„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво
(Ленін).
Найбойовішим і найінтенсивішим періодом праці в кінематографії є літо. В цей час найбільше розгортається ро
бота в усіх напрямках з тиш, щоб остаточно її наслідки побачити й реалізувати в агавовий період, кози вся країна реалізує здобутки літа. Готуватись до цього бойового пе
ріоду роботи кінематографія почала ще з осени минулого року. Тоді було накреслено цілу низку заходів, які, здавалось, треба й можна було здійснити. Виробництво, буді
вельні роботи, поширення кіно-мережі, - всі ці справи найшли собі в достатній мірі застосовання в лляні. 31 худож
ній фільм, 37 культур-фільмів, 1.000 нових кіно-установок, 5 нових, побудованих за останнім словом сучасної техніки кіно-театрів - ось генеральний плян української кінемато
графії, на здійснення якого, власне, припадає лише цей не
великий період часу - 4-5 місяців. Тепер треба перевірити, чи все зроблено для того, щоб виконати цей плян, який має піднести українську кінематографію на вищий щабель розвитку їй залишити позаду все, що було до цього часу. У цій перевірці мусять взяти участь всі робітники кінематографії, бо, здається, не все гаразд з виконанням пляну.
По всій країні тепер провадиться змагання. Загони трудящих один за другим виступають на боротьбу з трудно
щами, на подолання тих перешкод, що виникають в справі здійснення програму великих робіт. Цей рух з кожним днем набирає все більшої змістовности й практичних форм. Вся країна відчуває подих великої завзятої боротьби за перебудову нашого Союзу.
Всього цього ми ще не почуваємо, - це треба одверто сказати, - лише на фронті кінематографічної культури. Ми ще не маємо фактів виступу наших підприємств і окремих робітників на змагання. У нас ще почувається холодок, а подекуди вигадуються навіть найгіршого гатунку теорії про те, що змагання не може бути застосовано в такій галузі, як кінематографія, яка, мовляв, має такі форми ро
боти, що їх тяжко пристосувати до загальних установок - підвищення видатиости праці в країні. Така теорія є най
гіршим проявом антиреволюційних тенденцій і, безперечно, гальмує розвиток творчих сил мас. Невже-ж шляхом від
повідної організації праці неможна добитись того , щоб не лише зменшити, а зовсім ліквідувати простої на кіно-виробництві? Невже не можна дійти того, щоб коефіцієнт корисної витрати плівки зробити значно більшим, ніж він е зараз? Невже неможна, щоб режисер і сценарист вдум
ливою, серйозною і напруженою роботою подолали рештки старих традицій і цим самим підвищили якість продукції? Невже через уважне ставлення до своєї роботи з боку кіномеханіків не можца зменшити псування плівки? Невже в
лябораторії, за дбайливого ставлення до роботи, не можна піднести якість і збільшити кількість продукції?
Безперечно, все це можна здійснити, треба лише виголосити рішучу й нещадну бортьбу байдужому ставленню до цих величезних завдань. Коли в капіталістичній кіне
матографії змагання грунтуються виключно на елементі зиску, на гонитві за наживою і рекламою, - то у нас зма
гання повинно бути побудоване на Принципі широкої й активної участи всіх трудящих в творенні нових матеріяльних і культурних цінностей, що їх господарем є великий колектив. Тому саме тепер треба поставити на всю широ
чінь питання про те, щоб за всяку ціну використати той невеликий час, що залишився до кінця цього господарчого року, для здійснення накреслених завдань. Адже-ж кіне
матографія своєю продукцією повчає багатомільйонні маси,, як треба працювати й боротись за соціалістичну перебудову нашої країн», а оскільки це так, - значить кіно повинно насамперед свою роботу побудувати в такий спо
сіб, щоб вона справді була зразкового дли інших галузів нашої творчої роботи.
На кінематографію зараз покладено великі й надзвичайно відповідальні завдання. Всюди, по всіх кутках і за
кутках, на кінематографію звертають виключну увагу, бо кіно в дійсності починає ставати за органічну потребу ши
роких мас. Незабаром маси пред’являють робітникам кіна ще більший рахунок, ніж вони пред’являли до цього часу, і, коли до певного етапу розвитку нашої кінематографії, робітники кіна могли виправдуватись, спираючись на об’
єктивні показники - слабу техніку, відсутність відповідної матеріяльної бази то-що, - то зараз, оскільки ці показники значно покращали, значно підвищилась суб’єктивна відповідальність кожного працівника.
Праця по виконанню пляну великих робіт вже почалась і широко розгортається. Треба цю працю за всяку ціну розгорнути й в кінематографії, щоб вона не відставала від загального темпу. І коли ми говоримо про перевірку ви
конання плянів кінематографії, то ми насамперед хочемо сказати, що ці пляни не виконуються повністю. Тому пе
ревірку треба оголосити не лише для того, щоб перевірити й на цьому заспокоїтись, а для того, щоб перевіряючи по
всякденно роботу кожного працівника кінематографії, водночас розгортати роботу кінематографії - з єдиною ме
тою: піднести її на вищий щабель. На українську кінематографію припала роля не відставати в своєму культурному зрості від кінематографії інших країн, навіть і за
ходу, а цього можна досягти лише при напрудженні волі й усіх зусиль самих робітників, що будують цю культуру.
(Ленін).
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
4-й рік
Квітень, 1929 року
№ 8 (55)
НАПОЛЯЖӀМО НА ЗДІЙСНЕННЯ ПЛЯНУ
Найбойовішим і найінтенсивішим періодом праці в кінематографії є літо. В цей час найбільше розгортається ро
бота в усіх напрямках з тиш, щоб остаточно її наслідки побачити й реалізувати в агавовий період, кози вся країна реалізує здобутки літа. Готуватись до цього бойового пе
ріоду роботи кінематографія почала ще з осени минулого року. Тоді було накреслено цілу низку заходів, які, здавалось, треба й можна було здійснити. Виробництво, буді
вельні роботи, поширення кіно-мережі, - всі ці справи найшли собі в достатній мірі застосовання в лляні. 31 худож
ній фільм, 37 культур-фільмів, 1.000 нових кіно-установок, 5 нових, побудованих за останнім словом сучасної техніки кіно-театрів - ось генеральний плян української кінемато
графії, на здійснення якого, власне, припадає лише цей не
великий період часу - 4-5 місяців. Тепер треба перевірити, чи все зроблено для того, щоб виконати цей плян, який має піднести українську кінематографію на вищий щабель розвитку їй залишити позаду все, що було до цього часу. У цій перевірці мусять взяти участь всі робітники кінематографії, бо, здається, не все гаразд з виконанням пляну.
По всій країні тепер провадиться змагання. Загони трудящих один за другим виступають на боротьбу з трудно
щами, на подолання тих перешкод, що виникають в справі здійснення програму великих робіт. Цей рух з кожним днем набирає все більшої змістовности й практичних форм. Вся країна відчуває подих великої завзятої боротьби за перебудову нашого Союзу.
Всього цього ми ще не почуваємо, - це треба одверто сказати, - лише на фронті кінематографічної культури. Ми ще не маємо фактів виступу наших підприємств і окремих робітників на змагання. У нас ще почувається холодок, а подекуди вигадуються навіть найгіршого гатунку теорії про те, що змагання не може бути застосовано в такій галузі, як кінематографія, яка, мовляв, має такі форми ро
боти, що їх тяжко пристосувати до загальних установок - підвищення видатиости праці в країні. Така теорія є най
гіршим проявом антиреволюційних тенденцій і, безперечно, гальмує розвиток творчих сил мас. Невже-ж шляхом від
повідної організації праці неможна добитись того , щоб не лише зменшити, а зовсім ліквідувати простої на кіно-виробництві? Невже не можна дійти того, щоб коефіцієнт корисної витрати плівки зробити значно більшим, ніж він е зараз? Невже неможна, щоб режисер і сценарист вдум
ливою, серйозною і напруженою роботою подолали рештки старих традицій і цим самим підвищили якість продукції? Невже через уважне ставлення до своєї роботи з боку кіномеханіків не можца зменшити псування плівки? Невже в
лябораторії, за дбайливого ставлення до роботи, не можна піднести якість і збільшити кількість продукції?
Безперечно, все це можна здійснити, треба лише виголосити рішучу й нещадну бортьбу байдужому ставленню до цих величезних завдань. Коли в капіталістичній кіне
матографії змагання грунтуються виключно на елементі зиску, на гонитві за наживою і рекламою, - то у нас зма
гання повинно бути побудоване на Принципі широкої й активної участи всіх трудящих в творенні нових матеріяльних і культурних цінностей, що їх господарем є великий колектив. Тому саме тепер треба поставити на всю широ
чінь питання про те, щоб за всяку ціну використати той невеликий час, що залишився до кінця цього господарчого року, для здійснення накреслених завдань. Адже-ж кіне
матографія своєю продукцією повчає багатомільйонні маси,, як треба працювати й боротись за соціалістичну перебудову нашої країн», а оскільки це так, - значить кіно повинно насамперед свою роботу побудувати в такий спо
сіб, щоб вона справді була зразкового дли інших галузів нашої творчої роботи.
На кінематографію зараз покладено великі й надзвичайно відповідальні завдання. Всюди, по всіх кутках і за
кутках, на кінематографію звертають виключну увагу, бо кіно в дійсності починає ставати за органічну потребу ши
роких мас. Незабаром маси пред’являють робітникам кіна ще більший рахунок, ніж вони пред’являли до цього часу, і, коли до певного етапу розвитку нашої кінематографії, робітники кіна могли виправдуватись, спираючись на об’
єктивні показники - слабу техніку, відсутність відповідної матеріяльної бази то-що, - то зараз, оскільки ці показники значно покращали, значно підвищилась суб’єктивна відповідальність кожного працівника.
Праця по виконанню пляну великих робіт вже почалась і широко розгортається. Треба цю працю за всяку ціну розгорнути й в кінематографії, щоб вона не відставала від загального темпу. І коли ми говоримо про перевірку ви
конання плянів кінематографії, то ми насамперед хочемо сказати, що ці пляни не виконуються повністю. Тому пе
ревірку треба оголосити не лише для того, щоб перевірити й на цьому заспокоїтись, а для того, щоб перевіряючи по
всякденно роботу кожного працівника кінематографії, водночас розгортати роботу кінематографії - з єдиною ме
тою: піднести її на вищий щабель. На українську кінематографію припала роля не відставати в своєму культурному зрості від кінематографії інших країн, навіть і за
ходу, а цього можна досягти лише при напрудженні волі й усіх зусиль самих робітників, що будують цю культуру.