де-б не демон
струвався «Тарас Шевченко». За ці кілька місяців фільм обійшов такі мі
ста: Львів, Перемишль, Станислав®, Стрий, Тернопіль, Яворів, Дрогобич, Борислав та Добропіль. Про захоплення глядачів з фільму—годі гово
рити. Досить сказати, що населення появу фільму розцінює як своєрідне свято. До цього спричинилася перш за
все сама назва фільму, а по-друге — це-ж перший радянський український фільм, що продерся після девятимісяч
ного цензурування крізь кігті польської буржуазної цензури.
Демонструється «Тарас Шевченкоз спеціяльно добраною музикою та за участю місцевих співочих капел, що викопують під час сеансів Шевченкові пісні.
Варт відзначити величезні зусилля прокатного товариства «Соня-фільм», що в 1923 році організувалося у Льво
ві і поставило собі за мету просувати українську кіно-продукцію. Тільки че
рез їхні заходи та зусилля населення
Західньої України має змогу бачити «Тараса Шевченка».

ВЕЛЬМИ ДИВНІ „ВИПАДКИ

Нью-йоркська єврейська газета «Таг» в номері від 5-го лютого видрукувала велику статтю, присвячену нашому фільмові «Два Дні».
...«Новий кіно-театр, пише «Таг», демонстрував на свойому відкритті фільм «Два Дні». Цей фільм познайомив нас, американців, з новим Емілем Янінгсом—головним героєм фільму—І. Замичковським. Ні з яким іншим кіноартистом Замичковського не зрівняти».
Розхваливши фільм та передавши його зміст, «Таг» відзначає: «солома й полова, що Голіівуд годує нею аімериканського глядача, до того обридла кіно-публіці, що вона залюбки дивиться «Два Дні». Коли хвалить ворог, то вдвічі приємно. Особливо, коли наше, радянське кіно-виробництво протиставлюється Голівудівському; алеж... коли наші «тяпи», невідомо за ради якої мети, видають закордоном виробництво української кінематографії — ВУФКУ — за виробництво «Совкіно»... то залишається все таки незрозумілим: чого це й досі такі «випадки» трапляються в закордонній пресі?..
Терновим шляхом досягла українська кінематографія того місця, яке вона зараз займає на союзному екрані. На початку іронічне, пізніше терпиме, иаірешті—милостиве став
лення до українського фільму—змінилося, ікінець-юінцем, заслуженим признанням його. І дивно, кому з «тялів» Союзного Амторгу забажалося видавати «Два Дні» за російський фільм, виробництва «Совкіно»? А газета «Таг», гадаємо, атестує «Два Дні», як фільм російський, не без підстав...
Коли-б ми були певні того, що в даному рипадкові в цій атестації, в цій підміні «маїрки» немає нарочитости, то ми-б навіть не реагували на такий «ляпсус», та, на жаль великий, випадки рекламування закордоном виробництва
національних радянських кіно-організацій, як виробництва Совікіновського, до того обов’язково, як російського ви
робництва,—випадки такі трапляються надзвичайно часто й примушують нас ціпко зацікавитися таким «незначним, дрібненьким» питанням.
Газета «Таг», як і автор рецензії, знають, очевидячки , за існування на земній кулі Союзної Радянської Республіки, що має офіційну назву УСРР, інакше рецензент не згадуваїв-би про «українського паш», що ніби-то фігурує у фільмові.
...«Швайцар українського пана»... так характеризує рецензент «Таг’у» ролю Замичкоисыкого. Всього, виходить, тільки й є у фільмові українського, що... пан.
існує їв природі фільм, що має назву «Арсенал»,— роботи режисера Довженка, виробництва кіно-оргавізації, що має назву «ВУФКУ»... До того-ж оце саме ВУФКУ перебуває в країні, що має назву УСРР. У цьому фільмові є герой,
що кваліфікує себе так: «Я—український робочий»... Отже, цікаво було-б знати: коли-б наш «Арсенал» «сподобивсяпопасти на американський екран, чи було-б змінено цю
фразу, цей титр з наголосом не тільки на слові «робочий», а й «український»?..
Совкіно, очевидячки, не заперечує проти того, щоб Виробництво ВУФКУ фігурувало на закордонному екрані, як «російський фільм виробництва Совкіно?»
Льстиво. Для ВУФКУ, але не для наших «...тяпських» чиновників , що «прокатують» закордоном фільми виробництва радянської української кіно-організації, як фільми виробництва Совкіно»...
Цікаво було-б почути в цій справі авторитетну думку наших Амторговців, а зокрема й Совкіно.
М. М.
На фото вхід — до кіно-театру в м. Станиславов!, з рекламою «Тараса Шевченка».