ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ

4-й рік

Березень, 1929 року

№ 6 (54)

НА ДОПОМОГУ КӀНО!

Управа української кінематографії ухвалила скликати в найближчому часі, - приблизно, наприкінці квітня, - всеукра
їнську нараду в сценарній справі і в справі кадрів кіноробітників. Вже розіслано спеціяльїного листа до всіх пись
менницьких і культурних працьовників України, вже роз
почату підготовчу роботу до цієї нарада на кіно-фабриках і в окремих організаціях. Ця підготовча робота повинна набрати широких розмірів, оскільки сценарна справа на сьогодні набуває надзвичайно великого значення для розвитку української кінематографії.
Ми маємо вже дані про наслідки піврічної роботи фабрик, і з цих даних можна зробити висновок про те, що якість продукції цього року не дуже різниться від якости продукції першого півріччя минулого року. Але зараз взято лінію на підвищення якости продукції. За підвищення якосте продукції провадиться кампанія в пресі, на підприєм
ствах відбуваються змагання між окремими робітниками, змагання відбуваються між окремими фабриками і заводами, щоб поліпшити свою роботу на сьогодні, а тим самим і на майбутнє.
У кінематографії ця справа, може, складніша, ніж в інших галузях промисловосте, але за всяку ціну треба, скориставшись з їхнього досвіду, в свою чергу і в кінемато
графії розпочати рішучу боротьбу за підвищення якости. В кінематографії також треба влаштовувати змагання за кращий сценарій, за кращу роботу актора, оператора, режисера, то-що.
У нас часто витрачається сила енергії на різні справи, які безпосередньо до кінематографії не стосуються. Це нам коштує дуже дорого, як з погляду того, що принижується культура, так і з погляду витрачення певних матеріальних цінностей.
В жодній галузі культури і мистецтва, мабуть, немає стільки наносного, стільки елементів недбайливосте і бай
дужого ставлення, скільки є їх в кінематографії. Вогонь самокритики - самокритики справжньої, яка-б виявляла на
ші хиби й дефекти на кожному кроці нашої роботи, - до цього часу ще нашої кінематографії не зачепив.
Українська кінематографія, перед якою стоять більші завдання, ніж перед іншими кіно-організаціями, повинна за всяку ціну спрямувати свою роботу так, щоб не відстати від решти радянських кіно-організацій, а навпаки - іти шляхом широкого розвитку й поступу. Виправдування, що, мовляв, українська кінематографія - молода кінематографія, -
треба відкинути і з усією рішучістю поставити ті питання, що від розвязання їх багато залежить в нашій роботі.
Ми повинні гаряче звернутися до всіх тих, що піклуються справами культури, і на наш заклик повинно відгукнутися все здорове й прийти на допомогу українській кінематографії.
Те, що збудовано, - воно не горить, і мародерів ми не припустимо, але збудоване може -спустошитися і цілком свідомо ми мусимо зараз про це заявити. Збудоване треба наповнити відповідним змістом - невже-ж у нас не знайдеться сил для того, щоб прискорити початок цього процесу і систематично його продовжувати?
У цій роботі виключну ролю мають відограти наші літературні й мистецькі організації. Письменницькі кола повинні зацікавитися цією справою і дружньо, всі, як один, від
гукнутись на наш заклик, з яким ми звертаємось до них на сторінках нашого журналу: вони повинні словом і ділам допомогти вам в розв’язанні сценарної -справи. Без їхньої допомоги, без їхньої безпосередньої участи, -н-аівряд чи можливо буде цю справу успішно -розвивати.
Робітники української літератури і мистецтва не можуть не бути зацікавлені в розвиткові кіно-справи. Це не мож
ливо, бо це рівнозначно було-б твердженню про занепад української культури взагалі, а ми-ж наочно що-дня пере
конуємося, що українська культура де-далі все більше шириться й розвивається. Українська кінематографій теж роз
вивалась, але зараз розвиток української кінематографії повинен набрати особливого темпу, і не так з погляду кіль
косте, як з погляду якосте. Ми певні, що письменницькі і мистецькі робітники Радянської України всебічно допоможуть в цьому молодій українській кінематографії.
На сьогодні вже р-о-звязано цілу -низку спірних питань, які в свій час були де-якою перешкодою для органічного звязку писі меніників з кіно. Тепер вже видано закона про авторське право і взагалі більш врегульовано організацій
ний бік справи, а тому тепер залишається лише одне: не
мріяти про розвиток кінематографії, а, не покладаючи рук, працювати над цією справою.
На нараді, що незабаром має бути скликаїваї, буде поставлено низку серйозних питань і треба, щоб до наради на сторінках нашої преси ці питання було продискутовано, притягнувши, яко мога ширше до цього увагу мас. Наш
журнал також повинен в цій справі де-що зробити, і треба сподіватись, що незабаром рішучий похід на сценарну справу почнеться.